Державне управління - словник термінів - І.В. Олійник 2014
Конституційний Суд
Конституційний Суд. Специфічна судова система правової держави, функція якої полягає у забезпеченні дотримання конституції, захисті прав громадян, у встановленні відповідності нормативно-правових актів вимогам чинної конституції. К.С. може визнати ці документи й рішення недійсними, може скасувати прийнятий парламентом закон, якщо визнає його неконституційним. Існує дві форми конституційного контролю - попередня і наступна. Попередній контроль полягає у перевірці конституційності законів ще на стадії їх проходження через парламент, в експертизі законопроектів. Принцип наступності конституційного контролю полягає у перевірці на конституційність законів, що вже прийняті й набули чинності. У різних державах конституційний нагляд здійснюється переважно двома способами. Або ця функція належить усім судам загальної юрисдикції (децентралізована чи американська система), або здійснюється спеціальними судовими органами - конституційними судами (централізована чи європейська система). В Україні К.С. є єдиним органом конституційної юрисдикції. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Нормативно-правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Перша публікація: 01/01/2014
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.