Державне управління - словник термінів - І.В. Олійник 2014


Державна влада

Державна влада. Інструмент забезпечення існування держави та досягнення її цілей, її обов'язковий атрибут. Д.вл. поділяють на так звані «гілки» - законодавчу, виконавчу і судову. Вона здатна впливати на процеси в суспільстві, зокрема на поведінку будь-яких соціальних груп та людей, за допомогою спеціальних органів та установ. Останні є складовими частинами єдиного механізму державної влади. Держава як носій влади виконує відповідні суспільно-впорядковуючи функції - встановлює закони, домагається їх дотримання, збирає податки, відповідає за громадський порядок і суспільну безпеку, влаштовує системи суспільного життєзабезпечення і керує ними. Суб'єктом Д.вл. є суспільство загалом, оскільки влада - це інституційне вираження певної загальної, спільної для всіх людей волі, інтегруючого й узгоджуючого начала, яке об'єднує суперечливі фрагменти соціуму в сталу цілісність. Саме слугуванням потребам, які є надстановими, позакласовими, позапартійними, загальними, верховними, визначається одна з найважливіших ознак державної влади - імперативність її настанов. Атрибутом державної влади є її територіальна організація, а офіційно встановлений державний кордон - межею поширення її повноважень. Державна влада здійснюється за допомогою спеціального управлінського апарату на визначеній території, на яку поширюється державний суверенітет, має можливість

використовувати тут засоби організованого й законодавчо встановленого примушування та інших форм впливу.





Перша публікація: 01/01/2014

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.