Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Блумер Герберт (7 березня 1900 - 13 квітня 1987 рр.)

Американський соціолог та соціальний психолог, представник Чіказької школи інтеракціонізму.

Народився 7 березня 1900 р., у сім'ї бізнесмена у штаті Міссурі. Там же пройшло його дитинство. Соціологічну освіту отримав в університеті штату Міссурі, де він у 1921 р. став бакалавром, а у 1922 р. захистив магістерську дисертацію «Теорія соціальних революцій», підготовлену під керівництвом Чарльза Еллвуда.

У 1925 р., після нетривалого викладання в університеті штату Міссурі, Блумер відправився у Чікаго для участі у докторській програмі факультету соціології Чіказького університету.

Тут мав можливість слухати лекції Дж. Г. Міда, які справили на нього глибоке враження і поклали початок формуванню його як самостійного теоретика.

У 1925 - 1952 рр. — працює викладачем у Чіказькому університеті. Перші чиказькі публікації Блумера були присвячені впливу засобів масової комунікації на людську поведінку («Кіно, делінквентність і злочинність», (1933 р.); «Кіно і поведінка», (1935 р.); «Формування масової поведінки за допомогою кінофільму», (1935 р.) і відображали його інтерес до проблеми колективної поведінки.

З середини 30-х рр., Блумер регулярно публікував статті загальнотеоретичного і загальнометодичного характеру.

У 1940 - 1952 рр. Блумер був головним редактором «American journal of sociology», що видавався у Чікаго. У 40-і рр. він став на факультеті однією з головних фігур у галузі соціології політики (поряд з Л. Віртом, Е.Ч.Хьюзом і У.Л.Уорнером).

У 1952 - 1967 рр. очолює факультет соціології та соціальних інститутів у Каліфорнійському університеті міста Берклі. Факультет став при ньому одним з передових соціологічних центрів США: тут працювали Е. Гоффман, Г. Гарфінкель, Х. Сакс та ін.

Блумер обирався президентом Товариства для вивчення соціальних проблем (1954 р.), Американської соціологічної асоціації (1955 р.), Тихоокеанської соціологічної асоціації, віце-президентом Міжнародної соціологічної асоціації. Після відставки він залишався почесним професором Каліфорнійського університету у місті Берклі, читав лекції як distinguished professor у Міжнародному університеті Сполучених Штатів у Сан-Дієго (1975 - 1981 рр.).

У 1969 р. побачила світ його праця — «Символічний інтеракціонізм: перспектива і метод», збірка його кращих статей. В останні роки Блумер важко хворів.

Він помер 13 квітня 1987 р. Посмертно була видана його велика книга «Індустріалізація як агент соціальної зміни» (1990 р., яку сам він за життя опублікувати не наважився.

Блумер разом зі своїми близькими співробітниками, однодумцями і послідовниками створює школу символічного інтеракціонізму, яка вступає у серйозні розбіжності з так званою Айовською школою на чолі з М. Куном. Першорядне значення він відводить творчості Дж. Г. Міда.

У першому розділі однієї з головних робіт — «Символічний інтеракціонізм: перспектива і метод» (1969 р.) — Блумер наступним чином висловлює основні положення своєї теорії:

- людська діяльність здійснюється щодо об'єктів на основі тих значень, які індивіди їм надають;

- самі значення виводяться з соціальної взамодії, до якої люди вступають між собою, тобто вони є продуктом соціальної інтеракції між індивідами;

- значення змінюються і застосовуються за допомогою інтерпретації — процесу, використовуваного кожним індивідом щодо знаків (символів), що його оточують.

У САМІЙ ВЗАЄМОДІЇ МОЖНА ВИДІЛИТИ ДВА РІВНІ:

- несимволічна взаємодія (об'єднує все живе);

- символічна (притаманна лише людині).

Методологія Блумера припускає відмову від операціональних понять на користь змістовних (тому соціологія є наукою про людські феномени), створення «м'яких» методів, які забезпечать доступ до мінливої «матерії» суб'єктивних смислів соціальних дій. Точка зору Блумера яскраво гуманістична, тому він акцентує увагу на методологічній специфіці досліджень соціальної реальності.

Блумер став одним з піонерів у вивченні масового суспільства в американській соціології. Говорячи про масу, соціолог називає наступні її відмінні риси:

- найрізноманітніше суспільне становище її учасників (за професійними ознаками, культурному рівню та матеріальним становищем);

- анонімність індивідів;

- відсутність взаємодії та обміну переживаннями у членів маси;

- неміцна організація і неспроможність діяти узгоджено та єдино як натовп.

Його особлива заслуга — у дослідженні колективної поведінки людей, особливо у неорганізованих або слабо організованих групах.

У своїй роботі «Колективна поведінка» передбачає «розгляд таких явищ, як натовп, зборища, панічні настрої, манії, танцювальні перемішки, стихійні масові рухи, масова поведінка, суспільна думка, пропаганда, мода, захоплення, соціальні рухи, революції і реформи».

БЛУМЕР ВИДІЛЯЄ 2 ФОРМИ КОЛЕКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ:

1) Елементарна форма — це така колективна поведінка, яка не знаходиться під впливом будь-яких правил ( приклади: збуджений натовп, біржова паніка, стан військової істерії, обстановку соціальної напруженості).

2) Організована форма — звичаї, умовності, організація, соціальні інститути та інші.

ДЖЕРЕЛА:

Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г.Лисенко., В.В.Сокирська,— Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.