Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Блау Пітер Майкл (7 лютого 1918 - 12 березня 2002 рр.)

Американський соціолог і політолог. Народився у Відні, Австрія. Імігрував до США у 1939 р. Здобув ступінь доктора філософії у Колумбійському університеті у 1952 р., викладав в університеті Вейна у м. Детройт, штат Мічіган у 1949 - 1951 рр. до того, як став викладати в університеті Чікаго з 1953 - 1970 рр. У 1970 р. він повернувся до Колумбійського університету, де продовжував працювати до 1988 р.

З 1988 - 2000 рр. він викладав вже як заслужений професор у відставці в університеті Північної Кароліни в одному відділі зі своєю дружиною Джудіс Блау. Його соціологічною спеціальністю були організаційні і соціальні структури суспільного влаштування, зокрема Пітера Блау найбільше у запропонованих структурах цікавила бюрократія. Блау створив теорії, використовуючи соціальні явища вертикальної мобільності, виробничих можливостей, гетерогенності і впливу структури населення на поведінку людини. Він також був першим, хто сформував інформацію про широку різноманітність соціальних сил, роботу, яку продовжив і довів до логічного завершення Міллер Мак Фірсон. У 1974 р. Пітера Блау було обрано президентом Американської соціологічної асоціації.

Пітер Блау народився у 1918 р. у Відні, незадовго до падіння Австро-Угорської імперії. Він народився в єврейській сім'ї, і вже у 30-ті рр., коли в Європі зародився фашизм, вплив Гітлера в Австрії відчутно зріс. Прихід Гітлера до влади і Друга світова війна досить негативно позначилася на подальшій долі сімейства Блау, понівечивши родину, культуру і все її життя. Хоча у майбутньому його чекали не такі вже нікчемні перспективи і, навіть, сприятливі можливості для реалізації його наукових задумів. У 17-річному віці Блау був визнаний причетним до верховної зради за вільнодумство у плані висловлювань проти репресій, що проводив уряд Австрії. Своє бачення проблеми він висловив у статтях, які писав для соціал-робітничої партії, і які були видрукувані у підпільних видавництвах. За випадковим збігом обставин невдовзі після його ув'язнення він був звільнений. Але у цей час заборона політичної діяльності була знята, завдяки кардинальним змінам у політиці націонал-соціалістів, які прийшли до влади. Коли Гітлер загарбав Австрію у 1938 р., Блау спробував втекти до незалежної республіки Чехословаччина. На цей час його сестрі допомогли виїхати до Англії, хоча решта сім'ї вирішила залишитись в Австрії. Спроби Блау емігрувати в країну, де був відсутній фашистський режим, були марними. Невдовзі його арештували нацисти і переживши тортури у катівнях гестапо, він знову здобув свободу і від'їхав до Праги. Його вчитель вищої школи допоміг отримати дозвіл на переїзд до Америки для подальшого навчання. Але через ускладнення з наданням візи, йому потрібно було якнайшвидше прописатися, навіть тимчасово, у французькому робітничому таборі.

Врешті-решт це йому вдалося здійснити і він прибуває до Ле Хавре (Франція), де отримує стипендію емігранта для навчання в Елмхурстському коледжі (Елмхурст, штат Ілліноіс). Через організацію American G.I. Блау підтвердив свій ступінь у соціології, прокладаючи шлях до його майбутньої роботи в галузі теорії соціології.

Пітер Блау став громадянином Америки у 1943 р. У 1942 р., після вступу до армії Сполучених Штатів, він повернувся до Європи і працював слідчим, використовуючи свої навички володіння німецькою мовою. Його було нагороджено бронзовою зіркою за сумлінне виконання обов'язків. У цей час Блау отримав звістку про те, що його сім'ю було вбито у місті Аушвітц. Після отримання ступеня бакалавра в Елмхурстському коледжі Блау продовжував своє навчання у Колумбійському університеті і отримав ступінь доктора філософії у 1952 р. Одним з найбільш вагомих внесків у сферу соціології була книга «Американська структура зайнятості», видана у 1967 р., над якою Блау працював разом з Отісом Дадлі Дунканом. Блау також відомий своїми внесками у теорію соціології книгою «Обмін і сила у соціальному житті», де особисто зробив аналіз процесів, характерних маргінальним процесам щодо соціальної структури суспільства. Книга Блау, що побачила світ у 1977 р. («Нерівність і гетерогенність»), претендує, у цілому, на презентацію макросоціологічної теорії соціальних структур, в якій основою його теорії є кількісна концепція соціальних структур у термінах переміщення індивідів згідно соціальних позицій, які впливають на їх соціальні відносини. Блау обіймав посаду президента Американської соціологічної асоціації впродовж 1973 - 1974 р. і був обраним до Національної академії наук у 1980 р. Помер Пітер Блау 12 березня 2002 р. від гострого респіраторного дистрес-синдрому.

Уже у перших своїх дослідженнях, синтезуючи ідеї М. Вебера у галузі структурно-функціональних підходів до вивчення соціальних структур, Блау робить спробу визначити джерела структурних змін у формальних організаціях і тенденції розвитку бюрократичних організацій у сучасному капіталістичному суспільстві.

Разом із відомим, на той час, політологом Хомансом, Пітер Блау вважається одним із творців концепції соціального обміну, але він концентрує свою увагу не на вивченні психологічних мотивів міжособистісних відносин, як Хоманс, а намагається надати постулатам теорії обміну, у більшій мірі, соціологічну орієнтацію, комбінуючи їх з категоріями структурного функціоналізму і теорії конфлікту. Саме тут пересікаються проблеми соціології і політології.

Надаючи вирішальну роль у міжособистісних відносинах економічним аспектам (користі, вигоді, винагороді), він ставить задачу вивести з найпростіших форм соціального обміну «емерджентні властивості» соціальної структури: рольові відносини, влада і законність, колективні цінності, взаємовідносини складних соціальних організацій. Тому, Блау вважають одним з найбільших відомих і іменитих у США спеціалістів з вивчення соціальної структури суспільства.

У кінці 60-х рр. під керівництвом Блау і О. Дункана проводилось ґрунтовне і масштабне вивчення динаміки соціальної структури, у ході якого широко використовувались математичні методи і була сформульована «базова модель мобільності між поколіннями». У досліджуваній моделі були описані різноманітні фактори, що мають вплив на зміну соціального статусу дітей. У роботах 70-х рр. Блау приділяє першорядну увагу створенню концепції емпіричного структуралізму, в якій була зроблена спроба проаналізувати основні параметри соціальної структури розвинутого капіталістичного суспільства, виходячи з емпірично спостережуваних і зафіксованих в емпіричному дослідженні ознак. Цю концепцію Блау протиставляє структурно-функціональній теорії стратифікації, яка базується на визначальній ролі у соціальній диференціації ціннісно-нормативних зв'язків між індивідами. Його книга «Професійна структура Америки» (успівавторстві з О.Дунканом) стала значним внеском у вивчення соціальної стратифікації.

Концепція соціального обміну являє собою досить відому течію в історії соціологічної, політичної і психологічної думки. Традиційно їх відносять до області мікросоціологічного аналізу, втім, це не завжди вважається коректним. Представники концепцій обміну прагнули створити теорію поведінки людини і аналізували інституційну поведінку. Ці концепції часто розглядають як альтернативу «великій» теорії Т. Парсонса: не лише тому, що автори починають з мікроаналізу, але й тому, що вони намагались створити якісно інше пояснення соціальної поведінки. Дж. Хоманс прагнув побудувати загальну соціоголічну теорію, пояснити людську поведінку, добратись до її коренів. При цьому його не цікавила суб'єктивна мотивація поведінки, від був націлений на об'єктивістську соціологію.

Блау продовжив справу Хоманса, намагаючись проаналізувати взаємодію між макросистемами. Крім того, Блау збагатив теорію соціального обміну, включивши перспективи різних соціологічних теорій: структурного функціоналізму, символічного інтеракціонізму, конфліктологічних концепцій. Таким чином, теорія обміну не протиставляє себе парсонівській теорії, а використовує її досягнення у поясненні інституціональної поведінки.

Він одним з перших вводить у процес обміну поняття: «опосередковані цінності» — засоби соціальної взаємодії, що створюють загальні стандарти для встановлення каналів непрямого обміну між соціальними структурами; опозиційні цінності» — спільні символи, які кодують незадоволення певних угрупувань, що протиставляють себе владі і існуючим інституціям.

Блау зосередився на процесі обміну, котрий, на його думку, керує значною частиною людської поведінки і лежить в основі як міжособистісних, так і міжгрупових відносин. Вчений досліджував чотирьохступінчату послідовність, спрямовану від міжособистісного обміну до соціальної структури і далі до соціальної зміни:

- міжособистісний обмін, що веде до наступного пункту, адже індивіди не завжди забезпечують винагороду одне одного у рівній мірі, при цьому вони постійно оцінюють одне одного з точки зору володіння ресурсами;

- диференціація статусу і влади;

- легітимізація і організація. Соціальна структура народжується з взаємодії окремих індивідів і сама починає впливати на цю взаємодію, передбачаючи два типи організації: перший породжується процесами обміну і конкуренції, за другого організації створюються спеціально для досягнення певних цілей;

- опозиція і зміна: як правило, створення організацій обертається виникненням опозиції і конфлікту між ними.

Стверджуючи, що він лише розширює теорію обміну до рівня великих спільнот, Блау все ж змінив її докорінно. Намагаючись розширити межі теорії обміну, Блау перетворив її на макрорівневу теорію.

Як еклектична комбінація різноманітних соціологічних підходів, концепція Блау не змогла подолати властивий теорії обміну у цілому редукціонізм і апріорний характер вихідних припущень, разом з тим відобразивши властиву сучасному капіталістичному суспільству тенденцію посилення раціоналізації людських відносин.

Одним з найбільш відомих висловлювань Пітера Блау є: «Ви не можете вийти заміж за ескімоса, коли навколо нема жодного ескімоса».

Цим він хотів сказати, що процвітаючі суспільства є плюралістичними, поборниками рівноправності, різноманітними, що наділяє їх членів космополітичними можливостями.

ДЖЕРЕЛА:

Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г.Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.