Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Бланки Луї Огюст (8 лютого 1805 - 1 січня 1881 рр.)

Учасник політичних товариств і змов; провів у загальній складності майже 37 років у тюремних застінках; син члена Конвенту Жана Домініка Бланки.

Початкову освіту отримав у коледжі Карла Великого, потім вивчав юриспруденцію і медицину. Рано виступив борцем за комуністичні ідеї і вже у 1827 р. брав участь у заворушеннях, тричі був поранений, арештований і поміщений у в'язницю.

У 1830 р. (27 липня) Бланки зі зброєю у руках брав участь у повстанні і, незадоволений усталеною нової монархією, утворив республіканське товариство «Друзі Народу». Відкритий похід, який він очолив проти нового уряду, викликав судове переслідування і 12 січня 1832 р. він був засуджений на річне тюремне ув'язнення і штраф. Його процес виданий під заголовко «Оборона громадянина Л. А. Бланки до суду присяжних» (Париж, 1832). У 1836 р. він був знову засуджений за участь у недозволеному обєднанні до дворічного ув'язнення і штрафу, але 12 травня 1839 р. знову з'явився у статусі одного з вождів повстання. Але вже через півроку був заарештований і 31 січня 1840 р. засуджений до смертної кари, заміненої королем на довічне ув'язнення.

Звільнений революцією 1848 р., опісля заснував у Парижі «Республіканське центральне товариство». Справою цього товариства були повстання 17 березня, 16 квітня і 15 травня з метою повалення уряду і введенням, яке проповідував Бланки комуністичного ладу. Заходи не вдалися, і 2 квітня 1849 р. Бланки був засуджений на десятирічне ув'язнення, яке відбував у Бель-Ілі і у Корте на острові Корсика.

Звільнений амністією 1859 р., спочатку жив у Лондоні, але вже у 1861 р. знову був засуджений у Парижі до чотирирічного ув'язнення і штрафу як глава протизаконного суспільства. У 1865 - 1870 рр. жив у Брюсселі, і негайно, по проголошенні республіки, заснував клуб і журнал «Країна у небезпеці».

Ставши душею повстання 18 березня 1871 р. і членом Паризької комуни, Бланки після її падіння був засуджений до заслання до Нової Каледонії, але через слабке здоров'я покарання було замінено тюремним ув'язненням. У Клервоский в'язниці він написав астрономічне твір: «До вічності — через зірки», Париж, 1872 р.

Внаслідок агітації соціалістичної партії, був обраний у 1879 р. депутатом від Бордо, але обрання його не було затверджено палатою. Помер 1 січня 1881 р., провівши у цілому близько 37 років в ув'язненні. Крім багатьох статей, розсіяних у різних газетах і окремих памфлетах і брошурах, Кронсером видано витяг з решти по смерті Бланки рукописів (Париж, 1888 р.).

Бланкізм — політична теорія та практика революційного руху, яка базується на вченні французького революціонера Луї Огюста Бланкі. Передбачає повалення капіталізму з допомогою революційних змов, створення вузьких підпільних організацій, раптового збройного перевороту.

Робиться наголос передусім на швидкому державному перевороті, здійснюваному невеликим авангардом втаємничених конспіраторів, які згодом зміцнюють свою владу за допомогою диктаторських методів. Після того, як цей передовий загін візьме владу у свої руки, нагальним кроком має стати революційне повалення буржуазного ладу. Такі спроби мали місце у 1839 і 1870 рр. у Парижі (закінчилися невдачею). Велике значення у революційній стратегії Бланкі надавав індивідуальним агітаторам, які були вихідцями з буржуазного середовища. Революційна диктатура, на його думку, — це не диктатура пролетаріату, «а диктатура революційної меншості». «В кого меч, в того і хліб», — романтично розмірковував Бланкі.

Розроблена Бланкі стратегія революції стала важливою сполучною ланкою між якобінською традицією прямих дій (Французька революція 1789 р.) та виплеканими Леніним традиціями російського більшовизму. Бланкісти відіграли помітну роль під час Паризької комуни 1871 р. і ще на початку ХХ ст. продовжували справляти певний вплив на французьких лівих. Бланкізм набув певного

ДЖЕРЕЛА:

Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій та партійних систем: Навчальний посібник. — Львів: Тріада плюс. — 2004. — 528 с.; Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навчальний посібник / За ред. М. І. Обушного.— К.: Арістей. — 2006. — 432 с.; О.Бланкі. Дві моралі. Атеїзм і спіритуалізм. Монотеїзм. Батько церкви IV століття. Преподобний отець Гратрі / в зб. «Паризька Комуна в Борба з релігією і церквою»;