Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Бжезінський Збіґнєв Казімеж (Народився 28 березня 1928 р.)

Американський політолог, соціолог і державний діяч, колишній Радник з національної безпеки Президента Джиммі Картера, а нині радник Центру стратегічних і міжнародних студій. Поряд з Генрі Кіссінджером та Самуелем Гантінгтоном він вважається одним з найвпливовіших геостратегів США.

За офіційною біографією, народився у Варшаві, Польща, у 1928 р. у родині дипломата, консула уряду Пілсудського в Україні Тадеуша Бжезінського. За іншою версією біографії — народився у Харкові, за місцем служби батька і проживання родини.

Його батько Тадеуш Бжезінський народився у 1896 р. у Золочеві, що на Львівщині. Мешкав у Франції та Німеччині, потім, після призначення батька у 1938 р., переїхав до Канади. Здобув ступінь бакалавра та магістра в Університеті Мак-Ґілла (відповідно у 1949 - 1950 рр.), згодом — ступінь доктора філософії у Гарвардському університеті 1953 р. У 1958 р. набув громадянства США. Мешкає у Вашингтоні, округ Колумбія. Одружений з відомою скульпторкою, має трьох дітей.

З 1966 - 1968 р. Бжезінський був членом Ради політичного планування Державного департаменту.

На час президентської кампанії 1968 р. Бжезінський був головою Спеціальної комісії Губерта Г. Гемфрі.

З 1973 - 1976 р. брав участь у заснуванні Тристоронньої комісії разом з Девідом Рокфеллером і став її директором.

Тристороння Комісія була групою видатних політичних, бізнесових та академічних діячів зі Сполучених Штатів, Західної Європи та Японії. Метою комісії було зміцнення стосунків між цими трьома найрозвиненішими регіонами вільного світу. Членом Тристоронньої комісії був і майбутній президент Джиммі Картер.

Коли він проголосив висування своєї кандидатури на пост президента 1976 р., Бжезинський, який критикував зовнішню політику Ніксона — Кіссінджера, став його головним радником з питань зовнішньої політики. Після перемоги 1976 р. Картер призначив Бжезинського державним радником з безпеки.

З 1977 - 1981 рр. Бжезінський працював державним радником з безпеки при президенті США. У 1981 р. його було відзначено президентською Медаллю Свободи «за його роль у нормалізації відносин США з Китаєм та за його внесок у справу захисту прав людини та державну політику безпеки США».

У 1985 р. при адміністрації Рональда Рейгана Бжезінський працював членом Комісії з хімічних озброєнь при президенті США. З 1987 - 1988 рр. працював у Комітеті комплексної довгострокової стратегії Міністерства оборони, був членом Ради національної безпеки. З 1987 - 1989 рр. також працював у Президентській Раді зовнішньої розвідки (президентська комісія з нагляду за розвідницькими службами США).

Під час президентської кампанії 1988 р. Бжезінський був співголовою Консультативної групи з національної безпеки у команді Дж. Г. В. Буша. Консультант і член опікунської ради Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.

Він також є професором зовнішньої політики США у Вищій школі міжнародних досліджень ім. Пола Нітце Університету Джонса Гопкінса. Співголовує в Американському комітеті за мир у Чечні, є членом опікунської ради «Фрідом Хауз» і Тристоронньої комісії (США — Європа — Японія), членом рад директорів Польсько-Американського фонду свободи і Польсько-Американського підприємницького фонду.

«Я не знаю [Чи втрачено Крим для України?], але до цього питання слід повернутися, коли відносини між Україною і Росією знову стануть хоч в якійсь мірі раціональними і стабільними. Росіяни привнесли у ці відносини ірраціональність і емоційність, вони провели бандитську атаку на Крим, замаскувавши її, як це зробила б мафія. Але їм слід остерігатися застосовувати такий підхід до всієї України — це призведе до куди більш потужного вибуху у серці Європи, до конфлікту, якого не бачив світ з 1939 р. — застерігає Бжезінський.

«Великий ризик полягає у тому, що Росією управляє ірраціональний лідер з манією величі. Це хвилює багатьох росіян. Припустимо, що Путіну вдасться назавжди відокремити Крим від України: він отримає Крим, але втратить Україну на багато десятиліть, тому що викличе потужну націоналістичну реакцію проти Москви! Українці визначають свою ідентичність через свою землю. Путін здійснює жахливу помилку». — На конференції з безпеки в Мюнхені (Munich Security Conference) 1.02.2014 р. беззастережно підтримав Євромайданівців.

У той же час він досить скептично оцінив обороноздатність України. Коментуючи дії українських силовиків, Бжезінський не стримав посмішки: «У Криму з 20 тисяч українських військових жоден не вистрілив з власної ініціативи. Я сам родом з Європи так от, коли я думаю про батьківщину моїх батьків, то не можу уявити, щоб з 20 тисяч польських « солдат при спробі зовнішньої сили захопити владу жоден не вистрілив.

Я думаю, була би величезна бійка. Те, що в Україні все відбувалось по іншому — про щось говорить. Свої висновки зробив і Путін. Зрозумів, що все навіть легше ніж він очікував».

У жовтні 2014 р. в інтерв'ю українській програмі «Подробности-ТВ» він уже набагато оптимістичніше оцінив європейське майбутнє України, відзначивши дух і рішучість українців у протидії зазіханням Росії. Сказавши, що українці не лише заслуговують бути в Європі, вони вже є європейцями і доб'ються свого, при умові, що здолають корупцію, яка деморалізує державу, суспільство і навіть збройні сили. Росія змушена буде змиритись і також пройти шлях очищення, інакше її очікує доля «задвірків Китаю». У 2006 р. став почесним доктором НаУКМА.

ДЖЕРЕЛА:

Збіґнєв Бжезінський. Стратегічне бачення: Америка і криза світової влади / Перекл. з англійської Г. Лелів. Львів, «Літопис», 2012. — 168 с.; Збіґнєв Бжезінський. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні перспективи. / З англ. перекл. Олена Фешовець. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000.; Бжезинський З. «Європа від Карбо да Рока до Камчатки» (інтерв'ю з Юлією Мостовою) // Дзеркало тижня. Україна №47, 2 грудня 2005; Бжезинський З. «Росіяни не люблять слабаків».; Зленко А. М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. — Харків: Фоліо, 2003.— 559 с.