Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016
Багатопартійна система
БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМА — цілісне утворення, що формується всередині політичної системи суспільства на основі усталених зв'язків між політичними партіями, які різняться між собою програмними настановами, тактикою, внутрішньою структурою.
Багатопартійна система, будучи одним із критеріїв розвиненої політичної системи суспільства та її атрибутів, існує лише у демократичних країнах з чітким правовим регулюванням соціального і політичного життя та наявністю громадянського суспільства. Разом з державою і громадськими організаціями вона покликана забезпечувати легітимну змінюваність, розвиток та стабільність, нормальне функціонування суспільства.
Історично склалися три типи багатопартійних систем: біпартизм — система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, які, перемагаючи на виборах, по черзі приходять до влади; система «двох з половиною партій», коли жодна з двох найбільших партій не може отримати більшості у парламенті й одна з них утворює коаліцію з третьою для формування уряду (типова для сучасної Німеччини); поліпартизм — три і більше партій з приблизно однаковим за кількістю електоратом, жодна з яких не здатна на тривалий час одержувати підтримку більшості в парламенті й змушена формувати урядові коаліції (такі системи існують в Італії, Франції, Бельгії, Нідерландах та інших країнах).
Виникнення і функціонування того чи іншого типу багатопартійних систем пов'язане з існуючою у державі виборчою системою. Як правило, пропорційне представництво приводить до виникнення системи партій, незалежних одна від одної; мажоритарні однотурові вибори створюють систему типу партійного дуалізму (М. Дюверже). Перехід до змішаної виборчої системи посилює здатність партійних систем розвиватися у напрямі поліпартійності. Під впливом сучасних політичних процесів, за умов інтернаціоналізації політичного життя саме так еволюціонують партійні системи постсоціалістичних країн, зокрема України.
Об'єктивну основу багатопартійної системи становлять: соціальна диференціація і стратифікація суспільства; наявність у суспільстві соціально-політичних інтересів, спільних для різних соціальних груп; існування конкуруючих груп, що борються за вплив у верхніх ешелонах влади й місцевих органах.
Багатопартійні системи виникають під впливом великої кількості змінних чинників — ідеологічних, соціальних, структурних, культурних та ін. Головною передумовою виникнення партійних систем виступає процес демократизації політичного життя суспільства як діяльний стан політичної системи. У ній партії проявляють себе як вторинні суб'єкти політики і виконують функції нейтралізування або конвергування соціального плюралізму, що об'єктивно існує в суспільстві; вони конкурують між собою, змагаючись за владу в державі.
Розвиток багатопартійності модифікує закони політичної боротьби, яка втрачає риси безпосередньої конфронтації соціальних і політичних суб'єктів у змаганні за державну владу. Багатопартійність надає партіям, які діють у відповідній системі, рівні можливості залучення їх до політичної влади. Водночас вона не усуває повністю феномен відчуження партій від державної влади, зокрема шляхом встановлення бар'єру для партій на виборах до представницьких органів. В управлінні державними справами, як правило, беруть участь лише партії, здатні утворити уряд, всі інші слабкі партії намагаються відігравати свою принципову політичну роль в опозиції.
Багатопартійність є неодмінною умовою демократичності політичної системи, але не кожна багатопартійна система може вважатись демократичною. Необхідною, визначальною умовою розвитку демократичного процесу є тісний зв'язок політичних партій із широкими й представницькими соціальними силами, а також адекватне відображення політичними партіями інтересів цих сил і народних мас у цілому.
Україна має багатопартійну систему, і на 7 вересня 2015 р. в Україні офіційно зареєстровані 288 політичних партій. На виборах до Верховної Ради у 2012 р. брали участь 87 політичних партій, 9 з яких стали парламентськими.
На офіційному порталі ВРУ опублікували текст законопроекту № 3186 «про внесення змін до статті 9 Закону України «Про політичні партії в Україні» (щодо врегулювання використання символіки політичними партіями)», в якому пропонується реєструвати символіку партій і заборонити використовувати кольори державного прапора і герба, повідомляє УНН.
Жирним шрифтом виділено парламентські партії у Верховній Раді VII скликання. В останніх позачергових виборах 26 жовтня 2014 р. було зареєстровано 29 політичних партій, хоча учасниками виборчого процесу було 52 політичні партії. За результатами виборів, до Верховної Ради VIII скликання за партійними списками проходять шість політичних партій: «Народний фронт» — 22,14%, Блок Петра Порошенка — 21,82%, «Об'єднання «Самопоміч» — 10,97%, «Опозиційний блок» — 9,43%, Радикальна партія Олега Ляшка — 7,44%, ВО «Батьківщина» — 5,68%. Решта партій не подолали 5% бар'єр для входження до парламенту.
За попередніми даними, у Верховній Раді будуть представлені 11 партій, кандидати від яких пройшли в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах, а також 96 самовисуванців.
Через високу чисельність політичні партії нечасто мають шанс отримати владу поодинці, тому раніше вони утворювали блоки для участі на виборах. 17 листопада 2011 р. український парламент схвалив закон про вибори, що заборонив участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Довіра українського суспільства до політичних партій стабільно низька.
Для сучасних українських партій цивілізаційні та геостратегічні орієнтації грають важливішу роль, ніж економічні та соціально-політичні програми, що зумовило появу чіткого поділу партій на проросійської та прозахідної (проєвропейської) спрямованості.
ДЖЕРЕЛА:
Висоцький О.Ю. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок. — Монографія. — К.: Основні цінності, 2004. — 272 с.; Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України. ч. ІІІ: 1917 - 2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів. — Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2004.; Політичні партії України: в 3 т. / уклад. Ю. Шайгородський . — К. : Укр. центр політичного менеджменту, 2005. — Т. 1. — 876 с.; Т. 2. — 900 с.; Т. 3. — 872 с.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 06/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.