Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Автократія

АВТОКРАТІЯ (грец. — сам, — влада) — форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єктові. Цей суб'єкт — глава держави — є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при якій місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.

Автократію за способом заміщення глави держави можна класифікувати так: Спадкоємна автократія(абсолютна монархія); Легальна автократія, що виникає у результаті виборів осіб (інституцій), яким надаються необмежені повноваження; Нелегальна автократія, що виникає внаслідок насильницького захоплення влади.

У залежності від обсягу функцій управління громадським життям (у тому числі її економічною сферою), прийнятих на себе державними органами, автократії поділяються на: Тоталітарні— засновані на моральній підтримці більшості населення, припускають його формально-демонстраційну участь у формуванні органів державної влади й активне втручання держави в усі сфери громадського життя; Авторитарні — прояв відносної самостійності держави і його апарату, незалежності останніх від певних соціальних сил.

Втручання авторитарної держави у суспільне життя обмежене, як правило, лише політичною сферою.

До автократій відносять деспотії: Стародавній Схід; Малі окремі грецькі держави; Римська імперія; Візантійська імперія.

ДЖЕРЕЛА:

Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Головна редакція УРЕ, 1974 - 1985.; Юридична енциклопедія: у 6-ти т. / Ред. кол.: Ю.С.Шемшученко (відп. Ред..) та ін. — К., 1998.