Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Автаркія

АВТАРКІЯ (грец. Autarkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків і стоїків. В економіці — економічна незалежність країни, що позбавляє необхідності ввезення найважливіших продуктів споживання. Термін «автаркія» часто вживається у розумінні прагнення до відособлення, схильності до вузького намісництва.

В античній етиці — термін, що позначає внутрішню самозаспокоєність, задоволеність наявним станом, достатнім і незалежним. Демокріт розглядав автаркію як самозаспокоєність духу і одночасно як властивість самої природи, зазначаючи, що «природі досить власних сил». Широке поширення поняття автаркія отримало у кініків та стоїків (мудрецю-стоїку «досить самого себе»). За Антисфеном, «доброчесності досить для блаженства». Стоїку Хрисиппу належить визначення: «Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатний приводити життя до належного».

Платон і Арістотель розуміли автаркію ідеалістично. За Платоном деміург створив космос у вигляді «самодостатнього й досконалішого бога», що нічого не потребує. У пошуку найвищого блага й краси Платон прагнув до того, «що достатнє й досконале». Арістотель, розуміючи доброчесність як внутрішню самозадоволеність, детально розглянув це поняття у праці «Нікомахова етика»: «Автаркія — це те, що саме по собі робить життя бажаним і нічого не потребуючим». У цьому розумінні вона тотожна блаженству. У Арістотеля поняття «автаркія» вперше вживається до політичного життя у праці «Політика»: «Держава являє собою спілкування родів і поселень заради досягнення досконалого самодостатнього існування, яке, як ми стверджуємо, полягає в щасливому і прекрасному житті».

В економічному відношенні, автаркія — це політика економічної та господарчої відокремленості певної країни або групи країн, що звільняє дану державу від ввезення найважливіших предметів споживання, створення замкнутого самодостатнього господарства. Вже у Фукідіда автаркія означає політичну й економічну незалежність однієї держави від інших. Опис «замкнутої торгової держави» — закритої, економічно самодостатньої і ізольованої від решти світу, дав Фіхте.

Автаркія проявляється у максимальному обмеженні імпорту, стимулюванні експорту товарів і капіталу, захопленні чужих територій, багатих на сировину. Автаркичні погляди зустрічалися у меркантилістів; найбільшого поширення отримали у період загальної економічної кризи початку XX ст.

У період Другої світової війни правлячі кола Німеччини, Італії, Японії використовували автаркію як засіб у боротьбі за переділ світу. Тоталітарні режими використовували політику задля мілітаризації економіки. Нацистська доктрина автаркії була викладена Герінгом (промова 17 грудня 1936 р. на засіданні Прусського ландтаґу у Берліні) і знайшла суттєве відображення у чотирирічному плані, що був затверджений німецьким керівництвом у 1936 р. Політика автаркії була засуджена на Нюрнберзькому процесі як політика підготовки до війни.

Політика автаркії є економічною політикою держав, які готуються до війни, і характеризується консервацією економіки, її відокремленням від економіки континентальної та «замиканням» її саму на себе.

Повна автаркія неможлива навіть для великих і багатих ресурсами країн, тому, як правило, у літературі говорять про «автаркічні тенденції» в економічній політиці (Північної Кореї, Албанії). Історичний досвід показав, що такі тенденції завдають непоправної шкоди економіці країни, відкидаючи її назад в області науково-технічного прогресу, економічної ефективності суспільного виробництва і рівня добробуту народу. Рівень автаркії вимірюють за допомогою різних коефіцієнтів, зокрема, відношення зовнішнього торговельного обігу до валового внутрішнього продукту країни, частки імпорту найважливіших ресурсів у їх загальному споживанні тощо.

Історичні приклади: КНДР, з часу свого утворення у 1948 р. по наш час.; Афганістан під талібами, з 1996—2001 рр.; Народна Соціалістична Республіка Албанія стала майже автаркією у 1976 р., коли лідер Комуністичної партії Енвер Ходжа проводив політику, яку він назвав «опорою на власні сили». Обсяг торгівлі зріс після смерті Ходжі, у 1985 р., хоча вона і залишалася суворо обмеженою до 1991 р.; Австро-Угорщина (1867 - 1918 рр.) була єдиним економічним і валютним союзом з населенням понад 50 мільйонів чоловік. І не залежала від світового ринку, таким чином, в ній панувала автаркія.; Бірма дотримується політики автаркії, відомої як бірменський шлях до соціалізму під диктаторством У Не Він, що правив країною з 1962 - 1988 рр.; Камбоджа під червоними кхмерами, у 1975 - 1979 рр..; Індія проводила політику майже автаркії, яка почалася після створення її в якості незалежної держави близько 1950 р. і закінчилася у 1991 р.; В Італії, Беніто Муссоліні стверджував, що в країні має настати повна автаркія, особливо після вторгнення у 1935 р. в Абіссінію і наступних торгових ембарго. Тим не менш, як і раніше проводилася торгівля з Німеччиною та іншими країнами осі.; Японія частково мала автаркію в епоху відому як «період Едо», до її відкриття заходу, у 1850 рр., у рамках своєї політики sakoku. Існував помірний обсяг торгівлі з Китаєм і Кореєю, торгівля з іншими країнами була покладена на один порт на острові Дедзіма.; Румунія у 1980 р. на чолі з Ніколає Чаушеску прагнула до такої мети, як оплата всієї зовнішньої заборгованності, збільшення кількості виробів, зроблених у країні і покращення їх якості. Мета цієї політики полягає у скороченні залежності від імпортної продукції, тому що відношення до Чаушеску, як на заході, так і у комуністичних країнах погіршувалось.; Іспанія за диктатора Франциско Франко мала автаркію від 1939 р. Торгівля була дозволена знову у 1959 р., одночасно з початком «іспанського дива».; Сполучені Штати Америки у момент виходу з американської революції і Великобританія, яка нарощувала економічну та військову силу, були близькі до повної автаркії у 1808 р., коли президент Томас Джефферсон заявив добровільне ембарго на міжнародні перевезення. Блокада тривала з грудня 1807 до березня 1809 рр.

Самодостатня економіка може зазнавати ефективного масштабу у державному і приватному секторах бізнесу. Очевидно, що ряд країн у світі не мають прямого доступу до деяких видів сировини, таких як нафта, вугілля, газ, пшениця або тканини, що пов'язані з такими елементами як, вовна у силу географічних кордонів, включаючи клімат, розташування, розмір землі або чисельність населення. Таким чином, виробництво дефіцитних ресурсів стає досить дорогим і вимагає великих втрат для споживачів і фірм, які повинні платити більш високу ціну за ці товари і послуги. У довгостроковій перспективі це може створити неефективний ринок і на внутрішньому ринку уряд не зможе у максимальній мірі використовувати всі можливі економічні можливості. Глобалізаційний процес посилив концепцію порівняльних переваг. Економіки різних країн вирішили усунути бар'єри, які мінімізують продуктивність. Такими бар'єрами є методи самодостатності. Здешевлення матеріальних витрат, доступ до цілого ряду продуктів та підвищення рівня життя, є мотиваційними чинниками до зниження повної самодостатності.

ДЖЕРЕЛА:

Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974 - 1985.; Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т.В. — Вишгород, 2014.; Політичний словник. — К.: Головна редакція УРЕ, 1976.