Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Апостол Данило (4 (14) грудня 1654 17 (29) січня 1734 рр.)

Український військовий, політичним і державним діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1727 - 1734 рр.). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі займав посаду миргородського полковника (1682 - 1686 рр., 1693 - 1727 рр.). Учасник азовсько-дніпровських походів 1695 - 1696 рр., організованих Московією до османських володінь в Північному Причорномор'ї.

У 1696 р. розбив на річці Ворсклі кримського хана Селіма І та прокримського гетьмана Петрика. Брав участь у Північній війні 1700 - 1721 рр. проти Швеції. У 1701 р. призначений наказним гетьманом, водив козаків до Ліфляндії, відзначився у битві під Ераствером.

У 1704 р. делегований Петром І на чолі 3-тисячного корпусу козаків на допомогу королю Речі Посполитої Августу II. У 1705 р. брав участь у битві під Варшавою, але через сварку із московським командуванням самовільно повернувся на Україну. 28 жовтня 1708 р. підтримав союз гетьмана Івана Мазепи з Карлом ХІІ проти Москви, але 21 листопада перейшов на бік царя Петра І. Зберіг за собою полковницький уряд і маєтності. Командував козаками у ранзі наказного гетьмана у Прутському поході 1711 р. та Перському поході 1722 р. Втратив око у боях під Дербентом.

У 1723 р. був серед підписантів Коломацьких чолобитних до Петра І з проханням ліквідації Малоросійської колегії та відновлення козацьких прав і вольностей. Через це у 1724 р. арештований за наказом царя і ув'язнений у Петропавлівській фортеці. Звільнений після смерті Петра І, але рік пробув під вартою у Санкт-Петербурзі. 1 жовтня 1727 р. обраний гетьманом на старшинській раді. У відповідь на чолобитну російському царю Петру ІІ з проханням розширити автономію Війська Запорозького, отримав від нього «Рішительні пункти», що обмежували козацьке самоврядування. Керував країною під наглядом російського резидента. Провів адміністративну, судову і земельну реформи. Помер 1734 р. у Великих Сорочинцях. Похований у збудованій ним Спасо-Преображенській церкві.

Данило Апостол народився у селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Походив з відомого козацько-старшинського роду Апостолів, які майже 80 років з 1659 р. по 1736 р. тримали у своїх руках полковницький уряд у Миргородському полку (Павло, Данило, Павло Апостоли) і мав молдавське боярське походження.

У 1682 р. обраний миргородським полковником, у 1687 р. звільнений з посади гетьманом Іваном Мазепою як прибічник Івана Самойловича. У 1693 р. знову обраний на полковий уряд до 1727 р. Відзначився під час Азовських походів, у 1696 р. разом з гадяцьким полковником Боруховичем розбив на річці Ворсклі війська кримського хана та гетьмана ханської України Петрика. Здобував фортеці Кизикермен і Очаків.

У Північній війні Росії 1700 - 1721 рр. відзначився у боях під Ерестофером у Лівонії у 1701 р. та у битві під Варшавою 1705 р.

Данило Апостол був прихильником незалежницької політики гетьмана Івана Мазепи та одним з активних учасників вироблення положень українсько-шведського союзу. 25 жовтня 1708 р. разом з українськими полками приєднався до шведської армії. Проте у листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні, перейшов на бік Петра I. За Апостолом було залишено уряд миргородського полковника та всі його маєтки.

У 1711 р. брав участь у Прутському поході в якості наказного гетьмана українського війська. У 1722 р. Данило Апостол на чолі козацьких частин (10 тисяч чоловік) брав участь у складі російської армії у поході проти Персії.

Ставши одним з найближчих співробітників наказного гетьмана Павла Полуботка, разом із значною частиною генеральної старшини виступав проти обмеження державних прав України Малоросійською колегією. Став ініціатором вироблення Коломацьких петицій 1723 р. Опозиційна діяльність української старшини щодо російської політики в Україні привела до арешту наприкінці 1723 р. Павла Полуботка, Якова Лизогуба, Василя Жураковського, Д. Володковського та цілого ряду інших старшин за наказом Петра І і ув'язнення їх у Петропавловській фортеці.

Після смерті Петра I у січні 1725 р. Данило Апостол був звільнений на початку 1725 р. Влітку 1727 р. уряд Петра II, зважаючи на зростаючу напруженість російсько-турецьких відносин і підготовку нової війни, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Цар ліквідував першу малоросійську колегію і дозволив обрати нового гетьмана.

«Посеред майдану стала стіл під червоним сукном. По один бік від нього стали царський міністр Ф. Наумов і козацькі полковники, а по другий — козаки з клейнодами. Наумом виступив наперед і повідомив царський наказ про дозвіл обрати нового гетьмана. Запропонована кандидатура Апостола була одностайно підтримана. Так новим гетьманом Лівобережжя став один із найдосвідченіших представників козацької старшини — 73-річний Данило Апостол».

1 (12) жовтня 1727 р. на генеральній раді у місті Глухові Апостола було обрано гетьманом. На початку 1728 р. Д. Апостол у супроводі визначних старшин поїхав до Москви на коронацію Петра II. Та головною метою подорожі до Москви було бажання здобути «гетьманські статті» (права), які завжди під час обрання нового гетьмана затверджував цар.

Головні питання, викладені у «гетьманських статтях» було створення незалежної від царського уряду політичної, економічної, а також судової влади на Лівобережжі. На «гетьманські статті» Данило Апостол одержав «Рішительні пункти», які подавались у формі царського наказу. Зміни, які вніс цар у пункти Апостола, насамперед торкалися автономії України. Політична влада гетьмана була обмежена як і раніше. Обмежувалась влада економічна і судова. Право надання нових земельних володінь козацькій старшині переходило від гетьмана до царя. Обрання гетьмана могло бути проведено тільки за згодою царя. Полковників та генеральну старшину призначав царський уряд.

Але у Москві українців приймали дуже добре, запрошували на урочистості і протримали аж до вересня. Коли ж гетьмана проводжали додому, то подарували соболеву шубу.

Незважаючи на невдачу з гетьманськими статтями, Д.Апостол продовжував роботу щодо ліквідації недоліків управління та втручання Росії у внутрішні справи України.

Данило Апостол орудував не шаблею, а пером. Мабуть, з усіх українських гетьманів він написав найбільшу кількість листів до царського двору, в яких прохав, вимагав, наполягав та сперечався.

За гетьманом стежили і про кожний його крок доносили урядові. Проте претензій з боку Москви до Апостола не було і, врешті-решт, царський уряд відступив під тиском гетьмана й зняв чимало безглуздих обмежень. Апостол домігся дозволу і на те, щоб українські купці їздили в інші країни з українськими паспортами. Це робило їх незалежними від армії чиновників Російської імперії.

Апостол був людиною поміркованою, дипломатичною, але наполегливою і являв собою новий тип гетьмана.

У його послужному списку немає грандіозних перемог і походів. Він був господарем сам і заохочував усіх в Україні до господарювання. З його ініціативи почали заселятись вільні і необжиті землі. Він заохочував до праці селян і твердо стояв на захисті їхніх інтересів.

Гетьман поступово одержував невеликі, але принципово важливі перемоги. Так, у 1733 р. Київ уже було підпорядковано гетьманській владі. Про це і мріяти не могли Апостолові попередники.

Зважаючи на реальні обставини, Апостол взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини.

У 1729 - 1731 рр. було проведено так зване Генеральне слідство про маєтності. Під час проведення дослідження на основі документів і повідомлень старших людей було визначено і повернуто у державне користування рангові (державні) землі, які були безпідставно захоплені у приватне володіння.

Було проведено реорганізацію фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які становили 144 тисячі карбованців.

Продовжував здійснювати судову реформу, розпочату Павлом Полуботком; у 1730 р. видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах.

Відстоювались інтереси української торгівлі у руслі вимагань від російського уряду зміни дискримінаційної торговельної системи, запровадженої ще Петром I. На початку 1728 р. Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив питання перед російським урядом про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива та інше.

Незважаючи на опір московського уряду, було відновлено право гетьмана призначати Генеральну Військову Канцелярію та полковників.

Значно було зменшено кількість росіян у гетьманській адміністрації. їм було заборонено купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росіян, хто бажав виїхати з України. Кількість російських полків в Україні було обмежена до шести.

Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу були повернуті запорожці, які з 1708 р. були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування у 1734 р. Нової Січі на річці Підпільній.

28 квітня 1733 р. гетьман тяжко захворів. Хвороба гетьмана поставила питання про призначення особи, яка виконувала б його обов'язки. Він наказав генеральній старшині прийняти управління Генеральною військовою канцелярією. Проте міністр С. Наришкін, який був при гетьмані, посилаючись на відсутність царського дозволу, виступив проти цього рішення.

У липні 1733 р. здоров'я гетьмана поліпшилось, і він знову взявся за свої справи. Апостол зустрічався з російськими чиновниками і обговорював з ними державні справи. За 43 роки, які Апостол перебував на посаді миргородського полковника, царський уряд не одержав на нього жодної скарги від жителів Лівобережжя, що характеризує його як доброго адміністратора і порядну людину.

На початку 1734 р. стан здоров'я гетьмана знову погіршився, і 15 січня на 80-му році життя він помер. Поховано Данила Апостола у Сорочинцях у побудованій на його пожертвування (єдиній на той час у Миргородському полку) кам'яній церкві. Зі смертю гетьмана закінчився період автономного управління Лівобережною Україною. За царським наказом від 31 січня 1734 р. було створено правління гетьманського уряду, яке складалося з 6 осіб, — трьох росіян і трьох українців на чолі з князем О. Шаховським.

Після смерті Д. Апостола його дружині Улані царський уряд призначив щорічну пенсію у розмірі 3000 карбованців і жалуваною грамотою затвердив за нею і дітьми право на ті маєтки, якими володів гетьман.

«Шестирічне гетьманування Апостола було короткою яснішою смугою на темному тлі українського життя після упадку Мазепи. Апостолу вдалося зміцнити гетьманську владу й авторитет гетьмана супроти російських і місцевих українських властей», — так характеризував Д. Апостола історик А. Дорошенко.

Апостоли — український козацько-старшинський рід середини ХУІІ — початку ХІХ ст. на Миргородщині. Апостоли походили з Молдавії із старовинного і знатного роду Катарреу. Батько Данила Апостола Павло Охрімович (Єфремович) прибув в Україну у 1648 р. У 1653 р. одружився з дочкою миргородського полковника Марією Лісницькою. У 1655 р. перейшов на козацьку службу.

Данило Апостол (1654 - 1734 рр.) — гетьман Лівобережної України з 1727 р., мав трьох синів і шість дочок, які продовжили рід Апостолів у ХУІІІ і у перших десятиліттях ХІХ ст.

Павло Апостол (? - 1736 рр.) — миргородський полковник (1727 - 1736 рр.), старший син Данила Апостола.

Петро Апостол (? - 1758 рр.) — полковник лубенський (1728 - 1757 рр.), другий син Данила Апостола. Його син Данило — генеральний хорунжий, був членом 2-ї Малоросійської колегії в 1784 - 1786 рр., у 1767 р. підписав проект «Нового уложення». Третій син Василь помер молодим, залишивши сина Якова, який обіймав високу посаду у Миргородському полку. Дочки Данила Апостола були заміжні за вищими козацькими посадовими особами Гетьманщини: Марта — за полтавським полковником В. Кочубеєм; Ганна — за ніжинським наказним полковником Л. Жураківським; Параска — за генеральним підскарбієм М. Скоропадським; Тетяна — за бунчуковим товаришем І. Ломиковським; Марія — за бунчуковим товаришем А. Горленком; Ганна(молодша) — за знатним військовим товаришем П. Кулябкою.

Онуки гетьмана теж мали високі чини в полкових урядах.

Після смерті у 1816 р. останнього представника роду Михайла Апостола — рід Апостолів по чоловічій лінії припинився.

18 серпня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко відкрив пам'ятник гетьману у селі Великі Сорочинці. Пам'ятник Данилу Апостолу стоїть поруч з церквою Преображення Господнього, де поховано гетьмана. Пам'ятник являє собою бюст гетьмана, поруч з яким знаходяться козацькі фляга, бандура та інші речі.

ДЖЕРЕЛА:

Субтельний О. Україна: історія: пер. з англ. / О. Субтельний. — 3-є вид. — К.: Либідь, 1993. — 720 c.; Субтельний О. Козацька ера // Україна: Історія. — Київ: Либідь, 1993.; Політичні портрети України: Козацька доба. Книга 2. — Навчальний посібник / Укладачі: А. О. Карасевич., К. М. Левківський.— Умань.: ПП Жовтий О.О., 2014. — 665 с.