Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Мельє Жан (1664-1729)

Філософ-матеріаліст, основоположник революційного напрямку у французькому утопічному соціалізмі. Основна праця «Заповіт» є першим за часом зразок вчення французького утопічного соціалізму про суспільство. Викриття релігії і церкви призводить Мельє до послідовно матеріалістичним і атеїстичним висновків: критика соціальної несправедливості поєднується у нього із закликом побудувати суспільство, засноване на колективній власності. Об'єднання трудящих, їх повстання проти гнобителів, на думку Мельє, справа самого народу і є вихідною передумовою переходу до нового суспільства, в якому не буде багатих і бідних, гнобителів і пригноблених, нероб і виснажених непосильною працею. «Заповіт» повністю було видано тільки у 1864 р.

Проте у ХVІІІ ст. у Франції поширювалися рукописні копії цього твору. Читачами Мельє і пропагандистами його ідей були найрізноманітніші представники французької громадської думки — від деїстів першої половини ХVІІІ ст. і Вольтера до матеріалістів-просвітителів і бабувістів Марешаля.

Мельє Жан — французький соціаліст-утопіст. Син сільського ткача, закінчив у Реймсі духовну семінарію, став священиком і, отримавши прихід у селі, залишався у ньому до кінця своїх днів. Написаний в останні роки життя революційний і атеїстичний працю Мельє не міг бути опублікований. Бажаючи зберегти твір, Мельє переписав його у трьох примірниках і оформив у нотаріуса у вигляді заповіту. Згодом «Заповіт» став ходити у списках, як і «Витяг» з нього, зроблений у 1742 р. Вольтером. Мельє писав про християнство як про безглузду релігію, яка разом з владою утворюють два ярма для народу, головних джерел всіх пороків суспільства — нерівність, приватну власність і тиранію. Тільки революція об'єднаного і освіченого народу позбавить його від соціального зла. Ідеал Мельє — справедливе і вільне суспільство, засноване на сумлінній праці, взаємної любові і непорушному світі.

Жан Мельє), сільський священик з Шампані, помер за 60 років до початку Великої французької революції кінця XVIІІ ст. Проте він активно брав участь у ній — брав участь своєю знаменитою працею «Заповіт».

Мельє добре знав все, що стосувалося життя селян. І не просто знав. Він поділяв цілком все те, чим жили, про що думали, до чого прагнули його парафіяни.

Він не використовував свого поста для особистого збагачення. І коли у кінці життя Мельє перший і єдиний раз зібрався відправитися у Париж, то йому довелося позичити гроші на поїздку у багатого селянина.

Одного разу, у 1716 р, Мельє разом зі своїми парафіянами виступив проти їх всемогутнього сеньйора: повинності, які він наклав на селян, ставали зовсім вже непомірними. За це Мельє отримав серйозні стягнення з боку церковного начальства.

В останні роки Мельє взявся за твір, назване потім «Заповітом». І хоча йому загрожувала сліпота, він в трьох примірниках переписав це об'ємний твір.

Більш того, прагнучи забезпечити його збереження, він нотаріально завірив його як заповіт. На папері, в яку був загорнутий екземпляр рукопису «Заповіт», адресований парафіянам, рукою Мельє написано:

«Я бачив і пізнав помилки, помилки, брудні, безумства і злидні людські. Я відчув до них ненависть і огиду. Я не наважився сказати про це за життя, але я скажу про це принаймні вмираючи і після смерті. Нехай знають, що я складаю і пишу справжню праця, щоб вона могла служити свідченням істини для всіх тих, хто її побачить і прочитає, якщо їм буде завгодно».

І якщо життя Мельє виявилося у загальному підсумку — тихим, то книзі його була визначена велика доля. Не було, мабуть, іншого такого твору у Франції XVIII ст., де б була відтворена така яскрава картина безвихідного становища селян, гноблених дворянами і духовенством, така принципова критика церкви, що освячувала соціальну несправедливість релігії ... Мельє ратував за встановлення суспільства, де б не було багатих і бідних, гнобителів і пригноблених, він вважав за необхідне знищити приватну власність на землю, встановити спільність майна. У XVIII ст. книга Мельє багаторазово переписувалася, потайки передавалася з рук у руки. її списки знищували, тих, у кого їх знаходили, притягували до суду, і все ж її читали багато, і не тільки французи. Списки книги виявлені у Голландії, Пруссії.

У 1742 р Вольтер склав короткий «Витяг» з праці Мельє, яке поширювалося у рукописних копіях. У 1761 р він же надрукував цей «Витяг» (два видання за рік!) у женевській друкарні і розіслав безкоштовно за багатьма адресами. На цей раз «витяг» було дано назву «Вибрані думки Жана Мельє, адресовані його парафіянам, з приводу деяких з зловживань і помилок взагалі і зокрема».

Інший чудовий французький просвітитель, Поль Анрі Гольбах, у 1772 р опублікував книгу «Здоровий глузд кюре Мельє». Ця книжка багаторазово перевидавалася і у тому ж році і у подальшому, — правда, вже без імені Мельє: занадто небезпечним воно стало. Недарма книжка Гольбаха була засуджена паризьким парламентом до спалення. Повне видання «Заповіту» було здійснено у 1864 р в Амстердамі — у 200-ту річницю народження мислителя.

Джерела:

Утопічний соціалізм: Хрестоматія / Заг. Ред. А.І. Володіна. — М .: Политиздат, 1982, 126 - 128.; Поршнев Б.Ф. Мельє (1664 - 1729). М., 1964; Кучеренко Г. С. Жан Мельє и передовая общественная мысль Франции первой половины XVIII в.— В кн.: Французский ежегодник, 1965. М., 1966; Кучеренко Г.С. Судьба «Завещания» Жана Мельє в 18 веке. М., 1968; Каплан А.Б. Революционно-демократическая идеология и утопический социализм во Франции 18 века. М., 1989.;