Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016
Мейо Елтон Джордж

Американський соціолог і психолог, один із засновників американської індустріальної соціології і теорії людських стосунків. Мейо різко критикував індустріальне суспільство, розвиток якого призвів до знищення культурних традицій, руйнування традиційного укладу індивідуального і сімейного життя, що спричинило соціальну дезорганізацію. Сучасне суспільство, вважав Мейо, страждає від егоїзму, конкуренції, сутичок ворожих груп і політичних сил. Праця позбавлена людяності, відчужена і не приносить задоволення, тому людина втрачає особистісний сенс життя. Прагнучи пояснити взаємозв'язок стрімкої урбанізації й індустріалізації і краху соціальних зв'язків, зростання правопорушень й злочинності, Мейо звертається до концепції аномії, запропонованої, в свій час, Е.Дюркгеймом. На основі аналізу стану суспільства Мейо робить висновок, що цивілізація є приреченою, якщо вона не «інтегрує» людину, не відроджує в неї почуття «соціальної функції» і належності.
Основною сферою наукових інтересів Мейо були проблеми раціональної організації праці й практичні методи управління.
Критикуючи класичну теорію організації й управління за спрощений погляд на людську поведінку в організації, прагнення мінімізувати роль людського чинника, орієнтування на формалізацію відносин та ієрархічну будову організації, Мейо наголошує на необхідності гуманізації методів раціоналізації виробництва, піддає сумніву ефективність бюрократичної форми управління і проголошує нові методи управління, сутністю яких є ставлення до працівників як до соціально-психологічних істот.
Важливим для розвитку соціології управління й індустріальної соціології були наукові дослідження Мейо у Західній електричній компанії (Хоторнські експеременти), що проводилися з 1927 - 1932 рр. Хоча в компанії панував патерналізм, який двадцять років забезпечував стабільну діяльність, поступово з'явилися напруження у відносинах адміністраторів з робітниками, зросло незадоволення останніх, впала продуктивність праці. Вчений почав досліджувати вплив на виробіток продукції не лише фізичних, а й соціальних факторів, що дало йому змогу обгрунтувати особливу роль людського фактора.
Його рекомендації, що стосувалися лише зміни соціально-психологічних умов, дали змогу підвищити продуктивність праці на 40%. Мейо приходить до висновку, що поряд з матеріальними стимулами, велике значення для працівників мають психосоціальні фактори: згуртованість групи, усвідомлення належності до колективу, увага адміністрації, неформальні відносини з керівництвом, можливість впливати на прийняття управлінських рішень, сприятлива атмосфера на робочому місці, задоволення працею тощо. Хоторнські експерименти Мейо проаналізував у праці «Людські проблеми індустріальної цивілізації» (1933 р.). Узагальнивши емпіричні дані, Мейо сформулював соціальну філософію менеджменту, що грунтується на таких принципах:
✵ людина — це соціальна істота, схильна до групової взаємодії і включена в неї;
✵ жорстка ієрархія й бюрократична організація несумісні з природою та свободою людини;
✵ керівники індустрії повинні більше орієнтуватися на людей, ніж на продукцію, оскільки це забезпечує соціальну стабільність суспільства й задоволення індивіда працею;
✵ заміна індивідуальної винагороди на групову, матеріальної — на соціально-психологічну.
Раціоналізація управління на основі врахування соціальних і психологічних аспектів праці дає змогу подолати соціальні суперечності, переконаний Мейо. Він пропонує нові шляхи і методи підвищення продуктивності праці:
✵ паритетне управління, яке грунтується на урахуванні взаємних інтересів адміністрації і робітників підприємства;
✵ гуманізацію праці, що досягається впровадженням нової техніки і технології, створенням сприятливих умов праці;
✵ демократичний стиль керівництва, прийняття колегіальних рішень;
✵ освіту робітників, їх професійне навчання й створення умов для підвищення їх професійної кваліфікації.
✵ Мейо належать такі новації:
✵ виокремлення експериментальних і контрольних груп;
✵ пілотаж соціологічного інструментарію при проведенні інтерв'ю та методичних експериментів;
✵ теоретико-прикладний характер дослідження;
✵ велика кількість охоплених експериментом робітників (20 тисяч).
Школа Мейо визначила напрями соціологічного дослідження в американській промисловості, навчання менеджерів і адміністраторів, які згодом поширилися і в інших країнах. Мейо запропонував застосовувати теорію людських стосунків при вирішенні соціальних проблем суспільства.
Наприкінці 40-х років ХХ століття теорія людських стосунків зазнала критики за надмірний акцент на психологічних аспектах управління, недостойну увагу до інституціональних відносин у промисловості, розгляд трудових відносин переважно як комунікативних проблем, нехтування реальними економічними інтересами адміністрації й найманих робітників. Назважаючи на це, Мейо зробив вагомий внесок у розвиток теорії і практики управління, показав на практиці значення психології і соціології у розв'язанні соціальних та політичних проблем суспільства. Завдяки його дослідженням соціологія праці набула статусу науки.
ДЖЕРЕЛА:
Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005. — 792 с.; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 06/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.