Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Антигітлерівська коаліція

АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ — воєнно-політичне об'єднання держав, які під час Другої Світової воювали проти Німеччини, та її сателітів: Італії, Японії, а також на початковому етапі війни: СРСР, Румунії, Болгарії та інших.

Антигітлерівська коаліція виникла внаслідок гітлерівського нападу на Польщу 1 вересня 1939 р. Велика Британія і Франція в ультимативній формі зажадали від Німеччини припинити агресію і, не отримавши відповіді, 3 вересня оголосили їй війну. Так склалася перша Антигітлерівська коаліція.

У травні - червні 1940 р. гітлерівський вермахт розгромив англо-французький блок. 22 червня Франція капітулювала, Велика Британія продовжувала воювати. її союзниками залишилися тільки емігрантські уряди окупованих Гітлером країн, що знайшли притулок у Лондоні. Як військовий союз Антигітлерівська коаліція перестала існувати.

Напад нацистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. докорінно змінив ситуацію. З перших годин нападу фашистської Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахунки Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСР зазнали краху. В день початку агресії У.Черчілль заявив: «Кожний, хто воює проти Гітлера, — друг Англії, кожен, хто воює на його боці, — ворог Англії». 22 червня 1941 р. у звернені до нації англійській прем'єр заявив, що Великобританія надасть «Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР заявив і президент США. Таким чином, з початком радянсько-німецької війни почала формуватися антигітлерівська коаліція.

12 липня 1941 р. у Москві укладено англо-радянську угоду про спільні дії у війні проти Німеччини. Утворилася друга Антигітлерівська коаліція.

У серпні 1941 р. У.Черчілль і Ф.Рузвельт підписали Атлантичну хартію, до якої приєднався і Радянський Союз (вересень 1941 р,). Атлантична хартія висунула наступні завдання: знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу.

1 жовтня між СРСР, США та Великобританією у Москві була підписана трьохстороння угода про допомогу Радянському Союзу зброєю і продовольством. Поставки (400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сировина) почались одразу ж. Перша військова техніка (особливо танки) з'явилася на радянсько-німецькому фронті під час битви під Москвою. Допомога союзників головним чином відбувалась північними морськими конвоями під охороною британських військово-морських сил. Незважаючи на значні втрати від німецьких човнів і літаків, з жовтня 1941 р. по червень 1942 р. СРСР одержав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. різноманітних транспортних засобів. Відповідно до закону про ленд-ліз США надав СРСР безпроцентний кредит в 1 млрд. доларів (листопад 1941 p.). Першою спільною акцією СРСР і Великобританії стала окупація Ірану з метою не допустити зближення з Німеччиною.

11 грудня 1941 р. Гітлер оголосив війну США і Антигітлерівська коаліція поповнилася новими членами.

Вступ США у Другу світову війну сприяв завершенню утворення антигітлерівської коаліції. 1 січня 1942 р. 26 держав світу на чолі з СРСР, США та Великобританією підписали у Вашингтоні Декларацію Об'єднаних націй, яка будувалась на принципах і завданнях Атлантичної хартії. У Декларації зазначалось, що повна перемога над нацизмом є запорукою захисту життя, свободи і незалежності всіх народів. В умовах створення антигітлерівської коаліції радянське керівництво визнало емігрантські уряди Польщі, Чехословаччини, Франції.

Найголовнішим у взаємовідносинах між СРСР, США та Великобританією з самого початку стала проблема відкриття Другого фронту. Спочатку це планувалось на 1942 р., але замість цього союзники провели успішну операцію у Північній Африці.

У зв'язку з втратою СРСР у 1941 р. важливих промислових і сільськогосподарських районів, радянське керівництво сподівалось одержати від союзників допомогу й економічного характеру. Уряд США частково задовольнив потреби СРСР у жирах, а також поставив тисячі тонн цукру та інші необхідні товари. Наприкінці 1941 р. стали функціонувати ще два маршрути (через Іран і Далекий Схід), якими постачалась допомога СРСР.

28 листопада - 1 грудня 1943 р. відбулась Тегеранська конференція за участю Ф.Рузвельта, Й.Сталіна й У.Черчілля. її метою була координація дій союзників для повного розгрому нацистського блоку та облаштування післявоєнного миру. Не дивлячись на протиріччя, які виникли між керівниками союзних держав (Черчілль пропонував відкриття Другого фронту на Балканах, Сталін — у Північній Франції, звідки відкривався найкоротший шлях до кордонів Німеччини), СРСР домігся необхідних для нього рішень ключових питань:

- відкриття Другого фронту в Південній Франції не пізніше травня 1944 p.;

- перенесення кордонів Польщі на захід до Одеру і визнання майбутнього східного кордону по «лінії Керзона»;

- визнання радянських претензій на Кенігсберг;

- визнання анексії прибалтійських держав.

Сталін дав згоду на участь СРСР у війні з Японією після розгрому нацистської Німеччини. На Тегеранській конференції обговорювались питання про утворення міжнародної організації безпеки після війни.

Тегеранська конференція сприяла зміцненню антигітлерівської коаліції і наблизила час остаточного розгрому німецького блоку.

4 - 11 лютого 1945 p., коли наближалась перемога над Німеччиною, відбулась нова зустріч «великої трійки» в Ялті — Кримська конференція. На конференції було розглянуто питання про майбутнє Німеччини (окупація її військами СРСР, США, Великобританії, Франції, репарації та ін.), про порядок роботи ООН, про новий устрій в Європі. Радянський Союз ще раз підтвердив свою позицію вступити у війну з Японією після розгрому гітлерівської Німеччини.

17 липня - 2 серпня 1945 р. відбулась Потсдамська конференція. Й.Сталін, Г.Трумен, який став президентом США після смерті Ф.Рузвельта, У.Черчілль (з 28 липня новий прем'єр-міністр К.Еттлі) вирішували долю післявоєнного миру. У центрі уваги стояло німецьке питання: демілітаризації та денацифікація країни, покарання воєнних злочинців, репарації, кордони Німеччини з сусідами та ін. Радянський Союз підтвердив, шо вступить у війну з Японією відповідно ялтинській угоді. У порядок денний були включені питання про мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією. Не дивлячись на протиріччя між учасниками конференції (США намагались вплинути на хід конференції успішним випробуванням ядерної бомби), вона дала позитивний імпульс у розвитку міжнародних відносин в умовах післявоєнного миру.

Ялтинська конференція 4-11 лютого 1945 р.

На жаль, цей історичний шанс країни-переможниці не використали. Через рік почалася «холодна війна», яка зайняла цілу історичну епоху.

Антигітлерівській коаліції належить історична заслуга у розгромі агресорів, які розв'язали війну з метою встановлення свого світового панування. Найбільший тягар боротьби проти гітлерівської Німеччини припав на Радянський Союз. США до 1944 р. основну масу своїх діючих збройних сил спрямовували проти Японії. СРСР вступив у війну з Японією через три місяці після підписання акта капітуляції Німеччини. Загальновизнаною політичною програмою другої Антигітлерівської коаліції була Атлантична хартія від 14 серпня 1941 р., запропонована президентом США Франкліном Рузвельтом. Продовженням Антигітлерівської коаліції у повоєнний час стало створення Організації Об'єднаних Націй.

Унаслідок історичних і географічних чинників саме Радянський Союз виніс найважчу ношу у війні проти нацистської Німеччини й саме завдяки цьому були врятовані мільйони життів англійців і американців. Під час війни і Америка, і Англія це чітко розуміли.

21 червня 1942 р. Ернест Бенін (високопосадовець уряду В. Черчілля.) заявив: «Уся допомога, яку ми могли надати, невелика у порівнянні з титанічними зусиллями радянського народу. Наші онуки, сидячи за своїми підручниками історії, думатимуть про минуле, відчуваючи захоплення героїзмом і вдячність до великого російського народу».

ДЖЕРЕЛА:

Іванов Р.Ф., Ейзенхауер Д.Д. «Радянсько-американські союзницькі відносини в 1941 - 45 р.р., США, Економіка, Політика,Ідеологія. — 1995; Історія Батьківщини. — Курс лекцій. — Ч.2., Баканов В.І., Евланова М.М. Челябінськ, Вид-во ЮУрГУ, 1997; Лідери війни. Сталін, Рузвельт, Черчель, Гітлер, Муссоліні. — М .: — Просвещение, 1995.; Паперно А.Х. «Про ленд-ліз і тихоокеанської транспортної епопеї». — Вітчизняна історія. — 1997 р.; Славинський Б. «Ялтинська конференція: сучасне переосмислення». — // Світова економіка і міжнародні відносини. — 1996; Стародубцев В.Ф. «Чи врятували ленд-ліз Росію?»; Тюшкевіч С.А., Міхальов С.М. «Ціна великої перемоги». — Держава і право, 1995 р.