Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Антанта

АНТАНТА (від фр. Entente — згода, початок виразу фр. Entente cordiale — сердечна угода) — військово-політичне угрупування, основними членами якого були Великобританія, Франція і Росія, створене у 1904 - 1907 рр.

Антанта домінувала в міжнародних відносинах перших десятиліть XX ст. Виникла у відповідь на створення у 1882 р. і подовження у 1891 р. Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії.

Веде початок від франко-російського союзу 1891 - 1893 рр., оформилася як глобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка 8 квітня 1904 р. врегулювала суперечності з Францією в Африці та 31 серпня 1907 р. — з Російською імперією в Азії (Конвенція про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті). Колоніальна експансія та озброєння Німеччини, її прагнення покінчити з пануванням Англії на морях спонукали Лондон відійти від попередньої політики «блискучої ізоляції», вступити у союзницькі взаємини з континентальними державами, зберігаючи провідну роль у світових міжнародних відносинах.

У 1911 р. Антанта стала військовим союзом і основою сил союзників під час Першої світової війни. У роки війни блок Англії, Франції й Росії підтримало 25 держав, серед них США, Японія, Румунія, Китай, Греція, Португалія та інші. США, не бажаючи розчинятися в Антанті, проголосили себе «асоційованою країною» угруповання. Антанта виграла Першу світову війну і закріпила свій успіх дипломатично на Паризькій мирній конференції, створивши так звану Версальську систему міжнародних стосунків.

Після виходу 11 лютого 1919 р. зі складу Директорії Володимира Винниченка і формування 13 лютого 1919 р. нового уряду без участі представників соціалістичних партій переговори продовжились. Не подаючи надії на можливість визнання УНР, Антанта вимагала підпорядкування української армії союзному командуванню і включення її поряд з Добровольчою армією генерала Денікіна у єдиний антибільшовицький фронт та встановлення контролю Антанти над українськими землями. На ці умови українська делегація категорично не погодилась.

На Паризькій мирній конференції 1919 - 1920 рр. глави Антанти і США диктували переможеним країнам умови повоєнного врегулювання, створивши Версальську систему міжнародних відносин. Питання, пов'язані з Україною та її землями, розглядалися у контексті або відновлення «єдиної та неподільної Росії», або створення «санітарного кордону» на західних рубежах Радянської країни. З початком функціювання Ліги Націй діяльність Антанти формально припинилася.

ДЖЕРЕЛА:

История дипломатии, т. 2. Москва, 1945.; Рубинштейн Н. Советская Россия и капиталистические государства в годы перехода от войны к миру (1921 - 1922 гг.). М., 1948.; Тэйлор А.Дж. П. Борьба за господство в Европе. 1848 - 1918. Москва, 1958.; Симоненко Р. Г. Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 році. Київ, 1962.; История дипломатии, т. 3. Москва, 1965.; Марголин А. Украина и политика Антанты (записки еврея и гражданина) Берлин: Изд-во С.Ефрон, 1922.; Українська радянська енциклопедія: у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974 - 1985. // За ред. Підкови І. З., Шуста Р. М. Довідник з історії України. — К: Генеза, 2001.