Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Клерикалізм

КЛЕРИКАЛІЗМ — (від лат. clericalis — церковний) — суспільно-політична течія, яка домагається провідної ролі релігії і церкви у політичному й духовному житті суспільства. Крайніми прагненнями клерикалізму є утворення теократичної держави. Носіями клерикалізму є духівництво і тісно пов'язані з церквою представники панівних верств суспільства. Клерикальні прагнення властиві, по суті, всім релігійно-церковним організаціям. Особливо яскраво вони виявилися в історії католицизму. В середні віки католицький клерикалізм постав передусім у боротьбі за папську теократію, у новий час був спрямований проти буржуазних революцій, а з виникненням соціалістичного революційного руху — проти нього.

Поряд із традиційними засобами впливу на політичні події та переконання широких верств населення (через систему церковного апарату, викладання релігії у школі, активну участь у регулюванні питань сім'ї, шлюбу, виховання дітей тощо) у XIX - XX ст. вирішальну роль починають відігравати створювані клерикальні політичні партії, профспілки, молодіжні, жіночі, культурні та інші організації. У деяких країнах — ФРН, Італії, Франції, Бельгії, Австрії, Португалії, Ірландії, Польщі — вони мають значну політичну вагу, а напр. у ФРН, Італії християнські партії нерідко й тривалий час перебувають при владі. В останні десятиліття XX ст. різко посилився вплив духівництва на політичне життя у країнах мусульманського світу. В Ірані, напр., після ісламської революції 1979 р. воно очолило управління державою.

ДЖЕРЕЛА:

Под ред. Цамеряна И.П. Краткий научно-атеистический словарь. — М.: Наука, 1964. С. 644.; Веліковіч Л. Н., Релігія і політика в сучасному капіталістичному суспільстві, М., 1970; Шейнман М. М., Сучасний клерикалізм, М., 1964; Майер Г., Штір П., Фашизм і політичний клерикалізм, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1963; Альбрехт Е., Антикомунізм — ідеологія мілітаризму клерикалізму, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1963.