Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Дуалізм

ДУАЛІЗМ (від латів. (латинський) dualis — подвійний), філософське учення, витікаюче з визнання рівноправними, такими, що не зводяться один до одного два почав, — духу і матерії, ідеального і матеріального. Дуалізм протистоїть монізму (матеріалістичному або ідеалістичному), витікаючому з визнання як первоосновного лише одного початку, і може розглядатися як різновид плюралізму, що затверджує множинність початків буття.

Термін «Дуалізм» був введений німецьким філософом X. Вольфом і позначав визнання двох субстанцій: матеріальною і духовною. Одним з найбільш крупних виразників дуалістичній позиції з'явився Р. Декарт, що розділив буття на мислячу субстанцію (дух) і протяжну (матерію); проблему взаємовідношення цих двох субстанцій у людині (психофізичну проблему) Декарт вирішував з позицій психофізичного паралелізму, згідно з яким психічні і фізіологічні процеси не залежать один від одного.

Для філософії Нового часу характерні форми гносеологічного дуалізму, який, на відміну від онтологічного, виходить не із зіставлення субстанцій, а з протиставили суб'єкта, що пізнає, пізнаваному об'єкту. Так, свідомість у Дж. Локка і Д. Юма виступає як сукупність одиничних сприйнять, відчуттів, думок, що не мають об'єднуючої субстанціальної основи.

Ще один різновид гносеологічного дуалізму представив І. Кант, який розглядав свідомість як діяльність, що упорядковує дані досвіду за своїми власними, незалежними від зовнішнього світу законами, — відповідно до апріорних форм плотського споглядання і розуму. Гносеологічний дуалізм неминуче пов'язаний з агностицизмом — переконанням у непізнаваності світу для свідомості.

Поняття дуалізму додається також до концепцій і учень, стверджуючим равноправність будь-яких протилежних початків або сфер: так, говорять про дуалізм добра і зла у маніхействі; про дуалізм (характерному для кантіанської традиції) світу природи, тобто світу явищ, що будується по принципах причинності (необхідності), і світу свободи, тобто «речей у собі».

Діалектичний матеріалізм протистоїть всім формам дуалізму — він затверджує матеріалістичний монізм, витікаючий з того, що всі явища у світі є різними видами і проявами рухомої матерії.

ДЖЕРЕЛА:

Любимов А.А. Дуализм // Новая философская энциклопедия / Предс. научно-ред. совета В.С. Степин. — М.: Мысль, 2000—2001.; Декарт Р. Сочинения: в 2 т.: пер. с лат. и фр. — М.: Мысль, 1989. — Т. 1. — 654 с.; Декарт Р. Сочинения: в 2 т.: пер. с лат. и фр. — М.: Мысль, 1994. — Т. 2. — 633 с.; Попов И.Н. Метафизика абсолютного дуализма: оратория преодоления. — Барнаул: Азбука, 2010. — 290 с.; энциклопедия символов / сост. В.М. Рошаль. — М.: АСТ, 2005. — 1007 с.