Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Дворецький Василь Федорович (1609 - р. с. невід. рр.)

Київський полковник, активний учасник повстання Богдана Хмельницького. Місце і ранні роки життя Дворецького невідомі.

У 1649 р. служив реєстровим козаком Київської сотні. З початком повстання Богдана Хмельницького, став діяльним його учасником. Зблизившись з гетьманом — у 1653 р. був призначений наказним київським полковником. Кілька разів їздив до Москви у складі посольств Хмельницького.

У 1658 р., гетьман Іван Виговський відібрав у Дворецького, як у активного прихильника промосковської партії, київський полк. Але, фактично, Дворецький продовжував керувати полком і бився проти Виговського.

У 1659 р. став досконалим Київським полковником і претендував на пост гетьмана. Брав участь у відбитті нападу на Київ наказного гетьмана Данила Виговського. Як записано у «Летописце Дворецьких»: «І полковник київський ВАСИЛЬЄВ Федорович Дворецький заедно з воєводами був, жону і діти утративши, і ВСІ набитки свои. Якого жона з дітмі у Каневі в неволі літ пултора була, аж війною през отміну отшукав їх. А він з царськими людми завше ізмінніков, ходячи, воював. Військо ізміннічее проти Ніколского монастир і на Шкавіці все збита».

У 1660 р. брав участь у поході Василя Шереметєва на Львів. У Чуднівській битві потрапив у полон до татар, де пробув два роки. Пізніше Василь Федорович згадував: «а Василь Дворецький полком своим Київським заедно з Москвою будучи в осаді осем тижнів і два дні, ден і ноч біючіся, аж всех заедно ляхи і орда в сповнений взяли. Князя Григорія Афанасовіча Козловського і князя Щербатова і Акінфіна, і Дворецького Василя Феодоровича до короля їх побрав до Кракова і відвезено ноемврія третього дня».

На Чорній раді у 1663 р., коли були вибори гетьмана, Василь Федорович підтримав Івана Брюховецького. У 1663 - 1668 рр. був правою рукою гетьмана Брюховецького.

У 1664 р. був одним з керівників гарнізону Глухова, захищаючи місто від армії короля Яна II Казимира. У 1665 р. за старанну службу цар Олексій Михайлович проводить Дворецького у дворяни. Про нього є згадка в «Історії» Соловйова:

«До Переяслава і Ніжину козаки робили по два нападу, але даремно. До Остру приступив полковник Василь Дворецький, але не міг взяти міста завдяки допомозі, надісланої з Києва Шереметєвим. «Після зради Брюховецького у 1668 р., за наказом останнього був позбавлений чину полковника, заарештований і кинутий до в'язниці. Близько року Дворецький сидів у чигиринській в'язниці: «седіл у вязеню у турмі чигиринській у Кайданов окований заедно з воєводами царськими у замку рок і кілько неділ у Дорошенка в неволі. За то є його з полковніцтва київського Бруховецкій ізкінул, а Дорошенко грузнемо його мучив, ж при царській величності стояв. Потім з Чигирина при воєводах утік до його милості пана Демія Ігнатовича, гетьмана царського, до Батурина і звідтіль у царського пресвітлого величності був з малим сином своим Юрасем Дворецьким». Втікши 3 травня 1669 р.

13 травня Василь Федорович прибув до Переяслава, звідки попрямував до Москви, де удостоївся прийому і пожалувань від царя Олексія Михайловича. Повернувшись до Києва, у 1670 р.

Василь Федорович вступив у конфлікт з київським полковником Костянтином Солониною. Солонина звинуватив Дворецького у розпалюванні «смути» у полку і заарештував колишнього полковника.

У 1670 - 1671 рр. у цій справі було проведено розслідування, в якому брали участь гетьман Дем'ян Многогрішний і стольник Артемон Матвєєв.

Розслідування показало хибність звинувачень і Дворецький був виправданий. У 1671 - 1672 рр. Василь Федорович керував організацією оборони київських передмість.

Мав сина Івана Васильовича, який був полковим Київським суддею, і сина Юрія.

Василь Дворецький, разом з сином Іваном, є автором так званого «Літописця Дворецьких» — цінного пам'ятника з історії Війська Запорозького середини XVII ст.

У «Летописце» відстоюється необхідність зміцнення російсько — українського союзу і засуджується політика гетьманів Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка.

Гетьмана Виговського автор називає гетьманом «лядзского духу» і «всієї Україні изводителей і згубцу». Павла Тетерю характеризує, як «згубца і розорителя всій Україні, єдной думки з Виговським».

ДЖЕРЕЛА:

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. — Т. 1 - 3. — К., 1990 — 1993 р.; Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — Київ, 2006.; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XVI до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008.; Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Розділ V. Козацька ера. § 1. Козацька революція 1648 - 1657 рр. // — Київ, 1997.; Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. Розділ V. Козацька ера. § 2. Руїна (1658 - 1686) // — Київ, 1997.; Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Розділ V. Козацька ера. § 3. Мазепа і мазепинці // — Київ, 1997.