Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Двопартійна система

ДВОПАРТІЙНА СИСТЕМА, біпартизм — домінування у політичному житті двох потужних політичних партій які змагаються за владу, одна з них перебуває при владі, а інша — в опозиції. Перемога однієї з партій забезпечує гомогенну парламентську більшість, стабільність уряду, робить ефективною його працю, створює умови для громадянської єдності.

Партія, що програла на виборах, становить основу опозиції. Типовими прикладами біпартизму є партійні системи Великобританії та США.

ФОРМАЛЬНА (ШТУЧНА) ДВОПАРТІЙНІСТЬ:

Термін, який застосовується для визначення такого типу двопартійних систем, існування яких засноване на примусі й забороні діяльності політичних партій. Так, наприклад, у Нігерії після одного з військових переворотів державою офіційно було декларовано створення двох політичних партій і на період «стабілізації демократії» у країні заборонялась діяльність будь-яких інших партій. У Бразилії (з 1964 -1979 рр.), Уругваї (з 1973 - 1985 рр.) після військових переворотів законодавство дозволяло лише діяльність двох партій. При тому одна з них розглядалась як правляча, а друга — як опозиційна. У Колумбії у 1957 р. дві традиційні партії —Консервативна та Ліберальна — підписали угоду про паритетне правління. Ще одним специфічним прикладом формальної двопартійності була Болгарська Народна Республіка, в якій існували дві легальні партії — правляча комуністична партія та її «молодший партнер» Болгарський землеробський народний союз. Характерною особливістю цих двопартійних систем є обмеження рівня політичної конкуренції та свободи. Такі партійні системи отримали назву «обмежених (штучних) партійних систем».

ДЖЕРЕЛА:

Шведа Ю. Р. Політичні партії. Енциклопедичний словник. — Львів: Астролябія. — 2005. — 488 с.; Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій та партійних систем: Навчальний посібник. — Львів: Тріада плюс. — 2004. — 528 с.; Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навчальний посібник / За ред. М. І. Обушного. — К.: Арістей. — 2006. — 432 с.