Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Дебати політичні

ДЕБАТИ ПОЛІТИЧНІ (фр. debat) — чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання у своїй правоті третьої сторони, а не одне одного. Тому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату — сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції.

Популярність дебатів сьогодення пов'язана з політичними дебатами. Першими телевізійними дебатами були теледебати між Дж. Кеннеді та Р. Ніксоном у ході передвиборчої президентської кампанії у США у 1960 р.. Можна сказати, що після цього дебати міцно ввійшли у політичне життя як на американському континенті, так і в Європі. Перші теледебати в Україні також викликали велику зацікавленість.

Історія політичних дебатів починається з античної Греції, коли дебати використовували як демократичний метод обговорення законів. Сучасні політичні дебати засновані на дебатах у британському парламенті, що веде свою історію з 1265 р.

У США протягом президентських виборів стало традицією проведення дебатів між основними кандидатами від Демократичної та Республіканської партій. Основні теми таких дебатів — найсуперечливіші проблеми сьогодення. Роль цих дебатів така, що кажуть (вибори можуть бути виграні чи програні на основі цих дебатів).

Засідання палати громад британського парламенту (1834)

У листопаді та грудні 2004 р. відбулися одні з найвідоміших політичних дебатів в Україні — між тодішніми кандидатами на посаду Президента України Віктором Ющенком і Віктором Януковичем.

Судові дебати (рос. прения) — самостійна частина судового розгляду, що наступає після закінчення судового слідства (у кримінальному процесі) чи з'ясування обставин і перевірки їх доказами (у цивільному процесі); у ній суб'єкти процесу підводять підсумки тому, що мало місце на судовому слідстві, аналізують досліджені докази. Учасники дебатів не вправі посилатися у своїх виступах на докази, що не були предметом розгляду. При необхідності вони можуть клопотати про поновлення судового слідства. Суд не має права обмежувати тривалість судових дебатів. Починає судові дебати сторона обвинувачення (обвинувальна промова прокурора у кримінальному процесі) або позивач в інших видах судового процесу. Право останньої репліки у них завжди належить підсудному та захисникові (у кримінальному процесі) чи відповідачеві та його представникові (у цивільному процесі).

Репліки (від лат. Replico — заперечую) — частина дебатів сторін, що полягає у запереченнях, якими обмінюються сторони у судовому процесі після проголошення основних промов і з приводу сказаного у них.

Дебати — командна, рольова інтелектуальна гра, суть якої полягає у тому, що обрані команди аргументовано доводять тезу, запропоновану до обговорення, а інші — опонують їй.

Як гра — дебати демократичні, оскільки передбачають чесність, рівність можливостей, повагу до опонента, толерантність і, одночасно, критичне мислення. Участь у дебатах, зокрема навчальних, дає учасникам змогу відчути переваги такого способу обговорення дискусійних питань.

Обов'язок кожної з команд кваліфіковано та у межах певних часових рамок представити свою позицію, власні аргументи «за» чи «проти». Гру оцінює суддя або колегія суддів, які визначають переможця у раунді.

В Україні дебати з'явилися у 1994 р., коли міжнародним фондом «Відродження» була започаткована програма «Дебати Карла Поппера».

Наразі однією з небагатьох організацій, яка розвиває дебати в Україні, є ВМГО «Федерація дебатів України». Також функціонує ВМГО «Дебатна Академія».

Аналогом для побудови навчальних дебатів стали судові та політичні дебати. Учасники, що беруть участь у таких дебатах, готують себе до активної участі у житті громади, суспільства, держави, в якій вони живуть.

Під час звернення із запитанням (зауваженням тощо) у навчальних дебатах прийнято одну руку підняти, а іншою триматися за потилицю — це данина історії. У палаті лордів британського парламенту під час звернення таким чином парламентар притримував власну перуку.

ДЖЕРЕЛА:

Навчання дебатів: Збірка матеріалів для керівників дебатних клубів та вчителів, які навчають дебатів і дискусій / Автор-укладач: І.Сущенко. — К.: 2003. — 32 с. ; І. Сущенко. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічному мовленню. Посібник для вчителів; Організація та проведення дебатів для дітей і молоді: Навчально-методичний посібник / Упор. Д. Таран, А. Коновалов. — Х.: ХМЦДМ, 2008 — 58 с.; Сухонос, В. В. Промови у кримінальному судочинстві, їх форма і зміст.