Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Франко Петро Іванович

Український педагог, письменник, науковець-хімік. Учасник національно-визвольних змагань 1914 - 1920 рр. (зокрема, військовий льотчик УГА). Співзасновник Пласту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка. Син Івана Франка. Закінчив Львівську політехніку.

У 1911 - 1914 рр. був учителем фізичного виховання у філії української Академічної гімназії у Львові. Восени 1911 р. організовував у своїй гімназії пластові гуртки та проводив з ними спортивно-військові заняття. У 1913 р. видав книжечку «Пластові ігри та забави». Із 1914 р. у ступені поручника командував сотнею Легіону УСС. У часі листопадових боїв за Львів Франко з кулеметною сотнею знаходився на Високому Замку.

6 грудня 1918 р. державний секретар військових справ ЗУНР Дмитро Вітовський підписав наказ про формування Летунського відділу Галицької армії; командиром відділу став поручник Франко. З 1918 р. сотник Петро Франко вів референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії до її інтернування у 1920 р. 4 січня 1919 р., проводячи повітряну розвідку на північ від Львова на 2-місному «Альбатросі», Петро Франко був збитий ворожим літаком. Він та його другий пілот, старший десятник Роман Кавута (Клатва), залишилися живими, але потрапили у полон до поляків, були інтерновані у табір Домб'є; за золотий перстень Франко виміняв у вартового польський військовий однострій і втік із табору.

Петро Франко в однострої льотчика УГА

У 1922 р. прибув до Відня, де займався видавничою діяльністю. У 1922 - 1930 рр. — учитель гімназії в Коломиї. У 1931 - 1936 рр. — працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії у Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока. У 1936 - 1939 рр. — учителював у гімназіях Львова та Яворова. У 1937 р. видав працю «Іван Франко зблизька». Під час приєднання Західної України до УРСР був обраний у жовтні 1939 р. депутатом Народних Зборів Західної України. У 1939 - 1941 рр. працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 обраний депутатом до Верховної Ради УРСР. З початком радянсько-німецької війни у червні 1941 р. вивезений радянською владою зі Львова на схід. Загинув 28 червня 1941 р. при спробі втечі з потяга на станції Прошова біля Тернополя. За іншими даними, загинув у катівнях НКВД влітку того ж року.

Збирав фольклорно-етнографічні матеріали, писав оповідання. Автор підручників шведської руханки (зарядки), історії і теорії руханки історичних оповідань «Махнівська попівна», «В пралісах Бразилії», спогадів «Іван Франко зблизька» (1937), кіносценарію за повістю «Борислав сміється» та ін.

Дружина — письменник-кулінар, автор рецептів Ольга Франко.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000.