Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Франк Ханс Міхаель(23 травня 1900 - 16 жовтня рр.)

Адвокат, німецький державний і політичний діяч. Пізніше генерал-губернатор окупованої Польщі (1939 - 1945 рр.). Рейхсляйтер. За словами судового психіатра Густава Гілберта «один з інтелігентніших, але емоційно нестабільних старих бійців».

Син юриста. Один із трьох дітей. Учився в гімназії Максиміліана в Мюнхені. У 1918 р. був призваний в армію. У Першій світовій війні участі не приймав. У 1919 р. воював проти Баварської Радянської республіки. У тому ж році вступив у ДАП. У 1919 - 1923 рр. вивчав юриспруденцію у Мюнхені, Кілю і Відні. У вересні 1923 р. вступив у СА. Учасник Пивного путчу, після його провалу втік в Італію, але незабаром повернувся. У 1924 р. у Кільському університеті захистив дисертацію.

У 1926 р. одержав диплом юриста. Працював адвокатом НСДАП, представляв інтереси Гітлера на 150 процесах.

У 1930 р. був обраний депутатом рейхстагу. Після приходу нацистів до влади був призначений рейхскомісаром міністерства юстиції.

Наприкінці 1933 р. разом з міністром юстиції Францом Гюртнером почав розробку нового кримінального кодексу. По Франку карне право повинне було базуватися на принципах «захисту народних цінностей». У той же час він був проти всевладдя поліції. У цьому Гюртнер цілком підтримував Франка. У створеній комісії Франк стежив за дотриманням націонал-соціалістського стилю, Фрейслер наділяв ідеї в юридично точні формулювання і розподіляв по параграфах, Гюртнер стежив за тим, щоб були обмежені права Гітлера і гестапо. Його ідея ліквідації концтаборів знайшла підтримку Франка.

Улітку 1934 р. Франк і Гюртнер представили Гітлеру новий проект кримінального кодексу, що не знайшов підтримки. Гітлер заявив, що «час для цього ще не прийшов». Через кілька тижнів проект був відправлений в архів.

Під час Ночі довгих ножів Франк двічі намагався запобігти позасудовій розправі над штурмовиками. Але обидві ці спроби були невдалими. У перший раз він, подзвонив Гессу, получив від нього наказ не втручатися, у другий — під час телефонної розмови Теодор Эйке вирвав трубку з рук начальника в'язниці й у досить грубій формі оголосив Франкові, що ця справа його не стосується.

Франк займав посади: міністр юстиції Баварії, рейхсминистр юстиції і рейхсминистр без портфеля (1934 р.), рейхсляйтер НСДАП. Він був також президентом Німецької юридичної академії, засновником Інституту німецького права і президентом Міжнародної юридичної палати.

12 жовтня 1939 р., після окупації Польщі, був призначений Гітлером керівником по справах населення польських окупованих територій, а потім генерал-губернатором окупованої Польщі. На початку 1940 р. під час конфлікту між керівництвом СС і вермахту, Франк виступив проти Гіммлера, порекомендувавши Гітлеру перевести з Польщі незручного генерал-полковника Бласковіца, про що потім неодноразово шкодував.

Незабаром відносини між Франком і Гіммлером різко погіршилися. Масові переселення різко погіршили економічний і соціальний стан у генерал-губернаторстві. Виїзд фольксдойче унеможливлював формування місцевої німецької еліти. Понімечення гуралей, лемків, кашубів і гуцулів не дозволяло Франкові використовувати ці народи як противагу полякам. Масові, найчастіше безпідставні розстріли, проведені СС і поліцією, приводили до росту партизанського руху. Крім того, СС втручалося в справи цивільної адміністрації генерал-губернаторства і плело інтриги проти Франка.

Один час, здавалося, Гіммлер одержить верх у даному протистоянні, особливо після того, як Франк впіймав його на корупції — у своєму користолюбстві він мало в чому уступав такій одіозній фігурі, як Штрейхер. Франк став перед інквізиційним трибуналом у складі Гіммлера і Бормана. Під тиском серйозних обвинувачень йому довелося піти на значні поступки. Але повернувшись в Краків, він відразу відмовився від майже всього сказаного на трибуналі. Більш того, він охарактеризував повідомлення СД, на підставі яких будувалося обвинувачення, як «складені на основі вигаданих шпигунами доносами, що не мали нічого загального з реальною дійсністю і, які представляли собою продукт ненависті у відношенні до державної роботи, проведеної в генерал-губернаторстві».

Дійсну ж війну проти СС Франк почав, після того, як довідався, що начальник СС і поліції Любліна Глобочник почав виселення поляків для наступного поселення на землях, що звільнилися, фольксдойче. На Нюрнберзькому процесі був одним з 24 головних нацистських злочинців. Обвинувачувався по пунктах: Змова проти світу в усім світі; Злочини і порушення військового права; Злочину проти людства.

По пунктах 2 і 3 присуджений до страти через повішення. Єдиний із присуджених до смерті цілком визнав свою провину і покаявся у вчиненому. Вирок приведений у виконання 16 жовтня 1946 р. За свідченням очевидців, з особи Франка не сходила посмішка. В останнім слові сказав: «Я вдячний за гарне звертання під час мого останнього слова і прошу Бога прийняти мене з милістю».

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000.