Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Франк Андре Гундер (24 лютого 1929 - 23 квітня 2005 рр.)

Німецько-американський економіст, соціолог та політолог, один з основоположників Мир-Системного аналізу та теорії залежного розвитку. Використовував деякі марксистські поняття з політичної економії, заперечуючи формаційний підхід і ряд інших центральних пунктів марксистської теорії.

Син берлінського літературного публіциста Леонгарда Франка, Андре Франк народився в Німеччині, покинувши її разом з сім'єю, після приходу до влади нацистів у 1933 р. Початкову освіту отримав у Швейцарії, де оселилася його родина, до остаточної еміграції до Сполучених Штатів у 1941 р.

Навчався економіці в Свортморському коледжі у Філадельфії. Захистив докторську ступінь з економіки на тему «Колгоспна організація виробництва на Україну» в Чіказькому університеті у 1957 р., під керівництвом знаменитого монетариста Мілтона Фрідмана.

У кінці 50-х рр. займався викладацької діяльністю, на посаді професора, в кількох американських університетах. Поїздка до Києва у 1960 р. ледь не обернулася великими неприємностями — режим Микити Сергійовича Хрущова, виказав йому своє невдоволення, як іноземному фахівцеві, який насмілився критикувати і доводити неефективність колективних господарств в СРСР.

З 1962 р. переїхав до Латинської Америки, працював в якості професора соціології та економіки в Університеті Чилі, потім став економічним радником Сальвадора Альєнде, покинувши країну після військового перевороту у 1973 р. Як один із «чіказьких хлопчиків» написав «Відкритий лист Арнольду Харбергеру і Мілтону Фрідману», де у гострих емоційних тонах критикував шокову терапію доктрини вільного ринку. Викладав у багатьох провідних університетах світу на факультетах антропології, економіки, історії, політології та соціології. Неодноразовий володар премій за свої роботи, у 1989 р. нагороджений Асоціацією Міжнародних Досліджень як видатний вчений в галузі глобальної політичної економіки.

У 1994 р. він пішов у відставку, як почесний професор Амстердамського університету. А. Г. Франк торкався широкого кола тем, включаючи аналіз економічних процесів в сучасному світі, роль соціальних рухів, світову історію і політику. Незважаючи на те, що ряд його досліджень, розробляють проблематику залежності і з'явилися ще у 1950-х рр., концептуалізація моделі «Центр-Периферія» вважається основною заслугою Франка, крім цього, йому приписують пальму першості серед тих, хто ввів у науковий обіг поняття «Третього світу».

У своєму аналізі нерозвиненості Франк виступив із загальною критикою теорії модернізації, класичного марксизму і ліберальних напрямів економічної думки, що спираються, з його точки зору, на нерепрезентативні за масштабом історичного досвіду. Розроблена ним на матеріалі Латинській Америці «теорія залежності і розвитку відсталості» показала, що відсталість і розвиненість не є природними етапами в історичній еволюції, властиві всім державам.

З точки зору Франка, стале економічне зростання розвинених держав зумовлене процесом нееквівалентного обміну зі слаборозвиненими країнами, що гарантовано розвиваються тоді, коли протягом довгого часу ресурси і капітал держав-периферії присвоюються більш розвиненою метрополією. У довгостроковій перспективі це веде до «розвитку економічної відсталості» традиційних суспільств і повторення подібних відносин на внутрішньому рівні, коли встановлюється відчуження додаткового продукту на користь мегаполісів, найчастіше утворюються як центри колоніальної експлуатації, і «залежна відсталість» сільських районів. Франк вважав, що прийнятні умови для розвитку периферії можливі при відстороненості від світової торгівлі та економічного зростання на основі власних ресурсів, орієнтованого на задоволення національних потреб.

Досліджуючи світові економічні кризи з початку 1970-х рр., включаючи нафтову кризу 1973 - 1975 рр., він передбачив відмову від кейнсіанства на користь монетаризму, насильницького насадження економічної лібералізації в країнах Третього світу і сплеск кризових явищ у Другому. Всі ці процеси, на думку Франка, обумовлені динамікою глибокого спаду у рамках світової економіки, яка будучи глобальною включає у свою орбіту і «соціалістичний» табір.

У своїх останніх есе, він попереджав про насування економічній кризі, а також розглядав військове вторгнення в Ірак і Афганістан, як «Третю світову війну проти Третього Світу» стверджуючи, що могутність США спирається на монопольну емісію долара як світової валюти, неперевершену військову міць і масштабну ідеологічну медіа-індустрію.

Мир-системний аналіз А. Г. Франка помітно відрізняється від підходів інших авторів цього напрямку. Основна методологічна особливість його теорії — наявність єдиної, взаємозалежної глобальної системи, яка виникла не менше 5000 років тому, а потім через численні цикли експансії і консолідації охопила собою весь світ.

Зміщуючи фокус центричності у бік Азії, Франк вважав, що центр економічного домінування, виникнувши у Китаї, потім зміщувався на захід — до Індії, Передньої Азії, Середземномор'я, Західної Європи, Північної Америки і, тепер знову повертається в Китай.

Віддаючи перевагу і говорячи про одну «Світ-Систему» з заголовних букв, він звертав увагу на те, що констатація можливості паралельного існування у світі десятків і сотень різних систем — позбавлена сенсу, оскільки стає абсолютно незрозуміло, яким чином позначати кожну з них як «світ-систему».

Франк вважав ідеологічними та ненауковими такі визначення, як «капіталізм, феодалізм і соціалізм», вважаючи центр-периферійну структуру Світової Системи, послідовно змінну гегемонію і процес накопичення капіталу, основоположними характеристиками всього історичного процесу, незалежно від нескінченних суперечок про економічні «моделі» і політичні «системи».

У такому ключі тимчасові періоди народження і розвитку сучасного «капіталізму» на яких зупиняють свою увагу багато дослідників, включаючи Макса Вебера, Карла Маркса і Фернан Броделя, є, з точки зору Франка, не більш ніж фазами розширення, структурних змін та кульмінаційного зростання в рамках єдиної світової системи. Російський історик Андрій Коротаєв у своїй роботі з Л. Е. Гринін, вважає, що незважаючи на те, що «Світ-системна теорія», розроблена Франком, відома менше версії Валлерстайна, тим не менш, вона має незрівнянно велику наукову цінність і логічність. У своєму некролозі, Баррі Джіллс висловив ставлення до життя А. Г. Франка у фразі, яку той говорив своїй останній дружині: «Тільки дві людини в цьому світі завжди праві, Далай-лама і я, і всього дві людини в цьому світі знають, як завантажити посудомийну машину, Далай-лама і я». Відомий економіст і соціолог Джованні Аррігі писав про нього, що: «Гундер бив в одну точку, трощачи все підряд, як північний варвар. Однак, треба визнати, Гундер таки пару разів знаходив вірну точку — з ідеєю структурної залежності периферії або з винятковою історичною важливістю Китаю і взагалі Азії. Тому, як не важко, з Гундер треба було працювати всерйоз».

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005. — 792 с.; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.