Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Флоров Валеріан Олександрович (26 травня 1895 - 6 січня 1961 рр.)

Один з найвизначніших полководців Великої Вітчизняної війни, генерал-полковник. Народився в сім'ї службовця. З 1915 р. служив у царській армії, старший унтер-офіцер. У роки Першої світової війни командував взводом, був поранений. У Червоній армії з 1918 р. Член РКП (б) з 1919 р. У Громадянській війні 1918 - 1920 років воював під Псковом, Петроградом і Гродно, на чолі взводу, роти і батальйону.

У 1924 р. закінчив курси Вищої тактичної стрілецької школи, а у 1932 р. — військову академію ім. М. В. Фрунзе. Учасник Громадянської війни у Іспанії.

Міжвоєнний період: з вересня 1924 командир роти; з листопада 1924 р.— начальник полкової школи; з жовтня 1926 -1929 рр. — командир 5 стрілецького полку 2-ї стрілецької дивізії; з травня 1932 р. — командир і воєнком 46 стрілецького полку 16 стрілецької дивізії; з квітня 1936 р. — помічник начальника управління пункту ППО м. Ленінграда; з листопада 1936 р. — помічник начальника штабу 54 стрілецької дивізії; з червня 1937 р. — командир 16 стрілецької дивізії; з січня 1939 р. — командир 1-го стрілецького корпусу, із жовтня 1939 р. — командувач Мурманської армійської групи військ (14 армією); У 1939 р. у зв'язку з початком радянсько-фінської війни, Валеріан Олександрович був направлений у Заполяр'я. З жовтня 1939 - серпень 1941 рр. — командувач 14-ю армією, з вересня 1941 - лютий 1944 рр. — командувач Карельським фронтом. З грудня 1944 — травень 1948 рр. — командувач військами Біломорського військового округу. У 1949 р. — закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії ім. К. Е. Ворошилова. З травня 1949 - червень 1951 рр. — командував військами Архангельського військового округу. З липня 1951 - квітень 1956 рр. — знову призначений командувачем військами Біломорського військового округу.

Могила Фролова на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга

З 1956 р. у запасі. Генерал-майор Г. А. Вещезерскій: «Мене викликали до командуючого армією генерал-лейтенанту Валер'яну Олександровичу Фролову. Ми з ним давні знайомі. У тридцятих роках я служив у відділі бойової підготовки Ленінградського військового округу, а він командував у Новгороді стрілецьким полком. Потім наші шляхи зійшлися ближче: він був деякий час начальником штабу 54-ї стрілецької дивізії, розквартированої у Північній Карелії і Заполяр'я, мені ж довелося командувати там полком. Однак незабаром Фролов виїхав добровольцем до Іспанії, брав участь там в боях. Валер'ян Олександрович зустрів мене привітно. Я не бачив його вже кілька років, однак не знайшов у ньому особливих змін, хіба що поповнів да волосся стали рідше. Він як і раніше смикав головою і плечем (давалася взнаки контузія, отримана у бою з білополяками у 1920 р.) і майже безперервно курив або просто смоктав незапалену трубку з довгим мундштуком. У ящику його столу зберігалася ціла колекція трубок, з якою він ніколи не розлучався. Фролов завжди справляв на мене дуже хороше враження. З підлеглими він був стриманий і ввічливий, дуже уважно і дбайливо ставився до людей. Неквапливий, обачливий, він ніколи не нехтував думкою молодших за посадою».

Нагороди: 3 Ордена Леніна; Орден Кутузова 1-го ступеня; Орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня; 4 Ордена Червоного Прапора; Орден Червоної Зірки.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000.