Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Форд Джеральд Рудольф (14 липня 1913 - 26 грудня 2006 рр.)

Тридцять восьмий президент Сполучених Штатів Америки у 1974 - 1977 рр. Наступника Ніксона, 59-річного Джеральда Рудольфа Форда, вважали нескомпроментованим у політичних битвах, хоч і не дуже інтелектуальною особою, з великим політичним досвідом. Форд виріс у місті Гранд-Ренідс, Мічиган, у строго релігійному середовищі і як стипендіат вивчав юриспруденцію в Єльському університеті. Після другої світової війни, яку він, в офіцерському званні, з високими нагородами провів на авіаносці у Тихому океані, Форд пішов в політику і у 1948 р. був вибраний у палату представників від 5-го округу у Мічигані, де до 1965 р. піднявся до лідера фракції республіканців.

Зустріч Джеральда Форда і Леоніда Брежнева у Владивостоці (1974 р)

Форд увійшов до Білого дому, знаходячись в двояко невигідному положенні. З одного боку, він протистояв у рівній мірі підозрілому і самовпевненому Конгресу, який хотів обмежити повноту влади президента і укріпити контролюючі функції законодавчої влади. З іншого, був першим президентом Сполучених Штатів, що не мав в своєму розпорядженні плебісцитної легітимності, оскільки не був вибраний за списком кандидатів республіканської партії, а за пропозицією Ніксона затверджений у жовтні 1973 р. на посаді (замість Спіро Егню, що пішов через афери та хабарництво з посади віце-президента). Більшою мірою, чим інші віце-президенти, які несподівано висувалися на вищу посаду, Форд вважався перехідним президентом, принаймі, до тих пір, поки в результаті виборів не придбав власний мандат.

У своїй інавгураційній промові він був демонстративно скромний і з гумором обіграв марку автомобіля в своє прізвище, зауваживши при цьому, що він тільки «Форд, але не Лінкольн».

Зовсім іншим стало відношення американців до свого президента, коли останній у вересні 1974 р. помилував Ніксона без признання його провини перед Америкою.

Черговий тур з приводу підписання угоди про ОСО-2 (Владивосток, 1974 р)

Створилася політична ситуація схожа на закулісну махинацію. Форд пояснив цей випадок, як спробу зберегти націю від довгого процесу непотрібної трати нервів і більшість істориків його підтримали. Хоча ряд із них схилявся до думки, що цим рішенням президент підвів підсумок політичному діалогу і створив собі необхідний простір для зреалізації власної політичної програми. Хоча для своїх критиків він навічно був віднесений до категорії людей, які «помилували Ніксона». Уже пізніше, у своїх спогадах, Форд у відвертій розмові говорив, що помилування Ніксона коштувало йому повторних виборів.

Фактом було те, що американці, якщо вони взагалі і голосували, без будь-якої жалоби наказували республіканців бюлетенями за Уотегейм. У попередніх виборах восени 1974 р. демократи досягнули більшості в сенаті і майже дві третіх в палаті представників.

У таких умовах Форд не міг проводити свою особисту урядову політику, а лише блокував законопроекти Конгресу президентським вето. Саме в цей час він потерпає кілька серйозних проколів в своїй діяльності.

Якби політичний досвід Форда і його міжнародний стан були вирішальними у боротьбі проти симпатичного і провінціального кандидата від демократів Джиммі Картера, то в телевізійних дебатах не було б такого політичного промаху, коли він на весь світ заявив, що немає ніякої радянської у Східній Європі. Це викликало сумнів в його компетентності у тій сфері політичного буття, де він повинен бути обізнаним і набирати поступово свої бали. У листопаді 1976 р.і він потерпів поразку на виборах, хоча їх Каратер виграв з незначною перевагою 50, 1 % проти 48 %. Виборці наказали Форда за ті справи, за які він, практично, був не винуватий.

Одного разу Форда запитали, як би він хотів бачити себе в історії. На що він відповів, що хотів би, щоб в його постаті бачили «славного чоловіка, який залишив Білий дім в кращому стані, який був до нього. Слід погодитися з тим, що йому дісталася тяжка спадщина, хоча і позиція влади його була слабшою за ті, які знала Америка в історії президенства.

До того ж, Форд ніколи проявля особливого стремління до посади президента. Тому і поразку свою сприйняв досить спокійно, тому і користувався після невдалого сходження до Білого дому великим державним авторитетом. Ділова Америка не могла його забути навіть за один важливий політичний документ, де є і його автограф — Хельсінську декларацію, підписану 35 державами 30 липня - 1 серпня 1975 р. 12 листопада 2006 р. Дж. Форд ставнайстарішим живим президентом США. Помер Джеральд Форд 26 грудня 2006 р. у Каліфорнії.

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005. — 792 с.; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.