Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Упанішади

УПАНІШАДИ (мн. від санскр. «одкровення», «те, що руйнує невігластво») — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти. Центральною темою є концепція єдності атмана — «я», «душі» й абсолютного духа — Брахмана. Написані в різний час (від VII - III ст. до н. д. до XIV - XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем, в якому вчитель пояснює суть Вед.

Загальна кількість упанішад невідома. Існує легенда, що їх 1180 (за кількістю ведичних шкіл). Найповнішою збіркою Упанішад є Муктіка (звільнення), що складається з 108 упанішад. 10 з них стосуються Рігведи, 51 — Яджурведи, 16 — Самаведи і 31 — Атхарваведи.

«Головними» вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою:

Айтарея (відноситься до Рігведи); Бріхадараньяка (до Яджурведи); Іша (до Яджурведи); Тайтирія (до Яджурведи); Катха (до Яджурведи); Чхандог'я (до Самаведи); Кена (до Самаведи); Мундака (до Атхарваведи); Мандук'я (до Атхарваведи); Прашна (до Атхарваведи); Шветашватара (до Яджурведи); Упанішади — це також, завершальний етап у розвитку Вед.