Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016


Уповноважена особа політичної партії

УПОВНОВАЖЕНА ОСОБА ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ — повноважні представники інтересів політичної партії, виборчого блоку партій у взаємовідносинах з відповідними комісіями, органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також виборцями. Кожна політична партія, виборчий блок партій, зокрема в Україні, після реєстрації висунутих ними списків кандидатів у депутати у багатомандатному округу може зареєструвати у Центральній виборчій комісії список уповноважених осіб (до 30 чоловік), якими можуть бути громадяни України, що володіють виборчим правом.

Функції уповноважених осіб політичних партій, зокрема, передбачають:

участь у засіданні виборчих комісій;

оскарження рішення, дій або бездіяльності виборчих комісій у виборчій комісії вищого рівня;

проведення зустрічей з виборцями на зборах чи в іншій формі;

відкриття рахунків виборчих фондів в установах банків;

подання (не пізніше ніж за сім днів до дня виборів) фінансового звіту до Центральної виборчої комісії про джерела надходження у виборчий фонд партії чи блоку;

нагляд за входом у кабіни або кімнати для таємного голосування та виходом з них, за шляхом від них до виборчих скриньок під час голосування;

отримання протоколу окружної виборчої комісії про результати виборів;

подання заяви до Центральної виборчої комісії про визнання виборів недійсними протягом десяти днів з дня опублікування результатів виборів окружною виборчою комісією.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 06/02/2024

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.