Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Сухарто Хаджі Мохамед

СУХАРТО ХАДЖІ МОХАМЕД (8 червня 1921 - 27 січня 2008 рр.)

Диктатор Індонезії у 1966 - 1998 рр.

Народився 8 червня 1921 р. у сім'ї дрібного чиновника в селі Кемусук султанату Джокьякарта (Центральна Ява). Працював клерком у банку. Поступивши на військову службу в голландську колоніальну армію (1940 - 1942 рр.) отримав чин сержанта, в сформованій японцями армії (1943 - 1945 рр.) став командиром роти. Під час війни за звільнення від голландського панування (1945 - 1949 рр.) командував батальйоном.

У кінці 1950-х рр. став командиром дивізії, у 1960 р. — командиром бригади, ще через два роки йому було присвоєне звання генерал-майора. Останніми роками правління президента Сукарно (1963 - 1965 рр.) Сухарто очолював Стратегічне командування індонезійської армії.

У 1965 р. на посту начальника Генштабу Сухарто розкрив і придушив комуністичну змову, яку, за низкою свідчень, сам і замислив. Під час невдалого путчу лівих сил 30 вересня 1965 р. виявився вищим за званням армійським офіцером, що залишився в живих або не захопленим повсталими. Відповідальність за путч була покладена на компартію Індонезії за підтримки президента Сукарно, і у тих, що наступні півроку зі схвалення Сухарто були зміщені з своїх посад і вбиті від півмільйона до мільйона індонезійців, яких підозрювали у зв'язках з комуністами.

Скориставшись антикомуністичними демонстраціями студентів, Сухарто у березні 1966 р. узяв на себе керівництво урядом, у березні 1967 р. був оголошений виконуючим обов'язки президента, а у березні 1968 р. вибраний президентом. У 1973, 1978, 1983, 1988, 1993 і 1998 рр, переобирався на пост голови держави. Створена ним правляча партія Голкар на парламентських і місцевих виборах незмінно отримувала більшість голосів. У країні фактично встановився режим авторитарної влади з домінуванням військових у всіх областях суспільного життя. У внутрішній політиці Сухарто вітав притік іноземних інвестицій, а вже на початку 1970-х рр. йому вдалося зупинити інфляцію і добитися позитивних зрушень в економіці. Індонезія повернулася в ООН, у 1967 р. стала членом-засновником АСЕАН. У кінці 1975 р. індонезійські війська окупували Східний Тимор, колишню португальську колонію, на яку претендувала Індонезія, що вважала її своєю відвічною провінцією.

Іншим кроком диктатора стала відміна рішення отця-засновника незалежної Індонезії Сукарно про націоналізацію нафтових компаній, що належали американцям. Це породжує стійкі чутки про причетність Сухарто до ЦРУ. Клан Сухарто крім того звинувачували в корупції і сімейності. Статки диктатора росли не зважаючи на всі потрясіння, яких зазнавала Індонезія. У березні 1983 р. на сесії Народного консультативного конгресу Сухарто було присвоєне звання «Бапак пенбангунан» («Отець розвитку»). У 1992 - 1995 рр. — голова Руху неприєднання. Після відходу Португалії з Східного Тимору у 1975 р., велику частину острова займають індонезійські війська. Це приводить до тривалої і кровопролитної громадянської війни. Війна тривала до самої відставки генерала Сухарто з вищого поста в державі.

Азійська фінансова криза 1997 р. мала погані наслідки для Індонезійської економіки і суспільства і для режиму Сухарто. Індонезійська валюта, рупія, впала в ціні. Діяльність Сухарто була піддана уважному перегляду міжнародними позичальниками, головним чином Світовим Банком, МВФ і США, через тривале привласнення фондів і деяку протекціоністську політику. У грудні 1997 р. уряд Сухарто підписав протокол намірів в МВФ, в якому зобов'язався провадити заходи зменшення затрат, зокрема зменшення фінансування суспільних послуг і припинення субсидій, в обмін на отримання допомоги від МВФ та інших фінансових донорів.

З початку 1998 р, заходи зменшення затрат схвалені Сухарто почали роз'їдати місцеву довіру до уряду. Ціни на головні предмети торгівлі, як наприклад гас і рис, і ціни на суспільні послуги, зокрема на навчання, різко зросли. Наслідки були загострені поширеною корупцією. Сухарто виставив свою кандидатуру (у сьомий раз) на вибори у березні 1998 р., виправдуючи необхідність лідерства протягом кризи. Як і в минулі роки, він не мав опозиційного кандидата на виборах. Це викликало протести і бунти по всій країні, які зараз називають Індонезійською Революцією 1998 р. Розбіжність у поглядах у рядах його власної партії «Голкар» і військовиків ще більш ослабила Сухарто, і 21 травня 1998 р. він пішов у відставку. Його замінив його заступник Юсуф Хабібі. Після відставки Сухарто його кілька разів намагалися притягати до судової відповідальності за корупцію і інші злочини. Проте до процесу справа не дійшла через похилий вік підозрюваного і слабкого стану здоров'я. У січні 1998 р. журнал «Форбс» оцінив статок клану Сухарто в 16 мільярдів доларів. Експерти ЦРУ вважають, що сума набагато вища: 35 мільярдів.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.