Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Сунь-Цзи

СУНЬ-ЦЗИ (VI - V ст. до н. е.)

Давньокитайський військовий стратег і мислитель. Автор знаменитого трактату з військової стратегії «Мистецтво війни». Для сучасного читача є біографія Сунь-Цзи, написана Сима Цянем у його «Історичних записках». Сунь-Цзи проходив військову службу у князя Хо Люйу у царстві У.

Сунь-цзи — у перекладі з китайського «Вчитель Сунь». Під таким іменем він став відомий у китайській літературі Сунь У, це був найвидатніший полководець VI - V ст. до н. е. і родоначальник китайської воєнної науки. Відомі полководці Китаю, які прославилися у галузі військової стратегії, по авторитету і значущості для суспільства, ставилися в один ряд з відомими філософами. Така пошана була надана і Сунь-цзи. Наука стратегії вважалася філософією перемог. У філософських творах можна було зустріти вказівки, як потрібно діяти під час ведення військових баталій і політичних двобоїв. Найбільш відомі військові трактати, які складають «Семикнижжя», стали у Китаї канонічними книгами, які були внесені ще у стародавні часи як обов'язкові, при отриманні освіти. Перший за часом написання каном із знаменитих семи канонів належав Сунь-цзи.

Сунь-цзи жив в неспокійний для Китаю час, який дослідники іменують як період У-Ба («п'яти гегемонів»). Всі князі однозначно признавали владу царя-вана із династії Чжоу, якого важали Сином Неба. Але це не заважало князям вести жорстокі війни між собою і, навіть, нападати на володіння Сина Неба. Війна за гегемонію набувала у різні часи різного змісту.

Сунь У народився у князівстві Ці, на північному заході китайської Середньої рівнини. Його ім'я визначило майбутню участь - «войовничий». За своїм соціальним походженням він був із знатного китайського роду царської династії Чжоу. Його предки носили чжоуське прізвище Тань, що у перекладі «небо». Предки майбутнього полководця вірно і доблесно служили князівству Ці і отримали в подяку великі земельні наділи. Тому дід Сунь-цзи разом із землями в місцевості Сунь отримав і нове прізвище.

«Мистецтво війни» Сунь-цзи на бамбукових дощечках

Придворна кар'єра мало цікавила Сунь-цзи і біля 515 р. до н. е. він залишає рідну домівку і обирає імідж мандрівного філософа. Подібних філософів в ті часи можна часто було зустріти на дорогах Китаю. Мандрівний спосіб життя приводить Сунь-цзи у царство У, населення якого вважалося варварським і напівкитайським. Царство У постійно воювало з царством Чу, причому, царі Чу уже кілька поколінь були гегемонами. їх міцність і перевагу ніхто не піддавав сумніву. Але царь Хе-люй, який прийшов до влади у 515 р. до н. е. своїм основним завданням у галузі зовнішньої політики вважав завоювання царства Чу. Головним радником царя в цьому плана був перебіжчик і дезертир царства Чу полководець У Цзи-сюй. Саме він звернув увагу на Сунь У і запропонував гостю, який заявив про себе як знавець військової справи, поділитися досвідом з правителем. Через деякий час Сунь У вручає царю 13 розділів, присвячених «законам ведення війн». Трактат розпочинався наступними словами: «Війна — це велика справа держави. Вона є причиною життя і смерті, шляхом існування і загибелі, а тому відноситися до неї потрібно з великою повагою і розумінням». Першою із обставин, яка може суттєво вплинути на військове мистецтво є «Дао». «Шлях — це коли приходиш до такого стану, при якому думки народу співпадають з стремлінням правителя і народ готовий і померти з владикою заодно, і жити з ним заодно, коли ніхто не боїться смертельної небезпеки».

Єдність армії, її покірність наказам полководця - це коли всі діють, як один індивід — основа трактату Сунь-цзи. Хе-люй ознайомившись з трактатом Сунь У, надовго задумався, перед тим як прийняти рішення. Однієї рекомендації його радника було мало. Тому царь вирішив провірити все сам. Він з'явився до Сунь У і сказав: «Ваши 13 розділів я прочитав. Але для повної переконанності, я би хотів влаштувати маленьку перевірку, на предмет вашого вміння управляти військами». Сунь У погодився, хоча ідею військової потіхи, заперечив. Царь запитав: «Чи можна військовій справі навчити жінок?» Отримавши позитивну відповідь, він викликав 180 жінок з свого гарему, яких Сунь У поділив порівну і на чолі кожної з частин поставив улюблену жінку царя. Через не виконання наказу обох жінок було страчено, але наступні наказ виконали чітко.

У 512 р. до н. е. армія царства У вдерлася на територію царства Чу. Чуські війська потерпіли поразку, Хе-люй спішив зайняти столицю Інь, але Сунь-цзи порадив почекати, для відпочинку війська. У 504 р. до н. е. царство Чу було переможене. Сунь У подарував царю перемогу, але як і раніше залишався в статусі придворного службовця. Через деякий час він помер. Коли це сталося точніше, історіографія мовчить. Хоча відомо, що у 496 р. до н. е. Хе-люй загинув у черговому вояжу на юесців, а через 23 роки царства У не стало. Воно було завойоване царем юесців, які стали гегемоном. Але це була вже інша епоха, яка відома в історії як Чжаньго.

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. - Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. - Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000.