Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Клієнтелізм політичний

Клієнтелізм політичний (лат. cliens — слухняний) — система неформальних зв'язків між індивідами та групами, що займають нерівні соціальні позиції, на основі взаємного обміну благами, в яких патрон (з вищим статусом) використовує свій авторитет та ресурси для захисту інтересів свого клієнта в обмін на лояльність та різні послуги.

Клієнтелізм може практикуватися на всіх рівнях, але найчастіше зустрічається на локальному. Бідність, відсутність професійної бюрократії та політична неграмотність населення — головні причини відповідної політики.

До сутнісних рис клієнтелізму належать: нерівність суб'єктів, що вступають у зв'язок задля захисту своїх інтересів та задоволення потреб; надання двостороннім стосункам форми фаворитизму, патронажу, що зовні може видаватися як форма захисту простої людини; зв'язок між патроном та клієнтом на підставі особистих зобов'язань або общинної солідарності; боротьба за контроль над політичними та економічними ресурсами як справжня мета патрона; використання патроном незаконних форм контролю за рухом ресурсів; партикуляризм інтересів; недотримання громадянських прав і активна або пасивна протидія їх застосуванню; існування політичної культури залежності, коли широкий загал мовчить і все покриває.

Клієнтелізм стоїть на перешкоді прогресу того суспільства, де він панує. Стосунки

такого типу сприяють створенню паралельних тіньових структур, перешкоджають незалежності громадян та вільному розвитку і функціонуванню громадянського суспільства. Клієнтелізм має паразитарну природу, бо зосереджується на розподілі, а не на виробництві суспільного багатства; для нього властива соціальна і політична неефективність; він призводить до поширення цинізму, який роз'їдає суспільну мораль.

Clapham С. Private Patronage and Public Power: Political Clientelism in Modern state. — London: Pinter, 1982; Eisenstadt S. N., Lemarchand R. Political Clientelism, Patronage and Development. — Beverly Hills: Sage, 1981; Політологія / 3a ред. А. Колодій. — K., 2000, Политология: Словарь-справочник / M. A. Василик, M. C. Вершинин и др. — 2001.

О. Полішкарова