Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Депутатське звернення

Депутатське звернення — пропозиція депутата парламенту, звернена до органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, з метою змусити їх здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Д. з. подається у письмовій формі. На відміну від депутатського запиту Д. з. не потребує обговорення на пленарному засіданні парламенту. Орган або посадова особа, до якого звернений Д. з., зобов'язані у встановлений законом термін розглянути Д. з. і дати письмову відповідь на нього.

В Україні Д. з. повинно бути розглянуте посадовими особами, до яких воно звернене, не більше як у 10-денний термін з дня надходження, а в окремих випадках, з об'єктивних причин — не більш як за 30 днів, про що офіційним листом з викладенням мотивів продовження терміну розгляду повідомляють депутатові. Депутат має право бути присутнім на засіданні відповідного органу при розгляді звернення і, якщо він не задоволений відповіддю на своє звернення, має право внести до цього органу депутатський запит.

Георгіца А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. — Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. — К., 2001; Конституційне законодавство України. — К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт. — М., 1993; Сравнительное конституционное право. — М., 1996; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. — Минск, 2001.

Г. Зеленько





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.