Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Депутат

Депутат (лат. deputatus — надісланий) — особа, яка обрана до законодавчого чи іншого представницького органу держави або місцевого самоврядування і представляє в цьому органі певну частину населення — виборців свого округу або всю націю. Д. працює на професійній (у більшості демократичних держав) чи непрофесійній основі, тобто не припиняючи основної діяльності (як правило, у представницьких органах місцевого самоврядування або у парламентах, які працюють на непрофесійній і непостійній основі). Статус депутата встановлюється конституцією та спеціальними законами.

В Україні правовий статус депутата встановлюється Конституцією та законами України. Повноваження народного депутата України (члена Верховної Ради) починаються з моменту складення ним присяги на вірність Україні. Відмова скласти присягу передбачає втрату депутатського мандата і відповідно втрату статусу народного депутата. Народний депутат України реалізує свої представницькі повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата та займатися будь-якою іншою діяльністю за сумісництвом з отриманням винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час.

Народним депутатам України гарантуються депутатська недоторканність. На термін депутатських повноважень народний Д. користується депутатським імунітетом, тобто без згоди Верховної Ради не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Крім того, народний Д. України користується депутатським індемнітетом і не несе юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Повноваження народного Д. України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради, також можливе дострокове припинення депутатських повноважень, яке реалізується відповідно до закону.

Повноваження депутата інших представницьких органів здійснюється на непрофесійній і непостійній основі. Депутати місцевих рад обираються строком на чотири роки, у своїй діяльності керуються законодавством України.

Георгіцо А. 3. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. — Чернівці, 1998; Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі: Теоретико-правовий аспект: Монографія. — К., 2001; Конституційне законодавство України. — К., 2000; Очерки парламентского права: Зарубежный опыт. — М., 1993; Сравнительное конституционное право. — М., 1996; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. — Минск, 2001.

Г. Зеленько