Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Декларація

Декларація (від англ. declaration, лат. declaratio — оголошення, проголошення) — це, по-перше, заява від імені влади, уряду, партії; по-друге — урочисте проголошення основних принципів, засад діяльності чи підходів щодо тієї чи іншої проблеми, тобто відповідний документ; по-третє — заява однієї або кількох держав; по-четверте — офіційна заява особи при сплаті податків, при митному огляді тощо. Розрізняють різноманітні Д. держав, співтовариств, партій (наприклад, про державний суверенітет). Такі Д. потребують звичайно відповідного допоміжного (законодавчого) роз'яснення і регулювання. Особливе значення і роль Д. мають у державному (конституційному) праві, бо розраховані на те, щоб виокремити й підкреслити, додати урочистого значення поворотним документам для відповідної держави. Наприклад, Декларація прав людини і громадянина 1789 р. — найважливіший політико — правовий акт Великої французької революції 1789 — 1794 pp., яка відповідно до преамбули Конституції Франції 1958 р. є складовою французької конституції в широкому значенні.

У більшості країн пострадянського простору декларації про державний суверенітет колишніх союзних республік передували розвалу Радянського Союзу. Так, відповідна Декларація про державний суверенітет РРФСР прийнята 12 червня 1990 p., а Декларація про державний суверенітет України прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Остання започаткувала новий етап становлення України, вона є політико — правовим документом, яким проголошено самостійність нашої країни, неподільність влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах (див. також: Акт проголошення незалежності України, Декларація про державний суверенітет України).

Політологічний енциклопедичний словник. — К., 1997; Политологическая энциклопедия. — М., 2003; Декларація про державний суверенітет України. — К., 1990.

А. Кудряченко