Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ ХХІ. Передова суспільно-політична думка народів Росії в ХІХ столітті
Революційний демократ Білорусії К. С. Калиновський

Представник суспільно-політичної думки Білорусії Костянтин Семенович Калиновський (1838-1864) пов’язаний з визвольним рухом у 60-х роках ХІХ ст. за скасування кріпосного права, ростом селянських повстань проти поміщицької кабали. Народився Кастусь 21 січня (2 лютого) 1838 р. у селі Мостовляни Волковиського повіту Гродненської губернії у сім’ї безземельного шляхтича, власника невеликої фабрики. Ріс у товаристві старших братів і одноліток — селянських дітей. У 1852 р. закінчив п’ятикласне дворянське училище у Свіслочі. Потім поїхав до Москви, щоб стати студентом університету. Лише 5 жовтня 1856 р. його зарахували на перший курс юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету. Світогляд С. А. Калиновського, непримиримий до існуючого режиму, формувався під впливом революційних демократів. Він був активним учасником гуртка Сераковського, поряд із Б. Врублевським і Я. Домбровським.

Після закінчення університету повернувся до Білорусії, енергійно готував повстання, створював революційну організацію. Ядро її склали члени гуртка Сераковського і представники революційного студентства. А в середині 1861 р. у Вільно і Гродно були сформовані групи, які почали підготовку до повстання. Вони збирали зброю і боєприпаси, вели пропаганду серед селян. Калиновський, Врублевський та інші демократи Білорусії та Литви мали зв’язок з членами російської «Землі і волі». Він був організатором і редактором газети «Мужицька правда». Його перу належать звернення до народу, в якому лунав протест проти свавілля влади і заклик до повстання, «до сокири». В його публікаціях критикувалась діяльність царя, «доброзичливця селян», викривався кріпосницький характер політики уряду, доводилось, що лише шляхом селянського повстання можна досягти задоволення справедливих вимог трудящих мас.

Весною 1863 р. аграрний рух в Білорусії та Литві переріс у збройне повстання. Селяни громили поміщицькі садиби, розганяли царську адміністрацію. Повстання охоплювало все нові території, поширюючись на всю Білорусію і Литву. Варшавський уряд рішуче втрутився у справи Білорусії та Литви з метою перешкодити К. С. Калиновському підняти селянство на боротьбу за повне знищення поміщицького землеволодіння. Група Калиновського була усунута від керівництва повстанням. Понад півроку він переховувався від жандармів, але 28 січня 1864 р. був заарештований і 1 березня став перед військово-польовим судом, який 2 березня засудив його до смертної кари через повішення. Його стратили 10 березня 1864 р. на Лукішській площі у Вільно. К. С. Калиновський був ідеологом селянської буржуазно-демократичної революції. Його світогляд відбивав настрої революційного селянства. Перебільшуючи можливості селянської революції, він вважав, що із знищенням старих порядків визволений народ перебудує життя згідно своїм розумінням свободи й рівності і досягне загального добробуту.

Виражаючи думки селянства К. С. Калиновський писав: «Ми сьогодні всі вже знаємо, що людина вільна, якщо має шматок своєї землі, за котру ні чини, ні оброк не сплачує, ні панщині не служить, коли платить малі податки — і то не на царські конюшні, псарні й розпусту, а на потреби свого народу; коли не йде в рекрути чорт знає куди, а йде захищати свій край, тільки тоді, коли такий ворог прийде; коли всякий робить, що побажає, і не кривдить ближнього». У результаті повалення самодержавства і кріпосництва, на його думку, в країні встановиться демократичний лад, за якого не буде місця поміщицькому землеволодінню, вся земля безплатно перейде до селян, будуть скасовані непосильні податки, знищені цар і ворожа народу царська бюрократія. Здійснення цих перетворень, по суті, розчистило б шлях для швидшого капіталістичного розвитку країни. Знищення старих порядків, за його поглядами, недостатньо для того, щоб вирвати селянина з нужди. Важливого значення він надавав розвитку освіти, введенню навчання рідною мовою. В освіті вбачав основу подальшого прогресу.

Піднімаючи трудящих Білорусії і Литви на революційну боротьбу проти кріпосницької держави, К. С. Калиновський пропагував тезу про необхідність замість царського створити народний уряд, який «піклуватиметься про щастя людей, слухатиме народ і робитиме так, як народу краще». Він охоронятиме рівність і справедливість, запобігаючи спробам «злих людей» жити в розкошах за рахунок пограбування і пригноблення інших. Розмірковуючи над основними принципами нового державного устрою, К. С. Калиновський обґрунтовував ідею участі селян в управлінні державою. Відстоюючи народовладдя, він вимагав, щоб правосуддя здійснювалося самим селянством. Звертаючись до селян, він писав: «Всіх, хто буде проти селянської свободи, чи він піп, чи ксьондз, мужик чи барин, скликавши схід і зробивши справедливий суд... вести на шибениці! А хто хоче кривди людей — той хай краще сам даремно пропадає».

Білоруський революціонер сподівався, що селянська революція знищить станову й майнову нерівність. Його селянський демократизм мав риси утопічного соціалізму, в якому підкреслювалось, що селянська свобода несумісна з існуванням гнобителів народу. К. С. Калиновський пропагував ідею демократичної республіки, де діятиме справедливий суд, а війська захищатимуть інтереси народу, щоб «навіки народ наш був вільним і щасливим».