Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ XVII. Політична думка в першій половині ХІХ століття
Політичні ідеї декабристів

Рух декабристів, що організував 14 грудня 1825 року збройне повстання проти самодержавства, пройшов під знаком рішучого протесту проти режиму, який піддавав гніту народ з боку поміщиків-кріпосників. Процес розкладу феодально-кріпосницьких відносин, зародження капіталістичного укладу в надрах феодального суспільства, знущань і насилля над народом, котрі були органічно властиві дворянсько-кріпосницькій монархії, викликали рух декабристів як відповідь російських людей на самодержавне свавілля. Декабристи виступили з протестом проти насилля над народом і проти самодержавства в період, коли революційні сили в Росії були слабі. Після війни 1812 року в народі росло незадоволення режимом. Про це свідчать повстання у військових поселеннях в 1819 році, повстання на Дону і незадоволення гвардійського Семенівського полку в 1820 році. В самій столиці формувалися сприятливі умови для виникнення перших революційних спроб повалення самодержавства.

Утворення «Священого союзу» трьох феодальних держав Росії, Австрії і Прусії, придушення військовою силою революції в Іспанії (1820), панування в Росії жорстокого генерала Аракчеєва, гоніння на освіту і пресу — все це викликало незадоволення передових людей. В умовах наростання протесту проти реакції виник рух дворянських революціонерів, які продовжили справу Радіщева. Ці люди, в більшості учасники війни 1812 року, були патріотами Росії, виховані в дусі ненависті до кріпосництва і рабства. І вони виступили проти кріпосництва і царя зі зброєю в руках з метою здійснення військового перевороту. До цього вони створили таємні організації на зразок «Арзамаса», «Зеленої лампи», «Союзу порятунку», «Союзу благоденствія» та ін.

Один із керівників декабристів Павло Іванович Пестель (1793-1826) одержав освіту дома і продовжував у Німеччині, закінчив першим учнем Пажеський корпус. В 1812 році брав участь у Вітчизняній війні, де виявив хоробрість, отримав ряд високих нагород. В 1821 році йому присвоїли чин полковника і перед ним відкривалася блискуча військова кар’єра. Проте він обрав інший життєвий шлях. В 1821 році з ініціативи П. І. Пестеля було створено Південне товариство, котре поставило своєю метою організацію збройного повстання для повалення самодержавства і знищення кріпосного права в Росії. Головна «корінна» управа знаходилась в Тульчині, на чолі її стояв Пестель, глава всього товариства. Він був видатним теоретиком державного права, написав для тимчасового правління проект Конституції під назвою «Руська правда», передбачав кардинальні реформи усього соціального і політичного устрою життя Росії. З’їзди товариства проходили в Києві в 1822, 1823, 1824, 1825 роках під час щорічних ярмарок. Тут розроблялися питання тактики повстання, заміни монархії республікою, усунення царя і всіх членів царського двору.

Душею Північного товариства були капітан Генерального штабу Микита Муравйов, як і Пестель, володів широкими теоретичними знаннями, підготував проект конституції поміркованого змісту, і поет Кіндрат Федорович Рилєєв, який залучив до товариства Миколу і Олександра Бестужевих, Каховського, що встановили зв’язок з таємною політичною організацією офіцерів-моряків. Погляди Рилєєва були більш радикальні, ніж погляди М. Муравйова і він скоро схилив товариство на шлях повстання. 14 грудня 1825 року декабристи підняли збройне повстання проти самодержавства і кріпосництва в Петербурзі, а 29 грудня 1825 року — 3 січня 1826 року в Чернігівському полку. Повстання зазнало поразки. Репресували понад 3000 осіб. Політичні погляди декабристів знайшли відображення в програмних документах.

П. І. Пестель залишив «Руську правду» у двох редакціях. В першій є глава «Земельний простір держави», другій — «Племена, що населяють Росію», третя — «Верстви, що є в Росії», четверта — «Політичний стан народу», п’ята — «Громадянський стан народу», шоста — «Утворення верховної влади», сьома — «Утворення державного управління», восьма — «Заходи для безпеки», дев’ята — «Заходи до добробуту» і десята — «Склад державного укладу». На жаль не всі глави дійшли до нас. Щодо змісту їх, то головна ідея полягала в тому, що необхідно знищити кріпосне право, дворянство повинно назавжди відмовитись від ганебної переваги володіти іншими людьми. Пестель звинувачував царський уряд і дворянство у тяжкому становищі Росії, показує антинародність самодержавства, висуває положення про республіканський устрій. Вони сформульовані Пестелем у «Державному заповіті»: «Народ російський не є приналежністю чи власністю якоїсь особи або родини. Навпаки, уряд є приналежність народу, і він створений для блага народного, а не народ існує для блага уряду. Всі люди в державі повинні бути перед законом цілком рівними, і будь-яка постанова, що порушує цю рівність усіх перед законом, є нестерпним зловладдям, яке негайно має бути знищено».

Визначаючи право народів на самовизначення, тобто «право народності», Пестель вважав, що народи, які входять до Російської імперії, за винятком польського, не готові до самостійного, незалежного існування. Тому він стояв на позиції об’єднання інших народів з російським, який перебував на більш високому рівні розвитку. Пестель був противником федеративного устрою, бо вважав, що він призведе до роздробленості і нагадуватиме стару удільну систему епохи середньовіччя. Висновок його лаконічний — російська держава має бути «єдиною і неподільною», за федеративного устрою Росія «втратить... не тільки свою могутність, велич і силу, але навіть можливість бути і буття своє між великими і головними державами». На його думку адміністративний устрій майбутньої Росії будуватиметься за принципом суворої централізації — десять областей складаються з 50 губерній, які, в свою чергу, поділяються на повіти, а повіти — на волості. Все населення Росії, за «Руською правдою», поділяється на 12 станів: духовенство, дворянство, купецтво, міщанство, казенні селяни, вільні хлібороби, військові поселенці, солдатські діти, дворянські селяни, дворові люди, заводські селяни, монастирські селяни.

Після революції поділ на стани скасовується, всі громадяни стають рівними перед законом, в Росії буде тільки один стан — громадянський. Усі справи на місцях і в центрі повинні вирішувати обранці народу. В Росії має бути запроваджений представницький устрій. Пестель — за збереження приватної власності, але вважає, що багатство після перемоги революції не надаватиме переваги у соціальному становищі. Особисті якості і заслуги стануть підставою для визначення місця людини в суспільстві. Пестель виступає проти майнового цензу виборів у місцеві та центральні органи влади. Органами верховної влади мають бути Народне віче, Державна дума, Верховний собор. Для всіх трьох вищих органів чітко окреслювалось коло обов’язків: Народне віче — видаватиме закони, Державна дума, до якої входить 10 міністрів і відомчі установи, повинна виконувати ці закони, а Верховний собор (у складі 120 осіб) суворо котролюватиме діяльність і законодавчого і виконавчого органів. Отже, весь державний устрій Росії мав бути перебудований знизу доверху, а політичні права — надані всім громадянам. Земля стане всенародним добром.

Пестель висунув ідею часткової націоналізації поміщицьких, державних та інших земель. Проте у будь-якому разі, за його станом, у поміщика залишиться 5000 десятин, а лишки націоналізуються і за них виплачуються певні грошові суми. Відібрані землі складатимуть земельний фонд держави. Кожному громадянину надається право на одержання ділянки землі, що забезпечить йому і його сім’ї прожитковий мінімум. Пестель визначає права людини і засади судочинства: «Особиста свобода є першим і найважливішим правом кожного громадянина і священним обов’язком кожного уряду... Ніхто з громадян не може бути позбавлений свободи і взятий під варту інакше як за законом і законним порядком. Будь-яка дія, противна цьому, тягне за собою найсуворішу відповідальність порушників».

«Руська правда» в руках царського уряду стала страшним звинуваченням проти Пестеля і Південного товариства, яке прийняло її як програму дій. Допит Пестеля провів сам цар Микола І і його було страчено разом з іншими декабристами.

На відміну від проекту Пестеля, проект другої конституції був складений представником Північного товариства М. М. Муравйовим (1796-1843). Він народився в Петербурзі, в сім’ї крупної землевласницької аристократії. Домашню освіту одержав від батька — вихователя царевичів Олександра і Костянтина, опікуна Московського університету. Навчався в університеті на математичному факультеті, не закінчивши його пішов добровольцем в діючу армію в 1812 році. 1816 року після повернення з Парижу в Москву М. М. Муравйов стає членом кількох опозиційних організацій. В грудні 1825 року засуджений на 25-річний строк каторжних робіт. Помер в селі Урик Іркутської губернії.

Основу політичних поглядів М. Муравйова складають загальні положення природного права і раціоналізму. Для М. Муравйова, як і для всіх декабристів, характерна ненависть до самодержавства і кріпосного права. «Досвід усіх народів і всіх часів, — говорив він, — довів, що влада самодержавства однаково згубна для правителя і для суспільства, що вона не згодна ні з правами святої віри нашої, ні з началами здорового глузду» і далі «всі народи європейські досягають законів і свободи. Більш всього народ російський їх заслуговує». «Кріпосний стан і рабство, — пише Муравйов, — скасовуються. Раб, який доторкнувся до російської землі, стає вільним».

Єдиним джерелом влади і сувереном Муравйов визнає народ, підкреслюючи, що «російський народ вільний і незалежний не є і не може бути приналежністю ніякій особі і ніякій родині». Проект Конституції М. М. Муравйова спрямований проти самодержавної влади і кріпосного права; він проголошує рівність всіх перед законом, скасування станових відмінностей, свободу слова, друку, зборів, союзів, віросповідання. В цілому ж конституція Муравйова по своєму змісту вельми поміркована і не сприймалась не тільки Пестелем і членами Південного товариства, але й окремими членами Північного товариства декабристів. В якості форми держави встановлювалась конституційна монархія і вводився високий майновий ценз для виборних і представницьких установ, а також ряд інших обмежень. Прибічник конституційної монархії при введенні в життя принципу поділу властей, Муравйов проектував вручити законодавчу владу Народному віче, що складається з двох палат. Палата народних представників в кількості 450 чоловік, по проекту складалася із вибраних від виборчих округів 350 тисячами осіб чоловічої статі. Як правом брати участь у виборах, так і правом бути обраним наділялися лише особи, які мають нерухомого майна не менше ніж на 500 крб або рухомого на суму не менше 1000 крб.

Друга палата, що називається Верховною думою, обиралася від кожної з 13 держав, що становили Росію, як федерацію, і щоб бути обраним до неї, вимагався віковий ценз не менше 30 років, 9 років громадянства і володіння високим майновим цензом і 3000 крб рухомого майна або 1500 нерухомого. Верховна дума має право суду над міністрами, верховними суддями і всіма сановниками імперії, причому звинувачення повинно бути йти від палати народних представників більшістю не менше двох третин голосів. Народне віче у складі двох палат збирається щорічно в перший вівторок грудня. Засідання публічні. Законодавча ініціатива належить членам палат Народного віче. Законодавчий акт приймається двома палатами, а силу закон одержує при схваленні імператором як главою виконавчої влади.

Компетенція Народного віче:

1) видавати громадянські, торговельні і військові кодекси;

2) затверджувати правила судочинства і статути урядових установ;

3) прийняття закону про введення військового стану в тій чи іншій місцевості;

4) прийняття та оголошення закону про амністії;

5) прийняття закону про розпуск урядових зборів кожної з російських держав при перевищенні своїх повноважень;

6) оголошувати війну;

7) видавати закон про зміцнення кордонів, нового набору війська, про сухопутні і морські військові сили;

8) встановлення податків, робити зовнішні займи, перевіряти стан розходів у державі;

9) видавати закони про діяльність банків, промисловості, пошт, шляхів сполучення;

10) встановлювати порядок служби громадянських чиновників в усіх галузях управління;

11) видавати закон про призначення регентства внаслідок хвороби імператора, його кончини, його зречення, проголошувати повнолітнього спадкоємця імператором.

Народне віче, по конституції М. Муравйова, не мало права змінювати конституцію. Встановлення та зміна конституційних законів повинно було здійснюватись особливим державним собором.

Виконавча влада, по конституції М. Муравйова, вручалась монарху, який «є верховним чиновником Російського уряду». Права імператора сформульовані таким чином:

1. Влада його спадкоємна і переходить від батька до сина по прямій лінії.

2. Він верховний начальник сухопутних і морських сил.

3. Він веде переговори з іноземними державами і укладає мирні договори, а також призначає верховних суддів за радою, згодою і схваленням Верховної думи.

4. Він призначає міністрів (фінансів, військового, морського, зовнішніх справ).

5. Він має право скликати обидві палати на позачергову сесію і надає Народному віче відомості про стан Росії і пропонує заходи, які вважає необхідними.

Імператор при вступі його на посаду приносить в Народному віче присягу про те, що буде зберігати і захищати конституцію. Імператор має право розпоряджатися діяльністю міністерств. Члени імператорської сім’ї не мають ніяких переваг над іншими громадянами. Придворні звання ліквідовуються, кабінет, що керує власністю імператорської родини, також. Імператор, як глава держави і виконавчої влади, одержує щорічно 2 млн крб на утримання себе і своєї родини. Він може мати придворну свиту і дарувати їм придворні звання, але оплачувати це самотужки. Ці особи позбавляються виборчих прав, як такі, що перебувають «в приватній службі». Імператор не має права залишати межі Росії, а виїзд повинен розглядатись як залишення назавжди і відречення від престолу. Він не підписує ніяких документів, за виключенням звітів про стан Росії, що пропонує на розгляд в Народному віче, пропозицій законів і порядок затвердження або накладення на них вето, грамот посланникам і чиновникам, законів, затверджених Народним віче. Всі останні підписуються главами приказів (міністерств).

Судова влада організується, за Муравйовим, таким чином: створюється «Верховне судилище», що складається з 5 або 7 верховних суддів, обраних Народним вічем із числа осіб, що володіють майном не менше, ніж у 150 тис. крб. В основу організації судової влади покладено принцип обов’язкового відокремлення і, на кінець, введення суду присяжних як у карних, так і громадянських справах. Муравйов пропонував встановити в Росії федерацію. Росія ділилась на 13 держав і 2 області. Вони не мали своїх конституцій, їх управління визначалися єдиною союзною конституцією.

Незважаючи на відмінності конституцій Пестеля і Муравйова, в поглядах на форму держави, вони мали багато спільного. Серед них: необхідність знищення самодержавства, кріпосного права, військових поселень, скасування тілесних покарань, введення буржуазних свобод.