Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ XV. Політичні вчення в Росії період розкладу феодально кріпосницького ладу і зародження капіталізм
Політична реакція дворянства. М. М. Щербатов

Політика Катерини ІІ піддалась критиці «з права», з боку вельможного дворянства в особі Щербатова, Воронцова та інших. Виразником ідеології дворянських реакційних кіл другої половини ХVІІІ ст. був князь М. М. Щербатов (1733-1790), історик і публіцист. Його перу належить «Історія російська від стародавніх часів (15 книг), «Про ушкодження звичаїв у Росії» — опис царювання Катерини ІІ, утопічний роман «Подорож до землі Офірської». Щербатов був переконаним захисником станових привілеїв і монополій дворянства і не мав ніяких розбіжностей з імператрицею, а критика деспотизму Катерини, проведена ним, була фальшивою і нещирою. Щербатов прагнув до необмеженої влади монарха, але не на користь народу, а на користь вельмож і великих поміщиків, перетворення дворянства в замкнутий привілейований стан. По Щербатову, досконаліша форма держави — монархія, що виникла із влади батьків сімей. Кращою ж монархією була та, де монарх, подібно батьку, що радиться зі старшими дітьми радиться з радою. Свої політичні ідеали Щербатов виклав у «Подорожі до землі Офірської». Тут від імені дворянина, який попав після кораблекатастрофи на невідомий йому до тих пір острів, Щербатов малює свій ідеал олігархічно влаштованої держави. Держава офірців — це станове дворянство, з різко визначеною нерівністю. Все суспільство ділиться на кілька станів. Фундаментом держави служать раби, віддані в безконтрольне і повне володіння панів. Ніяке державне втручання у взаємовідносини рабовласників і рабів неможливо, бо закон зупиняється перед владою рабовласника.

Стан благородних, тобто дворян, становлять в землі Офірській особливу привілейовану групу. Йому належить виключне право володіння маєтками і право несіння державної служби. Особлива група родовитої аристократії виділена із середовища «благородного стану» і називається «вельможною знаттю». Ця група становить замкнуту касту і наділена особливими політичними привілеями, а саме — поділом верховної владу з державою. Закони в землі Офірській видаються не монархом, який очолює виконавчу владу і є начальником усіх збройних сил, а особливою владою — «вищим урядом». Із кола питань, що належать монарху, цілком вилучено законодавство. «Царі не бувають ні ремісниками, ні купцями, ні стряпчими і не відчувають потреб, котрі їх піддані відчувають, а тому і не здатні творити закони». Вища влада в цій ідеальній, на думку Щербатова, державі знаходиться у компетенції трьох установ:

1) Верховної Ради;

2) Вищого уряду;

3) Комісії для тлумачення і виправлення законів.

Верховна Рада складається виключно з вельмож, — ця олігархічна установа скликається монархом для вирішення найбільш важливих питань, як, наприклад, оголошення наступальної війни, оголосити котру сам монарх не має права. «Вищий уряд», розділений на департаменти, є виборним органом, в якому засідають депутати, поділені на ряд груп. Хоч в нього допускаються виборні і від купців, але вони беруть участь в засіданнях тільки в департаменті торгівлі та державних доходів.

Щербатов показує себе непримиреним ворогом не тільки ослаблення влади поміщиків над селянами, але навіть і надання будь-яких пільг купцям. Чини для купців, переконував Щербатов, є виразка, котра, заразивши російських купців шкідливим суспільству цілком зруйнує російську торгівлю. Він неодноразово піднімав питання про позбавлення купців і промисловців права володіти фабриками з прикріпленими до них посесійними селянами. Навіть жаловану грамоту дворянству 1785 р. і ту Щербатов вважав недостатньою для дворянства, котре досягло апогея своєї могутності саме при царюванні Катерини ІІ. Реакційна сутність політичних поглядів Щербатова була повністю викрита на засіданнях комісії про Уложення, де депутати від селянства, однодворців і дрібного служилого дворянства піддали їх заслуженій критиці.