Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ ХІІ. Політичні вчення в період зміцнення Російської монархії
І. Т. Посошков — ідеолог торговців, його політична програма

Відомим представником політичної думки петровського часу був Іван Тихонович Посошков (1652-1726). Народився в торгівель- но-ремісничому підмосковному селі Покровське. Батько і дід його були відомими вмільцями срібляних справ. І. Т. Посошков свою кар’єру почав з посади грошового майстра, але вже в 1697 р. він звернувся до імператора Петра І з пропозицією про введення нової моделі вогнепальної зброї. Посошков захопився «купецькою справою», відкрив з братом винокурню, фабрику гральних карт, в 1711 р. побудував аптеку в Новогороді. Багато їздив по Росії як представник ще економічно і політично слабого московського купецтва шукав спасіння в захисті самодержавного монарха. Наслідком його «багато- справного досвіду» стала адресована царю Петру І «Книга про скудність і багатство» (1724). В ній автор вказує, що зміцнення незалежності Росії краще всього може бути досягнуто шляхом насадження своєї вітчизняної промисловості, вдосконалення мануфактури, збільшенням і прискоренням оборотів як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі і примноження народного багатства в цілому. На його думку, Росія може прожити без ввозу іноземного краму, а іноземці не можуть обійтись без російської сировини і десяти років.

Посошков рекомендує припинити ввіз із-за кордону предметів розкоші і «дрібничок», розвивати металургійну промисловість, для чого пропонував будувати заводи за казенний рахунок, передавати їх купцям, допомагаючи їм субсидіями. Пропонував збувати за кордоном не льон та прядиво, а полотно та інші тканини. Посошков захищав інтереси купців і селянства. Він вважав неприпустимим розорення селянства, тому що «селянське багатство — багатство царююче». Селяни належать не поміщику, а царю. Тому цар має охороняти селян від розорення їх поміщиками, щоб вони не були бідними. Від селян він вимагав старанності в роботі на господаря. Поміщик повинен стежити за селянином, щоб він не гуляв даремно. Посошков пропонував ряд реформ, проведення яких могло, на його думку, встановити своєрідну гармонію інтересів і класовий мир між основними станами, а саме, дворянством, духовенством, купецтвом і селянами.

Дворянство, згідно поглядів Посошкова, є вищим станом, що має ряд почесних привілеїв. Воно повинно служити на військовій і цивільній службі, за що одержує землю і селян. Однак дворяни повинні утримуватись від організації фабрик і заводів, а врожай зі своїх маєтків повинні продавати оптом купцям. Духовенство звільняється від рекрутчини і подушного податку, а також повинне утримуватись від участі в торгівлі. Купецтво є основним станом, на котрий державою покладена справа розвитку промисловості і торгівлі. В інтересах забезпечення підприємств робочою силою йому варто надати право утримання «навічно» на заводах і фабриках усіх ледарів і гулящих, жебраків і бідних.

Тільки купецтво може вести зовнішню торгівлю, засновувати підприємства, торгувати і користуватись державним кредитом для організації нових підприємств. Селянство повинно бути звільнено від подушного податку. Податки повинні братись, по Посошкову, з землі, або як він виражається, з речі «ґрунтової». Посошков відстоював права власності селян на землю і доводив, що селянин-одноосібник буде більш старанно обробляти свою землю, ніж поміщицьку. Наведений розподіл прав і обов’язків між станами, на думку Посошкова, в кінці-кінців сприятиме миру і злагоді між ними. Монарх буде піклуватись про інтереси всіх класів і охороняти їх інтереси. «Твердий нагляд» забезпечить добрий порядок в державі.

Разом з тим Посошков рекомендує монарху зняти з великих державних посад родовитих дворян з їх «упертістю» і «неуцтвом» і запросити до управління людей простого звання з купців і селян. Особливо різкі антидворянські тенденції являються у Посошкова в його вимозі судової реформи. Насамперед, суд має бути не становим, а єдиним для всіх. «Який землеробу, такий купецькій людині, убогому і багатому, як солдату, так і офіцеру». Такий суд слід очистити від дворян, які в більшості є хабарниками. В суди слід висувати «низькородних» із купців, ремісників та чорносошних селян.

Існування таких судів вимагає складання нового Положення. Для створення його необхідно скликати виборних від всіх чинів. «Мені здається, — пише Посошков, — не погано б вибрати і з селян, які в старостах і сотських бували». Це досконале «загальнорадіє» не відніме у монарха права остаточно судити про придатність Положення. Таким чином І. Т. Посошков в цілому захищав інтереси не тільки буржуазії, яка народжувалась але й селянства, про потреби якого зовсім не піклувались ідеологи «освіченого абсолютизму». Проте й такої критики І. Т. Посошковим було досить, щоб його посадили у в’язницю, де він і помер. А його погляди економічні і політичні погляди були самобутними. Талановитий представник суспільно-політичної думки передбачав цілий ряд положень, висунутих значно пізніше в західноєвропейських політичних теоріях. А в Росії в другій половині ХVІІ-ХVIII ст. поширювалися політичні погляди М. М. Щербакова, С. Е. Десницького, Я. П. Козельського, О. М. Радіщева та ін.