Історія політичних вчень - Безродний Є. Ф., Уткін О. І. 2006

Розділ ХІІ. Політичні вчення в період зміцнення Російської монархії
Реформи Петра І і зміцнення абсолютизму в Росії

На кінець XVII ст. створення національного ринку, поява мануфактур формують передумови для змін в механізмі феодальної монархії і дальшого зміцнення абсолютизму в Росії. Феодально-кріпосницькі відносини досягають в першій половині XVIII ст. найвищого розвитку. Разом з тим в надрах феодального суспільства розвиваються буржуазні зв’язки і відносини. Державні перетворення Петра І мали своєю метою створення сильної національної армії, могутнього морського військового і торгівельного флоту, максимальний розвиток російської промисловості, підготовку військових спеціалістів, інженерів-будівельників, адміністраторів, суддів, необхідних для органів управління дворянської імперії.

Реформи Петра І в галузі державного управління спрямовувались на зміцнення феодально-абсолютистської держави і створення апарату державної влади для захисту класу дворян і оперативної системи управління. Вищим розпорядчим і судовим органом імперії став Сенат замість Боярської думи. Замість наказів Петро І створив колегії. Управління церквою було передано Синоду, який перебував під наглядом обер-прокурора, призначеного самим Петром. Реформи сприяли створенню складної військово-бюрократичної системи управління державою. У 1713 році в Росії було проведено загальний перепис населення і введено «подушний податок», у 1721 році було видано указ про посесійних селян, що забезпечувало промисловість працею селян кріпосних, приписаних до заводів. У 1722 року було видано Табель про ранги, який відкривав доступ до дворянства для виходців з інших верств населення. Реформи Петра І сприяли піднесенню науки і культури, піднесенню освіченості дворянства. Було розроблено проект організації Російської академії наук.

Проте реформи проводились ціною великих жертв народних мас і насамперед кріпосного селянства. Це викликало загострення боротьби і привело до повстання кріпосних селян та «ясачних» народів в Астрахані в 1705 році і донських козаків на чолі з Кондратієм Булавіним у 1707 році та ін. В цілому реформи Петра І дали сильний поштовх розвитку економіки Росії, зростанню її промисловості. Що стосується ідеологічної боротьби, то в період петровських реформ вона виражалася в боротьбі за теоретичне обґрунтування сутності абсолютної монархії. При цьому сам імператор був одним із великих ідеологів «вченої дружини», що пропагувала ідею абсолютизму. Такий акт Петра І як «Великий статут», мав розгорнути теорію освіченого абсолютизму. В указі від 17 квітня 1722 року «Про міцне збереження законів, про здійснення справ по статутах і регламентах», котрий Петро І дав Сенату, розвинута ідея «загального блага». Петро І вважав головною «фортецією правди» самодержавну, нічим не обмежену владу абсолютного монарха, під яку він не дозволяв «всякі міни підводити». Непослухання державній волі Петро І вважав «зухвалістю» і «коливанням правди». Прогресивними для свого часу були погляди Петра І на армію, створену ним же на засадах найму, як це було в країнах Західної Європи, а не на основі рекрутської повинності. Захисники абсолютизму, як і сам Петро І були переконаними кріпосниками.