Філософія в бакалавраті - посібник

Тема 8. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

§ 2. Про сутність та існування людини

Проблема людської сутності

Метафізика людської сутності полягає в спробі описати підставу «людського» в людині. Інакше, феномен людства. Засадничим налаштуванням на розуміння «техніки» бути людяною — є амбівалентність буття сутності людини.

Амбівалентність в перекладі на українську означає «навколо» і «сила». Це одночасність переживання протилежних почуттів. Тобто неможливість віддати перевагу чомусь одному, обрати (відкинути) протилежне. Це уникає зведення єдиного (чистоти — порожнечі) в людині до одиничного, що загрожує безкінечним віднесенням до конкретної лінії і редукціоністським витлумаченням людини.

Специфіка «людського» в тому, що її підвалини є одночасно історичними і трансцендентальними. Умова самотворення себе як людини міститься і в спонтанному відношенні і свідомому (небайдужому) прагненні до підстави. Людина, щоб бути людиною, має і перебувати, і змінюватись. Вона розумом упізнає дійсність, причетність до істинного і виявляє свою сутність зовнішньо аморфним (бездієвим) спо-собом. Вона усвідомлює, що не досягне підстави, проте, починаючи з себе (емпіричного Я), спирається на буття сутності (трансцендентне) і так звільняє місце невимірному в собі (трансцендентальному Я). Постійна оберненість «через себе» чи діяння «на межі» забезпечують надлишковість підстави сутності людини бути вираженою знову і знову (завжди) і одночасно її невловимість (однозначне втілення). Отже, буття людського перебуває у стані незворотного становлення, над людськими ситуаціями і обставинами, що склались, і крізь відображення своєї сутності (перехід із стану до структури буття), втілює свободу специфічно людського.

Підстава людської сутності є парадоксальною. Приймаючи множинність виявів людської сутності в себе, людина виявляє стійкий без-смертний досвід і реалізує безперервність єдиного (миттєвого) буття своєї сутності. Незведеність сутнісного різноманіття до «останнього слова», до конкретного виміру відображає формальність (всезагальну необхідність) меж людської сутності, що виявляється у кожному вчинку, кожній думці кожного живого носія світу.

Метафізика людської сутності засвідчує, що людство стверджується суперечливо, водночас споконвіку є єдиним. Воно втілене у невтомній спробі людини стати «вічною людиною» на противагу людини вічності (увічненому індивіду).