Філософія в бакалавраті - посібник

Тема 5. ПРАКСЕОЛОГІЯ

§ 2. Свобода — фундамент практики

Відповідальність як альтернатива практичній сваволі

Щойно ми розглянули можливі (і не лише можливі) небезпеки, пов'язані з абсолютизацією праксису, а також дієвий засіб їхнього виявлення, що задається самою практикою, яка розглядається як критерій істини. Тут доречно знову звернутися до «Трактату про добру роботу» Т. Котарбінського, на цей раз у контексті застосування в тексті цієї книги елементів фольклору — приказок про працю як матеріалу для праксеологічної науки. Річ у тім, що різноманітні методи досліджень дають змогу не лише описати, а й спрогнозувати певні явища. Хоча Котарбінський приказку «розумний на гору не піде» не вживає, ми дозволимо собі скористатися його прийомом з однієї причини. Буденна, але життєво-практична народна мудрість, нехай і не в теоретичній формі, але переконливо дає зрозуміти, що людина як діяч цілком у змозі не лише здійснювати певні операції, а й передбачати їхні наслідки. У такому разі виявляється, що абсолютизація праксису є нічим іншим, як підміною свідомого рішення сваволею, яка не має під собою вагомих основ, спираючись натомість на сліпу віру в безпомилковість людської діяльності. Вчасно уникнути негативних наслідків помилкових рішень і дій можна тоді, коли діяльність людини стане плодом серйозного аналізу всіх «за» і «проти», що неможливе без їхнього усвідомлення.