УКРАЇНСЬКА МОВА - Конспекти уроків 7 клас Посібник для вчителя - 2015 рік

УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО ПРО ЧАСТИНИ МОВИ, ЇХ ПРАВОПИС І ВИКОРИСТАННЯ В МОВЛЕННІ. ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ

Мета: продовжити узагальнення й систематизацію вивченого з морфології; розвивати орфографічну й мовленнєву грамотність; формувати мовну й мовленнєву компетентність; навички роботи в парі та у групі; виховувати працьовитість, бажання допомогти товаришеві, прагнення досягти високого рівня знань.

Тип уроку: узагальнення й систематизація вивченого.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Перевірка виконання домашнього завдання.

Робота в парах. Укажіть у кожному з речень частини мови. Згрупуйте самостійні та службові частини мови.

1. Мова — далеко не тільки «засіб спілкування», тобто передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія — бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати» (О. Забужко).

2. Знищити нашу мову неможливо: це те саме, що запломбувати Ніагару (Л. Танюк).

3. Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя — усе це показник цивілізованості суспільства. (О. Пономарів).

4. Доля української мови — то є водночас й доля української держави й нації (І. Лосєв).

5. Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це? (М. Коцюбинський).

6. У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм (Л. Костенко).

7. Тих небагатьох, хто говорить правильно, сприймають як диваків і чужаків; власне, у юрбі вони й самі почуваються діаспорою (В. Радчук).

8. Україна — це Русь, котра залишилась удома. Нема на ній ні гріха, ні провини (В. Новодворська, російська правозахисниця).

9. Мова є тим чинником, що встановлює «природні» межі нації, при цьому, будучи унікальною системою світобачення й самовираження окремої нації, виступає не лише засобом спілкування, а й дає змогу представникам цієї спільноти розуміти одне одного на глибинному, підсвідомому рівні (Л. Мацько).

10. Ми не дозволимо перетворити Україну на смітник інших культур і цивілізацій. Не уподібнюйтесь відомій тьоті Моті з комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло», яка вважала, що «гораздо пріятнєє бить ізнасілованной, чем украінізірованной» (Л. Танюк).

11. Варто пройнятись увагою до слів відомого російського поета, щирого друга українців Леоніда Вишеславського, який ще за радянських часів писав: «Я певен, що знання української мови безмежно збагатить кожну російську людину, яка проживає в Україні».

12. Мова — це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров — умре нація (Ю. Дзерович).

II. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності.

Запишіть у дві колонки сполучення слів — у першу з непохідними прийменниками, у другу — з похідними. Підкресліть останню літеру останнього слова у сполученнях слів і по вертикалі прочитаєте частину прислів’я, іншу частину якого продовжте самостійно. (Слово не горобець — вилетить не спіймаєш). Поясніть його значення, визначте навчальну й виховну цілі вашого навчання на цьому уроці.

III. Узагальнення й систематизація вивченого.

Робота в групах.

І. Розподіліть у три колонки сполучення слів, до складу яких входять різні за будовою прийменники: у першу із простими прийменниками, у другу — зі складними, у третю — зі складеними. Підкресліть передостанню літеру останнього слова у сполученнях слів і по вертикалі прочитаєте кінцеву частішу вислову М. Рильського. Попередню частину цього вислову назвіть самі, вкажіть, з якої це поезії. («Як парость виноградної лози, плекайте мову»; поезія «Мова»).

II. Розподіліть у дві колонки сполучення слів, до складу яких входять сполучники різні за значенням — у першу із сурядними сполучниками, у другу — з підрядними. Підкресліть третю літеру з кінця останнього слова у сполученнях слів і по вертикалі прочитаєте фразеологічний вислів, поясніть його значення. (Пекти раків.)

III. Розподіліть у три колонки сполучення слів, до складу яких входять сполучники різні за будовою — у першу з простими сполучниками, у другу — зі складними, у третю — зі складеними. Підкресліть першу літеру першого слова у сполученнях слів і по вертикалі прочитаєте частину прислів’я, іншу частину якого продовжте самі. Поясніть його значення (Сім раз відміряй — раз відріж).

IV. Прочитайте текст. Укажіть, до якого стилю він належить. З поданого тексту випишіть слова, що містять орфограми. Вкажіть, якою частиною мови є кожне виписане вами слово.

Будь-які хронологічні віхи виникнення і первісного розвитку української, як і загалом будь-якої іншої мови, встановити неможливо, адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, не достатньо для повноцінного дослідження мови. Безперечно лише те, що українська мова є однією з найдавніших індоєвропейських мов. Про це свідчить і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова впродовж століть. Давність української мови доводили ряд вітчизняних та зарубіжних учених. Наприклад, такі з них, як Павел Шафарик, Олексій Шахматов, Агатангел Кримський та ін. Ще у 1879 р. польський учений-лінгвіст Михайло Красуський у своїй праці «Давність української мови» наголошував, що українська мова не тільки старіша від усіх слов’янських, а й від санскритської, грецької, латинської та інших арійських. Про давність української мови свідчать і давні фольклорні твори, наприклад, календарно-обрядові пісні. Український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка «А ми просо сіяли» існувала в Україні вже у І тисячолітті до н. е. А колядки про сотворіння світу птахами (тобто ще з дохристиянських часів) навряд чи перекладалися з якоїсь давнішої мови на українську, адже християни не мали в тому потреби.

V. Прочитайте текст. Випишіть з нього всі форми дієслова. Усно зробіть їх морфологічний розбір.

Українці розвинули свою мову на ґрунті місцевих племінних об’єднань, а не з якоїсь давньоруської спільності. Українці — безпосередні нащадки населення Київської Русі, а отже, і мова їхня успадкована від старої мови полян, древлян, волинян, сіверян, бужан, уличів, тиверців та інших давньоруських племен. Найдавніші іноземні мандрівники, що перебували в Україні і в Московії, бачили відмінність цих мов: «Русинський народ щодо мови відмінний як від росіян, так і від поляків, уже за давніх віків» (Франтішек Палацький); «Українці — стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всілякі інші...» (Ельвія Челебі, 1657); «Українці — це нащадки Київської Русі» (Мальт-Брюн, 1807). Ось як красномовно пише про це Делямар (1869): «Історія не повинна забувати, що до Петра І той народ, який ми нині називаємо рутинами, звався руським, або русинами, і його земля звалася Руссю і Рутенією, а той народ, який ми нині звемо руським, звався москвинами, а їхня земля — Московією. Наприкінці минулого століття всі у Франції і в Європі добре вміли відрізняти Русь від Московії».

VI. Прочитайте текст. Випишіть з нього прикметники і зробіть їх морфологічний розбір.

Питанням порівняльної лексикографії української та російської мов займалися як російські, так і зарубіжні вчені. Наприклад, професор Оксфордського університету Карл Абель виокремлював дві гілки руської народності: слов’яноруси (українці) і фіноруси (московити). Він писав, що наприкінці XIX ст. тільки у європейській частині Росії жило 40 млн фінно-татарського населення і лише 15 млн чисто слов’янського. Тому процес ослов’янення Московії затягнувся більш як на 500 років. Причини — величезні території, прилив фінно-угорських і татарських етнічних елементів. За Петра І було заборонено говорити, що в Сибіру та в азійських землях живуть не чисті великоруси, фінно-угри, татари та інші народи. Такою була мовна політика, спрямована на привласнення російським самодержав’ям права на культуру всієї Київської держави. Науковці порівнюють: українське лихий — злий, поганий, у московитів лихой — смелый, удалой; українське лаяти — сварити, у московитів лаять — гавкати; українське дитина, у московитів детина — здоровий чоловік; українське запам’ятати, а в московитів запамятовать — забути; українське вродливий — красивый, а в росіян це уродливий (потворний). І таких прикладів повного переосмислення слів можна навести безліч. Карл Абель робить висновок про первісну давність української мови і дочірність великоруської мови стосовно української. Такої ж думки дотримувався і академік Микола Марр. У праці «Скифский язык» він писав, що українська мова належить до «окаючої» групи мов, як і скіфська мова. У Російській імперії завжди порушувався закон рівноправності мов. Мова переможниця (російська) платить за свою перемогу дорого: це не тільки агресивність підкорених нею народів, але й свідоме і несвідоме спотворення ними «панівної» мови. Відмінність в історичному розвитку двох мов у тому, що російська насаджувалася законодавчо зверху вниз, а українська, навпаки, знизу, з уст народу, підносилася вгору письменниками, які надавали їй високого рівня досконалості.

IV. Підсумок уроку.

Оцінювання рівня навчальних досягнень.

V. Пояснення домашнього завдання.

На сайті «Самоучка» http://www.samouchka.com.ua/ukr/_pysmo_i_chytannya/15/ виконати завдання одного з варіантів (перетягнути і поставити поруч з кожним словом тексту назву частини мови, до якої це слово належить). Визначити свій рівень знань за пропонованою на сайті системою самооцінювання.

ГРАЙ ЩОБ ЗАРОБЛЯТИ

Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти