Основи здоров’я 7 клас - книжка для вчителя - Бойченко Т.Є. 2015
Безпека в побуті
Мета: поглибити й систематизувати знання учнів про правила безпечної поведінки в побуті. Продовжити формувати вміння і навички безпечного користування газовими приладами та пічним опаленням, розвивати навички пожежної безпеки; самозахисту та правильних дій під час пожежі. Мотивувати учнів до додержання правил безпечної поведінки в побуті.
Обладнання: підручник, зошит; плакати за темою, малюнки, навчальні таблиці, знаки пожежної безпеки.
Тип уроку: комбінований.
XІД УРОКУ
І. Організація класу, перевірка та оцінювання засвоєних на попередньому уроці знань, умінь і навичок
1. Учитель перевіряє готовність учнів до роботи на уроці, налаштовує на активну працю. Для створення доброзичливої атмосфери проводить вправу «Подивись на мене».
Учитель: «Доброго дня. Подивіться у вікно, на стелю, на підлогу, на сусіда, на стіни, на мене. Почнімо урок. Покажіть невербально, з яким настроєм ви почнете роботу в класі».
2. Фронтальна перевірка навчальних досягнень учнів з теми «Безпека на дорозі» (уроки 5, 6) проводиться за планом учителя. Учні розв’язують тести, складені за темами життєвих ситуацій.
II. Актуалізація опорних знань, мотивація навчально-пізнавальної і здоров’язбережувальної діяльності учнів
1. Вправа «Пригадай». Учні розглядають малюнки/фото та відповідають на запитання:
- Які небезпечні ситуації можуть статися в побуті?
- Чому вони виникають?
Учні самостійно доходять висновку, що тільки додержання правил безпечної поведінки убезпечує від небезпеки в побуті.
2. Учитель підбиває підсумок бесіди, повідомляє тему уроку, разом з учнями формулює мету, завдання вивчення нового матеріалу.
III. Засвоєння нових знань, умінь і навичок
1. Евристична бесіда. Учитель розповідає учням, як безпечно користуватися засобами побутової хімії, демонструє етикетки із застережливими знаками. Учні вивчають інструкції користування найбільш уживаними засобами побутової хімії.
2. Вправа «Обмін досвідом». Учні презентують екологічно безпечні для використання засоби побутової хімії.
3. Розповідь учителя:
- У побуті широко використовують газ. У побуті користуються зрідженим газом і природним газом, який надходить в оселі по трубах (він називається метаном). Зрідженим газом (суміш пропану і бутану) заповнюють газові балони. Природний газ використовують для приготування їжі на газових плитах, опалення приміщення за допомогою газових котлів, нагрівання води в газових колонках, а зріджений застосовують тільки для газових плит. Розглянемо навчальну таблицю «Газові прилади, які використовують у побуті».
4. Бесіда.
Подача магістрального газу. Учні відповідають на запитання:
- Як подається газ від магістралей до газових приладів у будинках?
- Яким кольором фарбують газові труби?
- Як потрібно діяти, якщо дитина стукає по такій трубі каменем або іншим предметом?
- Що встановлюють на трубах у помешканні, щоб підвищити рівень безпеки?
- Які два положення мають вентилі на газових трубах?
Учитель розповідає:
- У сучасних газових приладах установлюють ще один кран. Як ви думаєте, з якою метою? Цей кран працює в автоматичному режимі. Якщо температура приладу підвищується вище норми або тиск газу падає нижче певної межі, прилад автоматично перекриває подачу газу й вимикається. Природний паливний газ має властивості, які можуть стати причиною трьох небезпек: отруєння, вибуху, пожежі.
У природі побутовий газ не має ні кольору, ні запаху. Тому до нього додають меркаптан (газ зі специфічним запахом) у такій кількості, що його наявність відчувається вже при незначному витоку. Під час витоку газу людина може отруїтися. Існує також небезпека отруєння продуктами неповного згоряння газу.
Вибух або пожежа можуть статися, якщо в суміші паливного газу з повітрям проскочить іскра.
5. Гра «Не можна — потрібно». Учитель пропонує учням обговорити, як правильно діяти, якщо в приміщенні відчувається запах газу. Для закріплення знань учні мають визначити правильні дії: плескають у долоні один раз - потрібно, не можна - зберігають тишу:
- відчинити двері та вікна, щоб провітрити приміщення
- перекрити вентиль на газовій трубі чи балоні, потім закрити кран конфорки
- захистити органи дихання
- вмикати газовий прилад
- викликати службу газу за номером телефону 104
- натискати кнопку електричного дзвоника
- користуватися телефоном з дисковим номеронабирачем
- ходити по твердій підлозі у взутті із цвяшками чи підковами (щоб запобігти утворенню іскри)
- вмикати електроприлади
- запалювати сірники, курити
6. Бесіда, робота з підручником. Учні відповідають на запитання:
- Якими газовими приладами користуєтеся самостійно?
- Яких правил слід додержуватися, користуючись газовими приладами?
- Як вчилися користуватися газовими приладами? Хто допомагав?
Учні ознайомлюються з правилами користування газовими приладами, обговорюють малюнки на с. 35-36 підручника, виконують завдання 6 у зошиті на с. 19.
Методична порада. Для набуття практичних навичок користування газовими, пічними побутовими приладами вчитель може провести урок або окремі вправи в кабінеті праці, якщо там установлено газові плити для приготування їжі.
IV. Систематизація, узагальнення та застосування засвоєних знань, умінь і навичок
Робота в парах. Учні виконують завдання 3, 4, 7, 8 у зошиті на с. 18-19.
V. Домашнє завдання
1. Загальне завдання. Опрацювати § 7. Виконати не виконані завдання за темою уроку в зошиті.
2. Індивідуальне завдання. Учитель доручає групі учнів підготувати наочні матеріали до наступного уроку: схему евакуації, знаки пожежної безпеки тощо.
VI. Підсумок уроку. Рефлексія
1. Вправа «Мікрофон». Учні відповідають на запитання:
- Я дізнався про ... і тепер ... .
- Я вважаю, що ... .
2. Учитель оцінює навчальні досягнення учнів на уроці, визначає команду переможця.
Перша публікація: 01/01/2015
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.