Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Літосфера та рельєф

Тектонічні структури. Внутрішні процеси в літосфері

Тектонічні структури — це великі ділянки земної кори, обмежені глибинними розломами.

Найбільш стійкими ділянками земної кори є платформи. Як правило, це найбільш давні ділянки літосферних плит, які в теперішній час є великими рівнинними просторами суходолу. У межах платформних тектонічних структур за будовою та глибиною залягання кристалічного фундаменту розрізняють щити та плити. Щит — це велика частина платформи, піднята тектонічними рухами до рівня виходу на поверхню магматичних і метаморфічних порід. Плита — це велика частина платформи, що характеризується великою глибиною залягання фундаменту, вкритого потужним шаром осадових порід (досягає 10—16 км).

Найбільш рухливими є ділянки, розташовані на межах літосферних плит. Тут перебувають сейсмічно активні зони (пояси), загальна довжина яких становить тисячі кілометрів. У їхніх межах літосферні плити стикаються і взаємодіють.

При зближенні двох літосферних плит менш потужна і більш легка плита, яка складається з океанічної кори, може піднурювати під більш масивну — материкову, утворюючи жолоби і гірські хребти. Якщо зіштовхуються дві плити з материковою корою — їхні краї зминаються у складки.

До внутрішніх процесів належать рухи земної кори (літосферних плит), землетруси, вулканізм. Вони беруть безпосередню участь у формуванні рельєфу, впливають на повітряну і водну оболонки Землі.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.