Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Літосфера та рельєф

Геологічне літочислення, геологічний вік, геохронологічна таблиця

У дослідженнях Землі вчені використовують поняття геологічного часу, яке відбиває послідовність подій, що відбувалися на планеті. Найбільш суттєві з них пов’язані з інтенсивними процесами горотворення, зміною конфігурації берегової лінії, появою і зникненням тих або інших видів живих організмів.

Джерелом інформації про розвиток Землі протягом геологічного етапу насамперед є осадові гірські породи, які в переважній більшості сформувалися у водному середовищі й тому залягають шарами. Чим глибше від земної поверхні лежить шар, тим раніше він утворився і, отже, є більш давнім відповідно до будь-якого шару, який розташований ближче до поверхні і є більш молодим. На цьому простому міркуванні ґрунтується поняття відносного віку гірських порід, яке лягло в основу побудови геохронологічної таблиці.

На початку XX ст. П. Кюрі та Е. Резерфордом був запропонований радіометричний метод визначення абсолютного віку порід і скам’янілостей, який ґрунтується на швидкості розпаду радіоактивних елементів. Уважається, що Земля як планета існує вже близько 5 млрд років. Однак абсолютний вік найдавніших гірських порід, досліджених ученими, не перевищує 4,5 млрд років. Таким чином можна розрахувати абсолютний час утворення гірських порід, час існування рослин і тварин.

Історію розвитку Землі поділяють на догеологічний і геологічний час. Догеологічний час — період, коли Земля формувалася як планета (приблизно 1 млрд років). Геологічний час — це період утворення земної кори.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.