Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 11. ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ, ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНУ

УКРАЇНА ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Джерела географічних знань. Географічні карти

Географічні знання можна отримати з багатьох джерел. Це, насамперед, географічні карти та друковані видання (навчальні підручники, посібники, довідники, енциклопедії, журнали, художня література тощо), мультимедійні джерела (теле і радіопередачі, відеофільми, комп’ютерні засоби інформації), музейні експозиції, власні спостереження тощо.

Найважливішим джерелом географічних знань є карта.

Географічні карти дають уявлення про земну поверхню загалом або окремі її частини. За допомогою карт розв’язують наукові й практичні завдання під час геологічних і географічних досліджень, планування і проектування будівництва, у морській і повітряній навігації, космічних польотах, військовій справі. Різні види карт мають залежно від своєї генералізації певну особливість — неоднаковий ступінь докладності зображення земної кулі. Електронні карти і атласи, що містять дуже великий обсяг інформації та дозволяють наочно зіставляти її, — це карти, які сьогодні допомагають розбудовувати географічну науку. На цей час уже створені електронна версія атласу «Погляд на Україну» (Інститут передових технологій), електронна серія карт «Людський розвиток в Україні» (Інститут географії НАНУ), існують комп’ютерні версії підручників з фізичної географії України для середньої школи.

Географічні карти, які детально зображують ділянки поверхні, називають топографічними. Топографічні карти є загально-географічними, а використовують їх для вивчення певної місцевості, яку вони відбивають з великою точністю. Топографічні карти складають у рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гаусса, що обчислюється за елементами Красовського, і в Балтійській системі висот.

На топографічних картах відображається територія земної поверхні, яка обмежена на заході і сході меридіанами, на півночі і півдні — паралелями з відомими довготою і широтою. Якщо територія велика, то карти мають велику кількість аркушів (їх називають багатоаркушними); на кожному з них відбита маленька ділянка цієї території, обмежена меридіанами і паралелями.