Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 12. Ґрунти вологих лісових субтропічних, тропічних і екваторіальних областей
12.3. Червоно-жовті і темно-червоні фералітні ґрунти

Червоно-жовті і темно-червоні фералітні ґрунти поширені в тропічних мусонних і екваторіальних постійно вологих лісах — гілеях, де кількість опадів перевищує 1500-2000 мм, що розподілені по території більш-менш рівномірно, за наявності сухого періоду, який триває не більше 2-х місяців у році. Середньорічна температура повітря 23-25°С. Найбільші ареали фералітних тропічних екваторіальних грунтів є в Південній Америці і приурочені до Амазонської низовини, в Африці, де вони приурочені до западини Конго і до вологого узбережжя Гвінеї. Вони також поширені в найбільш заболочених регіонах Південно-Східної Азії, Малайзії та Океанії.

Типові фералітні ґрунти утворюються на древніх корах вивітрювання. На корі вивітрювання вивержених і осадових порід кислого складу утворюються червоно-жовті фералітні, а на породах основного складу — темно-червоні фералітні ґрунти.

Морфологічний профіль недиференційованих і диференційованих червоно-жовтих фералітних ґрунтів дуже побідний до профілю червоноземів.

Незважаючи на велику кількість органічних залишків (35-40 т/га), гумусу в верхньому горизонті міститься небагато (3-4%). У складі гумусу переважають фульвокислоти.

У цих ґрунтах у складі глинистих мінералів переважає каолініт. Вони дуже бідні основами, кислі (рН 4,0-4,5), при малій ємності вбирання сильно ненасичені, ступінь ненасиченості 75-85%. Вбирні кальцій і магній в сумі становлять 1,0-2,5 ммоль на 100 г ґрунту, вбирні Al³+ і Н⁺ — 8-10 ммоль на 100 г ґрунту. Фералітний характер ґрунтів проявляється у високому вмісті оксидів феруму й алюмінію та низькому відношенні SiO₂:Al₂O₃, яке не перевищує 2,0.

У багатьох червоно-жовтих ґрунтах у глибоких горизонтах вирізняється щільний, зцементований гідрооксидами заліза латеритний (від лат. later — цеглина) горизонт з комірковим складенням. Утворення латеритного горизонту пов’язане з впливом ґрунтових вод, що містять розчинні сполуки двовалентного заліза Fe(HCO₃)₂. У ґрунтах, де ґрунтові води залягають глибоко, латеритний горизонт має реліктовий характер.

Червоно-жовті фералітні ґрунти малородючі, потребують внесення добрив, особливо фосфорних, а в умовах розчленованого рельєфу легко піддаються ерозії та покриваються плінтитом.

Більш родючими є темно-червоні фералітні ґрунти, які утворюються на основних породах, багатих кальцієм, магнієм і залізовмісними мінералами. Ці ґрунти містять більше гумусу (4-2% у гумусовому горизонті, а в ілювіальному — 1,8-2,0%). Характеризуються високою ємністю вбирання катіонів (13-8 ммоль на 100 г ґрунту) і аніонів (близько 20 ммоль на 100 г ґрунту);мають добру водотривку дрібногрудкувату структуру, більш вологопроникні та вологоємні, ніж червоно-жовті фералітні ґрунти.

Темно-червоні фералітні ґрунти широко використовують під різні культури: кавове дерево, какао, кокосову пальму, цитрусові, банани, каучукове дерево, з коренеплодів вирощують маніок, ямс, із зернових - богарний і поливний рис. Родючість ґрунтів визначається не тільки біологічно важливими елементами живлення рослин, а й низкою мікроелементів. Отож внесення мікродобрив дає позитивний ефект.