Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 9. Засолені ґрунти і солоді
9.1. Солончаки

Солончаки — це ґрунти, які містять великі кількості водорозчинних солей з самої поверхні та в профілі.

Солончаки поширені в сухих степах, саванах, проте трапляються і в інших ландшафтних областях - серед чорноземів і сірих лісових ґрунтів, і навіть серед палевих та осолоділих ґрунтів (Центральна Якутія), а також на узбережжях морів. На території України солончаки поширені на узбережжі Чорного й Азовського морів, у Придніпров’ї, на терасах Південного Бугу, Дністра і Дунаю, а також у районі Сивашу. Важливе значення у вивченні засолених ґрунтів мають праці В. В. Докучаєва, К. Д. Глінки, М. А. Дімо, В. А. Ковди, В. В. Єгорова, Н. Г Мінашиної, Б. О. Зимовця, Г С. Гриня, О. М. Можейка, Є. І. Панкової, Г В. Новікової, А. І. Кривульченка та інших.

Накопичення солей у ґрунтах складає суть солончакового процесу. Солончаки утворюються при близькому заляганні мінералізованих вод в умовах випітного водного режиму (при випаровуванні вологи верхні горизонти ґрунтів збагачуються водорозчинними солями), а також внаслідок засоленості ґрунтотворних порід. Солончаки можуть утворюватися в результаті занесення солей вітром, а також при неправильному зрошенні. Велике значення в утворенні солончаків має рослинність, зокрема наявність значної кількості солянок.

Високий вміст солей у солончаках визначає особливості будови їхнього профілю і властивості. Профіль солончаків слабодиференційований на генетичні горизонти. У ньому вирізняють гумусовий горизонт Н, перехідний НР і ґрунтотворну породу Р. По всьому профілю солончаків помітні вицвіти солей. Часто в нижній частині профілю спостерігаються ознаки оглеєння.

Солончаки поділяють на два типи: гідроморфні й автоморфні. Гідроморфні солончаки розвиваються в умовах близького залягання мінералізованих ґрунтових вод, автоморфні формуються на засолених ґрунтотворних породах при глибокому заляганні рівня ґрунтових вод.

Розрізняють ще підтипи солончаків: типові, лучні, сорові, грязево-вулканічні, приморські, вторинні, мерзлотні, болотні, пустельні, реліктові, еолово-пагорбкові.

За складом солей, зокрема співвідношенням аніонів і катіонів у водній витяжці, солончаки поділяють на роди. Якісний склад солей відображається на зовнішніх ознаках солончаків. За ними розрізняють кіркові, пухкі, мокрі та чорні. За характером розподілу солей солончаки поділяють на види: поверхневі (солі в шарі 0-30 см) і глибокопрофільні (солі по всьому профілю до ґрунтових вод).

Поширеними є засолені ґрунти. Ступінь засолення визначають за загальним вмістом солей з врахуванням їхнього видового складу. За глибиною скупчення солей вирізняють: високосолончакуваті, або солончакові, — солі залягають в межах 0-30 см; солончакуваті — 30-80 см; глибокосолончакуваті — 80-150 см; незасолені ґрунти — солі глибше 150 см.

Профіль солончаків недиференційований за гранулометричним, мінералогічним і хімічним складом. Солончаки, засолені нейтральними солями, характеризуються добрими водно-фізичними властивостями, зокрема доброю мікроструктурою, високою шпаруватістю і водопроникністю, а засолені лужними солями — винятково несприятливими властивостями, зокрема утворюють злитість ґрунтової маси, високу щільність, тріщинуватість. Солончаки — ґрунти малогумусні. Вміст гумусу у верхньому горизонті не перевищує 1%. Ємність вбирання по всьому профілю 10-20 ммоль на 100 г ґрунту. У складі вбирних основ солончаків, засолених натрієвими і магнієвими солями, переважають, відповідно, натрій і магній. Реакція ґрунтового розчину хлоридних і сульфатних солончаків нейтральна, а солончаків з вмістом у складі солей соди — лужна (рН до 9-10). Трапляються і кислі солончаки, що містять квасці, утворені після окиснення сульфідів.

У сільському господарстві солончаки використовують тільки після складних меліорацій, а саме: промивання солончаків прісною водою на фоні дренажу. Солончаки в землеробських районах не освоюють або частково використовують як малопродуктивні пасовища. Вторинному засоленню ґрунтів у районах зрошення можна запобігти шляхом будівництва дренажних систем з додержанням загальної високої культури землеробства.