Економічна та соціальна географія України. Районна частина - Мезенцева Н.І. 2008

Північно-західний суспільно-географічний район

1. Суспільно-географічне положення та історичні особливості розвитку.

2. Природні ресурси.

3. Демографічна ситуація, трудові ресурси, розселення населення.

4. Загальна характеристика господарства. Виробнича сфера.

5. Соціальна сфера. Транспорт.

6. Територіальна структура району. Господарські зв’язки.

7. Проблеми та перспективи розвитку.

Запитання для самоконтролю.

1. Суспільно-географічне положення та історичні особливості розвитку.

Північно-Західний район у складі Волинської і Рівненської областей є найменшим за площею — 40,3 тис. км , що складає 6,7% території України.

У ньому проживає майже 2,3 млн жителів, або 4,5% населення України. За цим показником район також є найменшим серед всіх районів.

Спеціалізацію району визначають такі галузі:

- сільське господарство і промислова переробка, насамперед, молока, м’яса, льону, картоплі та хмелю (І_с = 1.1);

- лісове господарство, деревообробка, лісохімічна та меблева промисловість (І_с=2.7);

- хімічна промисловість (І_с=1.2): виробництво азотних добрив;

- машинобудування (І_с=1.0): виробництво автомобілів та електротехнічних виробів;

- виробництво електроенергії (І_с=2.0).

Вигідність суспільно-географічного положення району визначають:

- прикордонне положення в зоні контактної взаємодії і стику різноманітних інтересів України, Польщі та Білорусі. Прикордонне СГП району можна розглядати як особливий ресурс, в якому закладений досить великий потенціал багатоальтернативного подальшого розвитку. Слід відмітити, що до недавнього часу прикордонному розміщенню Волинської та Рівненської областей не надавалося ніякого значення. Ця територія фактично була «на задвірках» зовнішньоекономічних зв’язків;

- близькість до європейського ринку, що сприяє активній участі району в транзитному транспортному обслуговуванні експортно-імпортних перевезень України тощо;

- наявність розвинутої транспортної мережі, насамперед автомобільної та залізничної;

- розташування району в межах зон мішаних лісів та лісостепової із сприятливими агрокліматичними умовами для розвитку багатогалузевого сільського господарства.

Північно-Західний СГР охоплює незначні за масштабами території Волинської історико-етнографічної землі, що мають спільну історію господарського освоєння.

Найдавніші міста на території району - Луцьк (виник як центр племінного об’єднання лучан) та Володимир-Волинський (заснований у кінці Х ст. як фортеця для захисту західних кордонів Київської Русі, у той час важливий торгівельно-ремісничий та релігійний центр).

На початку ХІ ст. всі землі району входили до складу Київської Русі, а у період роздробленості (з ХІІ ст.) поділені між Волинським (центр — Володимир) та Луцьким (центр — Луцьк) князівствами, які у ХІІІ ст. разом з іншими утворили могутнє Галицько-Волинське князівство. У ХІІ-ХІІІ ст. виникли ряд нових міст — Дубно, Камінь-Каширський, Корець, Острог, Рівне. Під час монголо-татарського нашестя чимало міст було зруйновано.

З середини ХІV ст. територія району опинилась під литовською владою спочатку як автономне Волинське князівство, згодом (1452 р.) як Волинське воєводство з центром у Луцьку, яке після Люблінської унії 1569 р. відійшло до Польщі.

У ХІV-ХVІ ст. основними торговельно-ремісничими центрами були Володимир та Луцьк. Зокрема, через Володимир здійснювався експорт з українських земель збіжжя, поташу, деревини. Найважливішими промислами були залізорудний (залізодетальний), деревообробний, виробництво сукна.

У 70-х рр. ХVІ ст. в Острозі було відкрито першу на території України греко-слов’яно-латинську школу, а після її занепаду (ХVІІ ст.) — Луцьку та Гощанську братські школи, Володимирський колегіум - важливі освітні центри регіону.

Після другого та третього поділів Польщі (1793, 1795 рр.) волинські землі були включені до Російської держави спочатку в складі Волинського намісництва, згодом — Волинської губернії; Луцьк, Володимир-Волинський, Дубно, Ковель, Острог та Ровно стали повітовими центрами.

У ХVІІІ ст. поступово найважливішим на території району торговельно-ремісничим центром стало Дубно (що славилося контрактовими ярмарками), своє значення зберігали й Луцьк, Острог (торгівля хлібом, лісом). З початку ХІХ ст. почав занепадати видобуток болотних залізних руд.

У кінці ХІХ ст. на території району не було жодного міста з населенням понад 20 тис. жителів. Індустріальний підйом кінця ХІХ ст. слабо торкнувся території Північно-Західного району — периферійних земель на кордоні з Австро-Угорщиною. Тут надалі переважали невеликі пивоварні, тютюнові, шкіряні, суконні, цегельні та ін. підприємства. Певну роль у господарському розвитку території відіграло залізничне будівництво, зокрема, відкриття залізниць Київ — Брест (через Ковель), Ковель — Хелм — Люблін, Рівне — Лунинець (через Сарни), Луцьк — Львів.

Суттєву роль у торговельних зв’язках території відігравали суходільні митниці на російсько-австрійському кордоні (серед найбільших — Радзивилівська).

Після першої світової війни ці землі було захоплено Польщею (де з 1921 р. утворювали Волинське воєводство), а 1939 р. включено до складу УРСР у межах Волинської та Ровенської (з 1991 р. — Рівненської) областей. У часи другої світової війни Рівне було столицею рейхскомісаріату «Україна».

До другої світової війни на території району спостерігався застій у господарському розвитку. У післявоєнні роки відкрито ряд машинобудівних підприємств у Луцьку та Рівному. З 1949-50 рр. розпочато експлуатацію Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. У 1950-70-х рр.

збудовано ряд нових підприємств, що певною мірою змінили виробничий профіль району, зокрема, льонокомбінат, заводи азотних добрив, тракторних агрегатів у Рівному, приладо- та автомобілебудівний заводи у Луцьку тощо. З початку 1970-х рр. розпочато будівництво Рівненської АЕС. На ці ж роки припадає здійснення робіт з осушення поліських боліт.

Суттєвим чинником розвитку району було відкриття пункту перестановки вагонів у Ягодині у 1995 р.

Перші вищі навчальні заклади на території району засновано у другій половині 1940-х рр. — учительські (згодом — педагогічні) інститути у Рівному та Луцьку (останній з 1993 р. — Волинський університет).

2. Природні ресурси.

Головним багатством району є агрокліматичні та лісові ресурси. Район є добре забезпеченим водними та рекреаційними ресурсами та «бідним» на мінеральну сировину.

Ліси і чагарники займають 35% території. Район поряд із Карпатським є найбільш забезпеченим в Україні лісосировиною, наявність якої стала базою для формування лісопереробного комплексу завершеного циклу виробництв.

Агрокліматичні ресурси в цілому є сприятливими для вирощування різних сільськогосподарських культур помірного поясу (зернових, льону, картоплі, хмелю, кормових тощо). Рельєф території є рівнинним, розчленованим ярами і балками. Тут знаходяться Поліська низовина, до якої приурочені заболочені ділянки, та Волинська височина. Клімат помірно- континентальний з теплим і вологим літом та м’якою зимою. Ґрунти дерново-підзолисті, сірі лісові та лучні, чорноземи опідзолені.

Район є добре забезпеченим водними ресурсами завдяки густій річковій мережі басейну Дніпра, великій кількості озер, значним запасам підземних вод.

Рекреаційні ресурси району представлено насамперед Шацькими озерами, де знаходиться одне з найбільших озер України — Світязь, лісовими ландшафтами, мінеральними водами, лікувальними грязями карстових озер.

Запаси мінеральних ресурсів у районі є незначними. Паливні ресурси представлено лише запасами кам’яного вугілля Нововолинського родовища Львівсько-Волинського басейну, запаси якого майже вичерпані, та торфу (більше 300 родовищ, найбільші з яких — Турське, Цирське, Морочне), який використовується для задоволення місцевих потреб. Рудної сировини у районі немає. Нерудні ресурси мають найбільше значення. Вони представлені будівельним камінням (рожеві й сірі граніти, лабрадорити), крейдою, мергелями, каолінами, базальтами тощо. Найбільші родовища базальтів і гранітів знаходяться поблизу Костополя, крейди та вапняків - Здолбунова, глини, мергелів та лабрадоритів — на Рівненщині. Відомим є Клесівське родовище кольорового каміння.

У цілому інтегральний ПРП району є незначним і становить 3,5% до загальноукраїнського. У компонентній структурі ПРП значно переважають земельні ресурси (55%), великою є питома вага лісових і водних ресурсів, найвища серед інших — частка лісових ресурсів (16%). Питома вага мінеральних ресурсів є незначною (3%), тобто Північно-Західний район є одним з найменш забезпечених корисними копалинами. За розподілом ПРП на душу населення у районі є вищою за середні показники в Україні забезпеченість лісовими і земельними ресурсами.

3. Демографічна ситуація, трудові ресурси, розселення населення.

Демографічна ситуація Північно-Західного району характеризується найвищою серед усіх районів народжуваністю та найнижчою смертністю, найвищим показником природного приросту населення. Але абсолютні їх показники в цілому є несприятливими.

За статевою структурою населення район відноситься до таких, де частка чоловіків є порівняно високою (на тисячу жінок припадає 905 чоловіків). У віковій структурі населення найвищою в Україні є частка дітей та підлітків (25%), тоді як пенсіонерів — одна з найнижчих (21%). На кожну тисячу населення приходиться 275 пенсіонерів. Для району характерна низька мобільність населення, низькі показники міграційного приросту.

Густота населення в районі складає 56 осіб/км . Вона є найнижчою серед районів України.

У районі знаходиться 21 місто. Це єдиний район, де є лише два великих міста, чисельність населення яких не перевищує 250 тис. Найбільшими містами є Рівне (245 тис. жителів), Луцьк (218 тис.), Ковель (72 тис.), Нововолинськ (55 тис.), Дубно (43 тис.). У цілому міське населення становить майже 50%. Рівень урбанізації є низьким.

Для сільського розселення характерним є переважання малих сіл на підвищених вододільних ділянках і лише у південній частині — долинно- яружний тип сільських поселень.

У Північно-Західному районі зосереджено лише 4% трудових ресурсів України. В їх структурі частка пенсіонерів є невисокою. Рівень зайнятості в районі є нижчим за середній, тому тут, відповідно, показник рівня безробіття є одним з найвищих в Україні (10%). Досить цікавою є галузева структура зайнятості населення: у сільському господарстві зайнято більше, ніж в галузях промисловості. Це свідчить про те, що район є аграрно-промисловим.

Північно-Західний район є мононаціональним. Українці складають 94% населення, росіяни - 4,5%, білоруси — 1,0%. На території району проживають болгари, поляки, греки та ін.

Домінуюча більшість віруючого населення Північно-Західного району — християни (до 98%). При цьому частка православних є найвищою серед районів України (приблизно 70%). Чверть віруючих - протестанти (передусім баптисти та п’ятидесятники). Рівень релігійності населення є високим.

4. Загальна характеристика господарства. Виробнича сфера.

Північно-Західний район є «молодим» аграрно-промисловим районом. У структурі господарства високою є частка зайнятих в агропромисловому та лісопереробному комплексах. При цьому частка зайнятих в машинобудуванні є найнижчою порівняно з іншими суспільно-географічними районами.

За загальним рівнем соціально-економічного розвитку район відноситься до тих, що відстали у своєму розвитку. Тут знаходиться лише 3,5% основних виробничих та 3,3% невиробничих фондів України. Показник валової продукції промисловості на душу населення становить лише 70% від середнього показника в Україні, а показник національного доходу на душу населення — 85%. Середньомісячна оплата праці робітників і службовців є значно нижчою за середній рівень в державі. З 1991 року для Північно- Західного району є характерним значний спад промислового та сільськогосподарського виробництва.

Виробнича сфера. Волинський лісопромисловий комплекс представлено завершеним циклом виробництв. Лісозаготівельні підприємства розміщено в поліських лісосировинних районах, деревообробні і меблеві - у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах тощо. Костопільський домобудівний комбінат виробляє стандартні житлові будинки. З 1999 р. почала працювати сірникова фабрика у Березному.

Машинобудування району спеціалізується на виробництві

сільськогосподарської техніки (Ковель, Рівне, Квасилів /обладнання для ферм/), автомобілів (Луцьк), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), устаткування для хімічної, харчової промисловості (Рівне), електротехнічних виробів (Луцьк, Рівне).

Найважливішими центрами харчової промисловості є: м’ясо-молочної — Рівне, Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Дубно, Сарни, цукрової — Володимир- Волинський, Дубно, Корець, Острог, плодоовочеконсервної — Луцьк, Володимир-Волинський, Рівне, Дубно, Острог, Рожище. В Острозі здійснюється розлив мінеральних вод. У районі розвинуто всі галузі харчової промисловості, що забезпечують життєздатність людського організму: хлібопекарська, кондитерська, круп’яна тощо.

Легка промисловість. Особливе місце посідає первинна обробка льону та виробництво лляних тканин на Рівненському льонокомбінаті. У Луцьку функціонує меланжева фабрика. Швейні, панчішно-шкарпеткові та шкіряні вироби випускають в Луцьку, Рівному, Ковелі тощо.

Хімічна промисловість виробляє азотні добрива та предмети побутової хімії (Рівне), пластмасові вироби (Луцьк, Здолбунів), гумотехнічні вироби (Дубно).

Промисловість будівельних матеріалів спеціалізується на виробництві щебеню, цементу, залізобетонних виробів, облицювальних матеріалів. На Луцькому картонно-рубероїдному заводі виробляється до 40% м’яких покрівельних матеріалів в Україні. Центром виробництва цементу та шиферу є Здолбунів.

Скляні та порцеляново-фаянсові вироби випускають у Костополі та Рокитному.

Паливно-енергетична промисловість представлена вугільною, торф’яною промисловістю та електроенергетикою. Вугільну промисловість розміщено у межах Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Торфобрикетні заводи функціонують у поліській частині району (Маневичі, Клесів). Основою електроенергетики є Рівненська АЕС.

Агропромисловий комплекс. АПК Північно-Західного району має зональні Поліську і Лісостепову спеціалізацію. Поліський АПТК спеціалізується на льоно-, картопле-, м’ ясо- та молокопромисловому виробництвах з вирощуванням зернових культур. У Лісостеповому АПТК, що охоплює незначну територію південної частини району, розвинуто зернопродуктовий, бурякоцукровий, м’ясо-, молокопромислові та плодоовочеконсервне виробництва. Навколо Луцька і Рівного функціонують АПТК приміської спеціалізації. Господарства району реалізують восьму частину від загальної реалізації картоплі в Україні; тут виробляється по 7% масла, м’яса та цукру.

Основу АПК району складає сільське господарство. Загальна земельна площа району 4 019 тис. га. Сільськогосподарські угіддя складають лише 48% земельної площі, з них 70% — рілля і 30% — сіножаті та пасовища. Частка сільськогосподарських угідь є найнижчою серед районів України. Водночас Північно-Західний район має найвищу серед районів частку сіножатей і пасовищ в структурі сільськогосподарських угідь. Це пояснюється його розміщенням в межах Поліської фізико-географічної зони із сприятливими природними передумовами для наявності сіножатей і пасовищ, а отже, і розвитку тваринництва.

У структурі посівних площ сільськогосподарських культур зернові займають 45%, технічні — 5%, овочі і картопля — 12%, кормові — 38%. Це типова структура посівних площ для Поліської агропромислової зони.

В АПК Північно-Західного району сформувались і функціонують такі спеціалізовані підкомплекси: м’ясо-, молоко-, зерно-, льонопромислові, картоплепродуктовий, бурякоцукровий, плодоовочеконсервний.

5. Соціальна сфера. Транспорт.

Рівень розвитку сфери послуг у районі є низьким. Так, за вартістю побутових та платних послуг, товарообігу на душу населення район поряд з Подільським займає останнє місце. Що ж до кількості об’єктів соціальної інфраструктури, то район є достатньо забезпеченим дошкільними закладами і школами, бібліотеками, клубами, закладами торгівлі і громадського харчування. Забезпеченість населення житловою площею є нижчою, ніж у середньому по країні.

У районі функціонує вісім вищих навчальних закладів, у тому числі Волинський університет (Луцьк). У них навчається лише 3% студентства України. З наукових закладів варто згадати Сарненську науково-дослідну

станцію з освоєння боліт. Наукові заклади району входять до складу Західного наукового центру НАНУ.

У Північно-Західному районі малою є кількість театрів (зосереджені виключно в обласних центрах) і музеїв. Відвідуваність музеїв є втричі нижчою за середній показник в Україні. На особливу увагу заслуговують Луцький та Острозький історико-культурні заповідники, Сарненський архітектурно-етнографічний комплекс під відкритим небом, парк-музей архітектури та побуту Полісся у Ковелі, літературно-меморіальний Лесі Українки в Луцьку та музей-садиба Л.Українки в Ковельському районі. Тут знаходиться музей історії книги та друкарства (Острог).

1985 р. створено Луцький історико-культурний заповідник республіканського значення. До його складу було включено комплекс пам’яток Старого міста. Основу заповідника створює архітектурний ансамбль Верхнього Замку (ХІІІ-ХVII ст.). На території Луцького заповідника снує ряд релігійних, зокрема ,Троїцький собор (ХVІІІ ст.), єзуїтський костьол Петра і Павла ХVІІ ст.), Покровська (ХV ст.), Хрестовоздвиженська (ХVІІ ст.) церкви, монастир тринітаріїв (ХVІІІ ст.), синагога (ХVІІ ст.) та громадських будівель, зокрема, будинок Пузини (ХІV ст.) тощо.

Об’єктами туризму є такі важливі історичні центри з багатьма архітектурними пам’ятками: Луцьк, Володимир-Волинський, Острог, Корець, Дубно. Тут розміщений Шацький національний природний парк.

Основними об’єктами паломництва на території району є православні монастирі, зокрема, Корецький, Зимненський (поблизу Володимира- Волинського) та ін. У Луцьку функціонує православна духовна семінарія.

Медичне обслуговування має рівень нижче середнього.

Рекреаційний комплекс району є слаборозвиненим, хоч має суттєвий потенціал, зокрема, рекреаційні можливості Шацьких озер, де розміщено ряд санаторіїв і туристичних баз.

Транспорт. У транспортному комплексі Північно-Західного СГР провідну роль відіграють залізничний та автомобільний.

Довжина залізниць загального користування становить 1,2 тис. км. Пересічна їх густота є невисокою (30 км/1000 км ). Це зумовлено природними та історичними чинниками розвитку краю. Територію району перетинають залізничні магістралі Київ — Ковель — Брест, Київ — Львів, Львів — Мінськ, Київ — Здолбунів — Луцьк тощо. Найінтенсивнішими є вантажоперевезення на магістралі Київ — Здолбунів — Львів.

Найважливішими залізничними вузлами є Ковель (шість напрямків), Здолбунів (три напрямки), Рівне, Сарни, Ківерці.

Довжина автомобільних шляхів майже 10 тис. км. Пересічна їх густота є досить значною (270 км/1000 км ). Основні автомагістралі проходять у південній частині району.

Вантажне судноплавство, яке є малотонажним, здійснюється по річках Горинь та Стир.

Аеропорти знаходяться в Рівному та Луцьку.

У південній частині району проходить ділянка траси нафтопроводу «Дружба», газопроводи Івацевичі — Долина, Кам’янка-Бузька — Рівне.

6. Територіальна структура району. Господарські зв’язки.

На території Північно-Західного СГР виділяються два мезорайони - Волинський та Рівненський.

Волинський мезорайон сформувався на основі Луцького господарського вузла та Ковельського районоформуючого господарського центру, що мають певні можливості для подальшого розвитку та урізноманітнення галузевої структури. Його спеціалізацію визначають машинобудування, деревообробна, легка, харчова та будівельна промисловість.

Рівненський мезорайон сформувався на основі Рівненського господарського вузла. Його спеціалізацію визначають хімічна, харчова, легка, будівельна, деревообробна промисловість, машинобудування та електроенергетика.

У Північно-Західному районі відсутнє чітко виражене господарське ядро. На нього «претендують» Луцьк, Рівне та Ковель, які практично не мають істотних переваг один перед одним.

Рис. 12. Опорний каркас території Північно-Західного СГР

Господарські зв’язки. Частка району в експортних поставках України є найнижчою і становить лише 1,5%, імпорті — майже 2%. Іноземні інвестиції, вкладені в господарство району, є незначними (2%). Експортуються будівельні матеріали (цемент, шифер, базальт, граніт, гнейс, щебінь), тканини, лісоматеріали, азотні добрива. продукти харчування тощо. Імпортуються у значних обсягах паливо, чорні метали, продукція машинобудування та ін.

7. Проблеми та перспективи розвитку.

Проблемами соціально-економічного розвитку Північно-Західного району є:

1. Низький рівень економічного і соціального розвитку.

2. Вичерпання запасів вугілля Нововолинського родовища Львівсько-Волинського басейну, що ставить питання переспеціалізації даного регіону.

3. Занепад малих та середніх міст.

4. Радіоактивне забруднення території району, пов’язане з аварією на Чорнобильській АЕС та функціонуванням Рівненської АЕС.

5. Неправильна меліорація земель поліської частини району, внаслідок якої відбулось переосушення ґрунтів, знищення їх родючого шару і зменшення урожайності сільськогосподарських культур тощо.

Для району є характерними також проблеми загальнодержавного значення: демографічні, економічні, соціальні, екологічні.

Перспективи розвитку Північно-Західного району пов’язані передусім із використанням вигідності його прикордонного суспільно-географічного положення. Серед основних напрямів цього є розвиток різноманітних виробництв на основі спеціалізації і кооперування із сусідніми державами; створення міжнародних господарських об’єктів (спільних підприємств, банків тощо); розширення прикордонної торгівлі, інфраструктури; створення СЕЗ. Важливе значення має проведення науково обґрунтованої агролісохімічної меліорації.

Територія Волинської області входить до складу єврорегіону «Буг», пріоритетними напрямами функціонування якого є туристсько-рекреаційна діяльність (на базі використання цінних рекреаційних ресурсів Шацьких озер) та охорона навколишнього середовища. Проте головна особливість єврорегіону як транзитної території пов’язана із вигідністю транспортно-географічного положення. Важливе значення має розташування міста Ковеля на перехресті важливих транспортних шляхів, що було передумовою створення спеціальної економічної зони «Інтерпорт Ковель» (Волинська область), яка має значний господарський потенціал.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте оцінку суспільно-географічного положення Північно-Західного району.

2. Охарактеризуйте сільське розселення населення району.

3. Проаналізуйте територіальну організацію лісопромислового комплексу Північно-Західного району.

4. Охарактеризуйте транспортний комплекс району.

5. Визначте перспективи розвитку району.