Економічна та соціальна географія України. Районна частина - Мезенцева Н.І. 2008

Подільський суспільно-географічний район

1. Суспільно-географічне положення та історичні особливості розвитку.

2. Природні ресурси.

3. Демографічна ситуація, трудові ресурси, розселення населення.

4. Загальна характеристика господарства. Виробнича сфера.

5. Соціальна сфера. Транспорт.

6. Територіальна структура району. Господарські зв’язки.

7. Проблеми та перспективи розвитку.

Запитання для самоконтролю.

1. Суспільно-географічне положення та історичні особливості розвитку.

До складу Подільського СГР входять Вінницька, Тернопільська та Хмельницька області. Його площа 60,9 тис. км , що становить 10,1% території України.

У Подільському районі проживає понад 4,5 млн жителів, або 8,9% населення України. Якщо за площею район займає четверте місце в Україні, то за кількістю населення лише сьоме, не поступаючись Центральному і Північно-Західному.

Спеціалізацією району є:

- сільськогосподарське виробництво: зернове, буряківництво, тваринництво, та харчова промисловість (І_с=1,4);

- машинобудування і металообробка: сільськогосподарське і електротехнічне (І_с=1,1);

- легка промисловість: текстильна, трикотажна, швейна (І_с=1,1);

- промисловість будівельних матеріалів: виробництво цементу (І_с=1,3);

- хімічна промисловість: виробництво фосфатних добрив (І_с= 1,0);

- електроенергетика (І_с= 1,3).

Вигідність суспільно-географічного положення району визначають:

- розташування у центральній частині Правобережної України, що є сприятливим для розвитку господарства, економічних і культурних зв’язків з іншими районами держави;

- розміщення у сприятливих для розвитку сільського господарства агрокліматичних умовах Лісостепової зони;

- розміщення між розвиненими господарськими центрами Київ - Львів, що мають досить тісні різноманітні зв’язки;

- розташування поблизу Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну та індустріального Передкарпаття;

- прикордонне положення з Молдовою;

- розміщення на перетині залізничних і автомобільних магістралей міжнародного значення, траси магістральних газопроводів, міжнародної лінії електропередачі Вінниця — Альбертірша (Угорщина).

У складі Подільського СГР об’єднано різні історико-етнографічні землі — Південнау Волинь, Західне та більшу частину Східного Поділля, що суттєво відбивається на історії господарського освоєння його території.

З початку ХІ ст. землі району входили до складу Київської Русі, а у період роздробленості (з ХІІ ст.) — Галицького (найбільше місто на цих землях — Терембовль), Волинського, Луцького (Кременець, Ізяслав), а з ХІІІ ст. — об’єднаного Галицько-Волинського князівства.

З 60-х рр. ХІУ ст. Південну Волинь (Кременеччину) та Східне Поділля (Брацлавщину) було включено до Великого Князівства Литовського, Західне Поділля (Кам’янеччину) — Польщі, а після 1569 р. усі землі району об’єднано під польською владою, де утворено Подільське (Західне Поділля, центр — Кам’янець-Подільський), Брацлавське (Східне Поділля, центр — Брацлав) та частково Волинське (Південна Волинь) і Руське (Тернопільщина) воєводства.

У ХІV-ХV ст. відбувалось значне будівництво фортець та замків для захисту від нападів татар литовських корднів (зокрема, збудовано фортеці у Вінниці, Летичеві, Бершаді, Хмільнику та ін.; кам’яні замки у Кам’янці, Меджибожі), а у ХVІ ст. — польських кордонів (зокрема, у Тернополі). За цих часів міста району почали отримувати магдебурзьке право — Кам’янець (1374), Кременець (1438), Хмільник (1448), згодом — Бар (1539), Тернопіль (1548), Шаргород (1581) та ін.

Здавна територію Подільського району перетинали важливі торговельні шляхи до Чорноморського узбережжя, Волощини, Молдови, Туреччини. Основними торгівельно-ремісничими центрами у ХІV-ХV ст. були Кременець та Кам’янець. Основні ремесла та промисли, що набули поширення на цих землях, були пов’язані з переробкою сільськогосподарської продукції. Важливу господарську роль в межах країни відігравало виробництво поташу на Брацлавщині. Західне Поділля мало один з найвищих на території України рівень розвитку землеробства, передусім зернового господарства. Також на території району були поширені садівництво та виноградарство, з галузей тваринництва — скотарство та свинарство.

1550 р. місто Тернопіль отримало привілей, за яким купці, що їхали з Галича, Коломиї, Коропця до Кременця та інших волинських міст через Тернопіль, мали платити мито на його розвиток, передусім на зміцнення обороноздатності.

У ХVІ ст. у Почаєві засновано православний монастир (згодом Лавра) — найважливіший релігійний та просвітницький центр всієї Волині. На початку наступного століття при ньому організовано одну з найбільших на той час у Західній Україні друкарню.

У ці часи на території району відкрито ряд шкіл — братську у Кременці, уніатські в Барі, Шаргороді, єзуїтську в Кам’янці, протестантську в Хмільнику тощо.

За часів визвольної війни 1648-54 рр. частина території входила до Гетьманської держави, де полковими центрами стали Брацлав, Кальник, Могилів. Після Андрусівського перемир’я 1667 р. землі повернулися під польську корону.

Протягом 1672-99 рр. подільські землі перебували під турецьким пануванням, де утворювали Подільський пашалик з центром у Кам’янці-Подільському.

1772 р. частина Західного Поділля (Тернопільщина, Збаражчина, Чортківщина) відійшли до Австрії, де важливими окружними центрами стали Тернопіль, Бережани, Заліщики. Решту земель після другого та третього поділів Польщі (1793 та 1795 рр.) було приєднано до Росії, де вони входили до складу спочатку Брацлавського та Подільського намісництв, згодом — Подільської та частково Волинської губерній. Протягом 1809-15 рр. у складі Росії перебувала також і Тернопільщина (так званий Тернопільський край).

У кінці ХVІІ — на початку ХVІІІ ст. після турецької окупації та тривалих військових дій міста на території району було значно спустошено. Найбільшим залишався Кам’янець-Подільський. У ХVІІІ ст. основними промислами на цих землях були винокуріння, млинарство, виробництво поташу. Серед найперших мануфактур — Тульчинська суконна, Немирівська полотняна. Поряд із старими торговельно-ремісничими центрами (Кам’янець-Подільський, Кременець) важливого значення набували нові — Бар, Могилів-Подільський, Вінниця, Шаргород, Старокостянтинів. Найбільшими ярмарковими центрами були Ярмолинці та Проскурів. Основна їх товарна продукція — зерно, худоба, сукно, полотна.

У ХІХ ст. основним регіональним господарським центром залишався Кам’янець-Подільський, поступово втрачаючи при цьому своє торговельно-економічне значення та зосереджуючись на виконанні переважно адміністративних функцій.

Значний промисловий розвиток території припадає на другу половину ХІХ ст. У цей час збудовано ряд нових промислових підприємств — чавуноливарних (у Вінниці, Жмеринці, Могилеві-Подільському, Ізяславі та ін., що спеціалізувались на випуску обладнання для цукрових, винокурних заводів, нескладних сільськогосподарських машин та знаряддя), цукрових (у Гайсині, Калинівці, Барі та ін.), спирто-горілчаних (у Ладижині, Немирові, Могилеві-Подільському, Вінниці, Барі та ін.), шкіряних, цегельних заводів, тютюнових фабрик, парових млинів, суконних, деревообробних підприємств. Важливе значення мало будівництво у Вінниці суперфосфатного заводу. Найменш економічно розвиненою залишалась Тернопільщина — периферія Австро-Угорської імперії.

У сільському господарстві поряд із традиційними галузями значного розвитку набуло буряківництво.

Значну роль у господарському розвитку території Подільського району відіграло будівництво з кінця ХІХ ст. залізниць, зокрема, Львів — Підволочиськ (через Тернопіль), Жмеринка — Проскурів — Волочиськ, Київ — Балта (через Вінницю, Калинівку). Суттєвою була роль і Дністровської водної транспортної артерії.

Важливу роль у торговельних зв’язках території відігравали суходільні митниці на російсько-австрійському кордоні (серед найбільших - Волочиська).

Найвідомішим освітнім центром регіону залишався Кременець, де ще на початку ХІХ ст. відкрито ліцей (згодом - Вища Волинська Гімназія). Зростало значення й інших міст, зокрема, Вінниці, де на початку ХХ ст. відкрито учительський інститут (згодом - педагогічний).

Після першої світової війни та подальших військових дій більша частина території району ввійшла до УРСР, де після ліквідації губерній (1925 р.) окружними центрами стали Вінниця, Тульчин, Могилів-Подільський, Кам’янець-Подільський, Проскурів та Шепетівка. 1932 р. було утворено Вінницьку область, а 1937 р. з неї виділено Кам’янець-Подільську (з 1941 р. — центр Проскурів, з 1954 р. — Хмельницька). Решта території відійшла до Польщі, яку у 1939 р. приєднано до УРСР як Тернопільську область.

Порівняно з іншими регіонами промисловий розвиток Поділля у 20-30-х рр. ХХ ст. мав значно менші масштаби. Будувались переважно підприємства легкої та харчової промисловості. До другої світової війни найважливішим господарських центром цих земель стала Вінниця.

У 1920-х рр. поблизу Хмільника було відкрито мінеральні води з лікувальними властивостями, на базі яких створено перший в Україні радоновий курорт.

У 1940-50-х рр. розвивалася машинобудівна галузь, підприємства якої збудовані у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому. У 1960-70-х рр. відкрито бавовняний завод у Тернополі, нові машинобудівні підприємства у Хмельницькому, Вінниці, Ладижинська ДРЕС (з 1997 р. — ТЕС), ЛЕП Вінниця - Альбертірша, у 1980-х рр. — Хмельницька АЕС (м.Нетішин).

2. Природні ресурси.

Подільський СГР знаходиться в межах Подільської височини, Придніпровської та Волинської височин відповідно у північно-східній та північно-західній частинах, Поліської низовини на крайній півночі. Рельєф території рівнинний і сприятливий для розвитку сільського господарства, транспорту.

Клімат є помірно-континентальним з м’якою зимою і теплим вологим літом. Територія району належить до вологої помірно теплої агрокліматичної зони і лише на південному сході - до недостатньо вологої теплої.

Водними ресурсами район забезпечений добре. Річки належать до басейнів Дніпра (Рось, Случ), Південного Бугу (Бужок, Іква), Дністра (Збруч, Смотрич, Студениця). Озер в Подільському СГР мало. Тут розміщені Дністровське та Ладижинське водосховища.

Земельні ресурси є основним природним багатством району. Тут переважають сірі лісові ґрунти, на які припадає 50% території. Чорноземи опідзолені і чорноземи типові малогумусні займають 47%, поширені дерново-підзолисті ґрунти. Розораність території становить від 62% у Хмельницькій області до 70% у Вінницькій, тобто в районі рівень освоєння земель є високим.

Ліси і чагарники займають близько 15% території Подільського району. Вони мають передусім ґрунтозахисне, водоохоронне та рекреаційне значення.

Мінеральними ресурсами район забезпечений недостатньо. Вони представлені такими видами:

- нерудні: каоліни (Глуховецьке, Турбівське, Великогадоминецьке родовища Вінницької області), граніти (вздовж річок Случ та Південний Буг, червоні граніти в Шепетівському районі), гіпс (вздовж Дністра у Кам’янець- Подільському та Новоушицькому районах), трепел і опока (у Кам’янець- Подільському і Ямпільському районах), що мають загальнодержавне значення і частково експортуються; мармур (поблизу Кам’янця- Подільського); вапняки і фосфорити (у Придністров’ї); мергелі (поблизу Кам’янця-Подільського, Бережан, в Жмеринському районі); крейда (центральна і північна частини Тернопільської області); різні глини і піски (цегельно-черепичні та гончарні у Вінницькій та Хмельницькій областях, які використовуються у порцеляново-фаянсовій промисловості);

- паливні ресурси, які є дуже обмеженими і мають лише місцеве значення: торф у долинах Ікви, Горині, Південного Бугу, буре вугілля Вінницької і Тернопільської областей та горючі сланці Придністров’я, які не розробляються.

Рекреаційні ресурси представлено мальовничими ландшафтами, карстовими печерами, сприятливими кліматичними умовами, лікувальними торф’яними грязями, джерелами мінеральних вод (Полонне, Немирів, Дунаївці тощо). Радонові мінеральні води є у Хмільнику.

Район відноситься до групи середнього рівня забезпеченості ПРП. Тут знаходиться 8,4% ПРП України. У компонентній структурі ПРП абсолютно переважають земельні ресурси (75%). Жоден район у компоненетній структурі не має такої високої їх частки. Забезпеченість ПРП на душу населення та ефективність його використання у Подільському районі є нижчими за середньоукраїнські показники.

3. Демографічна ситуація, трудові ресурси, розселення населення.

Демографічні ситуація в Подільському СГР характеризується низькою народжуваністю, яка все ж є вищою за середньоукраїнський показник, високим рівнем смертності, природним скороченням населення. В цілому показник природного скорочення населення вищий, ніж в середньому по Україні. Для населення району характерна низька мобільність.

У статевій структурі населення Подільського району на 1000 жінок припадає 860 чоловіків. Вікова структура населення є несприятливою. Діти і підлітки становлять 22%, населення працездатного віку — 52,5%, пенсіонери — 25,5%. У сільській місцевості частка осіб пенсійного віку досягає 35%.

Густота населення у Подільському СГР є нижчою за середньоукраїнський показник і становить 74 особи/км². Найменшою вона є у Вінницькій області, найбільшою — у Придністров’ї.

На території району знаходиться 46 міст. Особливістю є те, що тут відсутні міста-мільйонери та величезні міста, а питома вага малих міст є найвищою в Україні — до 90% їх загальної кількості. Найбільшими містами району є Вінниця (390 тис. жителів), Хмельницький (260 тис.), Тернопіль (235 тис.), Кам’янець-Подільський (108 тис.), Шепетівка (52 тис.). У цілому міські жителі складають майже 50%. Рівень урбанізації є низьким. У межах району формується Подільська система міського розселення з центром у Вінниці.

Для сільського розселення характерний долинно-яружний тип поселень з густою мережею великих і середніх сіл.

У Подільському районі зосереджено майже 9% трудових ресурсів України. Особливістю району є те, що в структурі трудових ресурсів найнижчою є частка осіб працездатного віку (87%) і найвищою — пенсіонерів (13%). Тут спостерігається найвищий рівень зайнятості населення і, відповідно, найнижчий рівень безробіття (6%).

У структурі зайнятості населення високою є частка зайнятих у сільському господарстві (28%), яка є найвищою серед районів України. У промисловості зайнято 24% населення, у сфері послуг - 22%. Отже, Подільський район є молодим промислово-аграрним районом.

Подільський СГР є мононаціональним. Українці складають 91%. Проживають представники інших національностей.

Цікавим є факт, що раніше у Кам’янці-Подільському проживали представники трьох національних громад — русинів (українців), вірмен та поляків. Так, наприклад, у 1575 р. в місті мешкало понад 300 вірменських родин. Діяли окремі україснький, польський та вірменський магістрати.

Переважна більшість населення (понад 95%) — християни. У Вінницькій та Хмельницькій областях значно переважають православні (до 70%), при цьому порівняно з іншими районами нижча частка протестантів (передусім баптисти та адвентисти - до 20%) та одна з найвищих — римо-католиків (приблизно 10%). У Тернопільській області майже половина віруючого населення — греко-католики; досить низькою є частка православних (до 40%), більшість яких проживає у північній частині області, та дуже низькою — протестантів (лише 6-7%). Рівень релігійності населення є вищим за середньоукраїнський показник.

4. Загальна характеристика господарства. Виробнича сфера.

Рівень економічного і соціального розвитку Подільського СГР характеризується неоднорідністю: Вінницька область відноситься до групи нижче середнього рівня розвитку, а Тернопільська і Хмельницька області — до групи відсталих у своєму розвитку. Якщо середньоукраїнські показники прийняти за 100%, то виробництво на душу населення у районі національного доходу складає лише 85%, валового суспільного продукту — майже 90%. Тут сконцентровано більше 7% основних виробничих і невиробничих фондів України. З 1991 р. для Подільського району характерний значний спад промислового і сільськогосподарського виробництва.

За розміром середньомісячної оплати праці робітників і службовців район відноситься до групи із оплатою, що є значно нижчою середнього рівня в Україні.

Основу господарського комплексу Подільського СГР складають агропромисловий комплекс, машинобудування і металообробка, хімічна промисловість та промисловість будівельних матеріалів.

Виробнича сфера. Машинобудування і металообробка. Більшість підприємств даного комплексу мають середню або низьку матеріаломісткість і досить високу трудомісткість. У Подільському районі розвинено сільськогосподарське, електро- і радіотехнічне машинобудування, верстатобудування та виробництво устаткування для харчової промисловості. Сільськогосподарське машинобудування представлене заводами з виробництва бурякозбиральних комбайнів у Тернополі, тракторних агрегатів у Вінниці, підшипників у Шепетівці, Вінниці, рядом інших підприємств у Кам’янці-Подільському, Хмельницькому, Могилеві- Подільському тощо. Електромеханічні і кабельні заводи розміщені в Хмельницькому, Кам’янець-Подільському та Вінниці. Центрами електронного і радіотехнічного машинобудування є Хмельницький («Катіон») та Вінниця, електротехнічного — Кам’янець-Подільський, Тернопіль («Ватра»). Верстати виробляють у Хмельницькому, Кам’янці- Подільському, Городку, устаткування для цукрової промисловості у Калинівці, торговельне обладнання — Хмельницькому, Вінниці, Тернополі, Красилові.

Харчова промисловість. Провідне місце у Подільському районі належить цукровій промисловості. Тут діє понад 60 цукрових заводів. Найпотужніші з них знаходяться у Крижополі, Гайсині, Шепетівці, Старокостянтинові, Чорткові, Кременці. У Шепетівці працює цукрорафінадний завод. На відходах цукрової промисловості та продуктах переробки картоплі і зерна в районі діють понад 30 підприємств спиртової промисловості, найпотужніші з них - Барський, Немирівський та Калинівський.

У районі добре розвинуто молочну і маслосирробну промисловість. Підприємства цієї галузі розміщено в обласних та багатьох районних центрах, окремих містах і селищах міського типу. Відомою є продукція Городоцького молококонсервного заводу. М’ясну промисловість представлено потужними м’ясокомбінатами у Вінниці, Хмельницькому, Шепетівці, Тернополі тощо та птахокомбінатами у Барі, Шепетівці, Кам’янці-Подільському.

Плодоовочеконсервна промисловість району виробляє різноманітний асортимент продукції. Найпотужніші її підприємства знаходяться у Кам’янці- Подільському, Тернополі, Барі, Вінниці, Могилеві-Подільському. Місцеве значення мають тютюново-ферментаційна (Монастириська, Кременець, Жмеринка), пивоварна, кондитерська, хлібопекарська та інші галузі харчової промисловості.

Легка промисловість. У Подільському районі розвинуто всі галузі легкої промисловості. Текстильну промисловість представлено виробництвом бавовняних тканин у Тернополі (одному з найпотужніших бавовноткацьких центрів України) і Кам’янці-Подільському; суконні фабрики діють у Славуті та Дунаївцях, прядильно-ткацькі — у Кам’янці-Подільському, Хмільнику тощо. Ватин виробляють у Кременці. Швейна промисловість включає цілий ряд підприємств, які розміщено не лише в обласних центрах, але й майже в усіх містах району. Шкіряно-галантерейні та трикотажні вироби виготовляють у Тернополі, Хмельницькому, Вінниці. У Жмеринці працює хутрова фабрика.

У Подільському районі розвинуто художні промисли. Зокрема, гончарний промисел в Ямполі, ткацтво, вишивання, плетіння з рогози у Вінниці (виробничо-художнє об’єднання «Вінничанка»).

У Теребовлі працює фабрика ялинкових прикрас.

Хімічна промисловість. У Подільському районі знаходиться один з найбільших в Україні заводів з виробництва фосфатних добрив у Вінниці. Пластмасові вироби, штучну шкіру виготовляють у Тернополі, товари побутової хімії в Тернополі, Вінниці, Хмельницькому, Могилеві- Подільському, фармацевтичні вироби у Тернополі.

Промисловість будівельних матеріалів. У районі діють потужні гранітні кар’єри (Гніваньський, Жежелівський Губниківський). Центрами виробництва будівельних матеріалів є Тернопіль, Хмельницький, Вінниця, Теребовля, Кам’янець-Подільський, Славута, Бережани, Ладижин, Немирів. Одним з найбільших центрів виробництва цементу в Україні є Кам’янець-Подільський.

Порцеляново-фаянсові вироби виготовляють у Тернополі та Полонному, скло і скляний посуд — у Бережанах. У Кременці працює крейдяний завод, каолінове виробництво у Глухівцях та Турбові Вінницької області.

Деревообробна і меблева промисловість. Підприємства деревообробної і меблевої промисловості розміщено у Тернополі, Хмельницькому, Вінниці, Бережанах, Кременці, Шепетівці, Ізяславі, Хмільнику, Барі тощо. Папір та картон виготовляють в смт Понінка Хмельницької області, містах Славута та Полонне. У Вінниці працює лісотарний, а у Погребищі контейнерний заводи. На території району знаходиться підприємство лісохімічної промисловості, що виробляє каніфоль і скипидар (м.Славута). Ізяслав є відомим в Україні центром виробництва музичних інструментів.

У Вінниці розміщено Державну картографічну фабрику.

Паливно-енергетичний комплекс району працює на довізних вугіллі з Донбасу, нафті та природному газі Передкарпаття та Придніпров’я, використовуються також місцеві запаси торфу і гідроресурси невеликих річок. У Подільському районі діють Хмельницька АЕС, ряд ТЕЦ, невеликі ГЕС. Електроенергія на експорт виробляється на Ладижинській ТЕС.

Агропромисловий комплекс. АПК Подільського району має спеціалізацію Лісостепової агропромислової зони, що визначається м’ясо, молокопромисловим, бурякоцукровим, зернопродуктовим та плодоовочеконсервним виробництвами. Тут діють приміські АПТК навокло Тернополя, Хмельницького і Вінниці. Господарства району реалізують 1/3 цукрових буряків і по 1/6 м’яса, молока, зерна від загальної їх реалізації в Україні. Тут виробляється третя частина загальнодержавного виробництва цукру та п’ята частина масла.

Основною сферою АПК у районі є сільське господарство. Загальна земельна площа Подільського району становить 6 094 тис. га. Сільськогосподарські угіддя займають 75%, з них 84% припадає на ріллю і 14% — на сіножаті та пасовища. Територія району є дуже розораною.

У структурі сільськогосподарських угідь зернові складають 47%, технічні - 11%, овочі та картопля - 8%, кормові — 34%,. У валовій продукції сільського господарства провідне місце посідає рослинництво. Основними культурами є озима пшениця, ячмінь, зернобобові, кукурудза, гречка, овес, цукрові буряки, соняшник, конюшина, люцерна тощо. Важливою галуззю сільського господарства є садівництво Придністров’я. Тут вирощують яблука, груші, абрикоси, вишні, волоські горіхи, розвинуті також виноградарство та тютюнництво. Провідними галузями тваринництва є скотарство та свинарство, на які припадає майже 90% виробленої продукції тваринництва. Допоміжне значення мають птахівництво, кролівництво, бджільництво, вівчарство, рибництво, звірівництво.

В АПК Подільського району сформувались такі спеціалізовані підкомплекси: зернопромисловий, бурякоцукровий, плодоовочекон-сервний, картоплепродуктовий, тютюново-ферментаційний, м’ясо-, молоко- та птахопромислові.

5. Соціальна сфера. Транспорт.

Рівень розвитку сфери обслуговування району є досить низьким. Так, вартість платних послуг і товарообігу на душу населення є значно нижчою за середні показники і найнижчою в Україні поряд з Північно-Західним районом. У Подільському районі достатньою є кількість об’єктів торгівлі, громадського харчування, дошкільного виховання та шкільної освіти, клубів та бібліотек. Але це ще не гарантує високої якості отримання певних видів послуг. Значна кількість інфраструктурних об’єктів на сьогодні не виконує своїх функцій, або не задовольняє потреб споживачів. Забезпеченість населення житловою площею перевищує середній показник в Україні, а у Вінницькій області є однією з найвищих.

У районі знаходяться 7% вузів України. Серед науково-дослідних установ слід згадати НДІ кормів (Вінниця), тваринництва, ветеринарії (Тернопіль), ПКТІ світлотехнічної промисловості (Тернопіль). Особливістю є те, що наукові заклади Вінницької і Хмельницької областей входять до Північно-Західного наукового центру НАНУ, а Тернопільської області — до Західного.

У Подільському районі сконцентровано майже 10% музеїв України. Зокрема, літературно-меморіальні М.Коцюбинського (Вінниця), С.Руданського (Жмеринський район), М.Вовчок (Немирів), музей-садиба М.Пирогова з церквою-усипальницею (Вінниця). Серед специфічних відмітимо музей духовної культури (Почаїв). Особливе місце посідає Кам’янець-Подільський історико-архітектурний заповідник.

На території Кам’янця-Подільського знаходиться понад 200 історико-архітектурних пам’яток. 1928 р. Кам’янецький замок було оголошено республіканським історико-культурним заповідником, а 1977 р. на його базі створено Кам’янець-Подільський історико-архітектурний заповідник. Його основою є архітектурний ансамбль Старого замку (ХІ-ХVІІІ ст.). Тут знаходяться кам’яна ратуша ХІV ст. — найстаріша з тих, що збереглися в Україні, будівля українсько-польського магістрату (найдавніша монументальна споруда міста). З 30 культових споруд міста донині збереглося лише 13, серед яких — Домініканський монастир (XIV-XVIII ст.), кафедральний Петропавлівський костьол з тріумфальною брамою (XV-XVII ст.), Петропавлівська українська (XVI ст.) та Благовіщенська вірменська (ХІІІ ст.) церкви. Доповнюють неповторний вигляд міста «турецький міст», Руська, Польська брами, башти Кушнірська та Степана Баторія.

У районі кількість театрів є незначною, які знаходться виключно в обласних центрах.

Об’єктами туризму є найбільший за площею в Україні національний природний парк Подільські Товтри, значна кількість замків (Тернопіль, Бережани, Бучач, Збараж, Кременець, Микулинці, Меджибіж, Старокостянтинів тощо) та палацово-паркових ансамблів (Немирів, Хмільник, Тульчин, Заліщики тощо), а також «міста-історії» — Кам’янець-Подільський, Ізяслав, Вінниця, Тернопіль.

Національний природний парк Подільські Товтри, який створено 1996 р. на базі заповідника Медобори, являє собою бар’єрний риф, пасмо горбів шириною 6-12 км, висотою 380-400 м з ендемічною рослинністю, як, наприклад, тюльпанове дерево. Їх появу пов’язують з тектонічним розломом, вздовж якого проходила берегова лінія Тортонського та Сарматського морів неогену. Смуги виникли з продуктів життєдіяльності водоростей разом із залишками коралів. Тут зустрічаються поверхневі карстові форми (більше 60 карстових печер, шахти, гроти).

На території Подільського району зосереджено значну кількість об’єктів паломництва — передусім православні Почаївська Лавра та Кременецький монастир, ряд уніатських монастирів на Тернопільщині, а також місць поховання відомих хасидських (іудейських) проповідників та вчителів (зокрема, у Меджибожі, Полонному, Ганнополі).

Рівень медичного обслуговування населення в районі є недостатнім.

Рекреаційний комплекс розвивається на базі ресурсів мінеральних вод, мальовничих ландшафтів тощо. Тут розміщено бальнеологічні курорти Хмільник та Сатанів, кліматичний курорт Заліщики на Дністрі.

Транспорт. У Подільському районі функціонують залізничний, автомобільний, річковий, повітряний, трубопровідний види транспорту.

Протяжність залізниць становить 2 576 км, їх густота — 42 км/1000 км . По території району проходять такі важливі залізничні магістралі як Київ — Одеса, Київ — Львів, Київ — Чернівці, Одеса — Жмеринка — Львів. Основними залізничними вузлами є Вінниця, Жмеринка, Тернопіль, Козятин, Хмельницький, Шепетівка, Калинівка.

Внутрішні перевезення здійснюються автомобільним транспортом, протяжність автомобільних колій якого становить 22,1 тис. км. Територію району перетинають автомагістралі Київ — Вінниця — Хмельницький, Луцьк — Тернопіль — Чернівці.

Судноплавними у Подільському районі є Південний Буг та Дністер.

Аеропорти розміщено у Вінниці, Тернополі та Хмельницькому.

По території району проходять газопроводи «Союз» та Уренгой — Помари — Ужгород.

6. Територіальна структура району. Господарські зв’язки.

На території Подільського СГР знаходяться три мезорайони. Вінницький мезорайон сформувався на основі Вінницького господарського вузла. Його спеціалізацію визначають електроенергетика, сільськогосподарське, електротехнічне машинобудування, приладобудування, виробництво обладнання для легкої і харчової промисловості, виробництво мінеральних добрив, отрутохімікатів, продукції біохімії, легка (текстильна, швейна, шкіргалантерейна, хутрова) та харчова промисловість, інтенсивне сільське господарство.

Тернопільський мезорайон сформувався на основі Тернопільського, господарського вузла. Його спеціалізацію визначають інтенсивне сільське господарство, легка (бавовняна, швейна, шкіряна, трикотажна) і харчова промисловість, сільськогосподарське та електротехнічне машинобудування, деревообробна промисловість.

Хмельницький мезорайон сформувався на основі Хмельницького та Кам’янець-Подільського господарських вузлів, Шепетівсько-Славутського районоформуючого центру. Його спеціалізацію визначають електротехнічне, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування, виробництво обладнання для легкої і харчової промисловості, виробництво цементу, легка (вовняна, швейна), меблева, лісохімічна, скляна, порцеляно-фаянсова промисловість, інстенсивне сільське господарство та харчова промисловість.

Рис. 11. Опорний каркас території Подільського СГР

Господарські зв’язки. Частка району в експортних поставках з України є малою і становить 3%, імпорті — 2%. З Подільського СГР вивозять запчастини для тракторів, комбайнів, підшипники, устаткування для цукрових заводів, радіотехнічну апаратуру, бурякозбиральні комбайни, фосфатні добрива, цукор, м’ясо-молочну і плодоовочеконсервну продукцію тощо. До району ввозять нафту, природний газ, вугілля, продукцію машинобудування, хімічної промисловості тощо.

7. Проблеми та перспективи розвитку.

Проблемами соціально-економічного розвитку Подільського СГР є:

1. Збереження і підвищення родючості сільськогосподарських угідь, насамперед ріллі. Необхідність вирішення цієї проблеми виникла у зв’язку із, насамперед, високою розораністю, порушенням агротехнічних прийомів, недотриманням сівозмін, недостатньою боротьбою з ерозією, обмеженим вапнуванням кислих ґрунтів тощо.

2. Зосередження в районі великої кількості містечок, що повільно розвиваються (зокрема, віддалених від великих господарських центрів). Це викликає необхідність здійснення комплексу заходів активізації в найперспективніших з них промислової діяльності за рахунок будівництва, реконструкції, технічного переоснащення переробних підприємств, створення цехів і філіалів заводів, розташованих у великих містах.

3. Проблема освоєння рекреаційних ресурсів Товтр.

4. Вінницька область є основною в Україні з вирощування цукрових буряків. Як правило, в світі наявність монокультури свідчить про залежність регіону. Вирощування цієї просапної культури призвело до значного зменшення гумусового шару ґрунту, з одного боку, а з іншого - до підвищення захворюваності населення.

5. Низький рівень розвитку промислового виробництва, соціальної сфери.

Характерними для Подільського району є і проблеми загальнодержавні — економічні, соціальні, демографічні, екологічні.

У перспективі основою розвитку району має залишатися інтенсивне сільськогосподарське виробництво, харчова і легка промисловість, сільськогосподарське та електротехнічне машинобудування, деревообробна та будівельна промисловість, туристичний комплекс.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте оцінку історичних передумов розвитку господарства Подільського району.

2. Охарактеризуйте трудоресурсний потенціал району.

3. Дайте оцінку рівня економічного і соціального розвитку району.

4. Проаналізуйте територіальну організація сільськогосподарського виробництва Подільського району.

5. Розкрийте особливості територіальної організації соціальної сфери району.