Економічна та соціальна географія України. Районна частина - Мезенцева Н.І. 2008

Карпатський суспільно-географічний район

1. Суспільно-географічне положення та історичні особливості розвитку.

2. Природні ресурси.

3. Демографічна ситуація, трудові ресурси, розселення населення.

4. Загальна характеристика господарства. Виробнича сфера.

5. Соціальна сфера. Транспорт.

6. Територіальна структура району. Господарські зв’язки.

7. Проблеми та перспективи розвитку.

Запитання для самоконтролю.

1. Суспільно-географічне положення та історичні особливості розвитку.

Карпатський СГР включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську та Чернівецьку області. Його площа становить 56,6 тис. км , або 9,4% території України. У районі проживає понад 6,4 млн жителів, або 12,7% населення України.

Спеціалізацію району визначають:

- нафтова, нафтопереробна і газова промисловість (І_с=1.2);

- машинобудування: приладо-, верстатобудування, транспортне, сільськогосподарське машинобудування, випуск обладнання для нафтової і газової промисловості (І_с=1.2);

- хімічна промисловість: виробництво калійних добрив, медичних препаратів (І_с=1.4);

- лісова, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна промисловість (І_с=2.9);

- харчова промисловість (І_с=1.2);

- легка промисловість (І_с=1.1);

- рекреаційне господарство.

Вигідність cуспільно-географічного положення району визначають:

- стратегічно вигідне пограничне з країнами Європи (Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою) положення, що дає можливість розвивати культурні, наукові, економічні та інші міжнародні зв’язки;

- розташування поблизу центру Європи;

- транспортно-географічне положення на перетині міжнародних залізниць, трубопроводів, ліній електропередач;

- сприятливе положення відносно Українських Карпат із значними рекреаційними ресурсами;

- розміщення в лісостеповій фізико-географічній зоні, що сприяє господарській діяльності населення.

Водночас найрозвинутіші в економічному відношенні регіони України (Донбас, Придніпров’я, Столичний, Причорномор’я), Польщі (Краківщина, Верхня Сілезія, Варшава), Словаччини (Братислава) знаходяться на відстані близько 500 км від головного центру району — м. Львова. Це, у свою чергу, вимагає зводити до мінімуму далекі і нераціональні перевезення, розвивати внутрірайонне кооперування.

Район охоплює кілька історико-етнографічних земель — Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття, частину Західної Волині, що зумовило значне різноманіття історії господарського освоєнні його території.

У ІХ ст. на закарпатських землях було закладено одні з найперших міст на території району фортеці Ужгород, Мукачеве, у Х-ХІ ст. — Хуст, Берегове.

З початку ХІ ст. всю територію району було об’єднано у складі Київської Русі. Невдовзі закарпатські землі відійшли до Угорщини. В період роздробленості решта земель входила до складу Галицького, Белзького, частково Волинського (Бузьк), а з ХІІ ст. — єдиного Галицько- Волинського князівства. З 1281 р. до нього також входило і Закарпаття, але через сорок років повернулося до Угорщини.

З 40-х рр. ХІІ ст. центром галицької землі став Галич, а з 70-х рр. ХІІІ ст. — Львів, які разом з Перемишлем (нині на території Польщі) та Звенигородом були найважливішими торговельно-ремісничими та релігійними центрами краю. Тут сформувався головний район постачання солі. Ще з ХІ-ХІІ ст. солеварні Дрогобиччини забезпечували сіллю населення Наддніпрянщини.

Львів засновано у першій половині ХІІІ ст., і він одразу став значним господарським та адміністративним центром краю. Зумовлено це передусім вигідним географічним положенням на перетині важливих торгівельних шляхів: зі сходу — з Києва (через Луцьк і Теребовлю); з півдня — з Молдови (через Коломию і Галич), Угорщини, від соляних джерел Прикарпаття; із заходу — з Австрії, Чехії, Польщі, Німеччини (через Перемишль і Ярослав); з півночі — з прибалтійських країн (через Володимир і Белз).

У ХІІ-ХІІІ ст. для захисту південно-західних кордонів Галицько—Волинського князівства було закладено Попрутську оборонну лінію, серед фортець якої — Коломийська, Кснятинська, Чернівецька.

У 40-х рр. ХІV ст. галицькі землі захопила Польща, 1370 р. — Угорщина, а 1387 р. — знов Польща; 1388 р. Польща приєднала і Бельзку землю. На цих землях було утворено Руське (центр Львів) та Белзьке (центр Белз) воєводства.

У середині ХІУ ст. Угорщина захопила Буковину (Шипинську землю) (1349 р.), але через десять років остання перейшла до Молдовського князівства, де в середині ХУ ст. остаточно втратила свою автономію (Чернівці та Хотин стали волосними центрами).

1526 р. закарпатські землі було розділено між Трансільванією (Східна Підкарпатська Русь) та Австрією (Західна Підкарпатська Русь).

З ХІV ст. міста району почали отримувати магдебурзьке право (Львів - 1356 р., Коломия — 1405 р., Мукачеве — 1445 р., Снятин — 1448 р. тощо).

До середини ХVІІ ст., окрім Києва, лише Львів на території України мав населення понад 20 тис. жителів.

У ХІV-ХVІІ ст. найважливішими торговельно-ремісничими центрами були Львів, Коломия, Снятин у Галичині, Бузьк на Волині, Хотин на Буковині. Окрім промислів, пов’язаних із переробкою сільськогосподарської сировини, значного розвитку набуло солеваріння у Прикарпатті (райони Коломиї, Дрогобича, Галича) та Закарпатті. Провідною галуззю сільського господарства було тваринництво, передусім вівчарство (у передгірних та гірських районах Прикарпаття).

З кінця ХVІ ст. значно прискорився розвиток культурно-освітньої сфери. На території району було засновано братські школи у Львові, Рогатині, Городку, Комарному, єзуїтські - Львові, Ужгороді. 1661 р. засновано перший на території України Львівський університет. На цей час припадає і початок книгодрукування у Львові.

З кінця ХVІІ ст. територія Закарпаття потрапила під владу Австрійської імперії. А після першого поділу Польщі 1772 р. до Австрії було приєднано Східну Галичину (Руське, Белзьке воєводства), де утворено коронний край Королівство Галичини і Льодомерії, трьома роками пізніше - Північна Буковина (з 1786 р. як округ Королівства Галичини і Льодомерії, з 1861 р. - окремий коронний край Буковина). До 1812 р. Хотинщина залишалась за Туреччиною, після чого її приєднано до Росії як окремий повіт Бессарабської області. 1867 р. усі землі району (окрім Хотинщини) було об’єднано у складі Австро-Угорської імперії: Східна Галичина і Північна Буковина — в австрійській частині, Закарпаття - угорській.

У ХVІІІ ст. найважливішими торговельно-економічними центрами регіону були Львів та Броди, при чому з другої половини століття Львів почав втрачати значення найпершого на користь Бродів, які 1779 р. отримали статус вільного міста і стали важливим транзитним пунктом міжнародної торгівлі. Серед промислів зростало значення лісопильного (особливо на Буковині та Закарпатті), паперового, винокурного, суконного, а з кінця століття — виробництва горілки. Особливе значення мала наявність у Львові монетного двору. На розвитку солеваріння негативно відбилось встановлення австрійським урядом 1784 р. монополії на виробництво солі. Як наслідок, всі приватні солеварні було закрито. Найбільші ярмарки проводились у Бродах, Львові, Чернівцях, Мукачеві, Ужгороді.

У ХІХ ст. найбільшим містом на території району, основним регіональним господарським центром був Львів, кількість населення в якому за другу половину століття зросла більше, ніж удвічі (з 70 тис. жителів 1849 р. до 160 тис. 1900 р.). У місті зосереджувалось 34 з 50 промислових підприємств Східної Галичини. Серед інших значних міст — Стрий, Станіслав, Коломия, Чернівці.

У цілому впродовж ХІХ ст. землі району були відсталою у господарському відношенні окраїною Автро-Угорщини. Основою економіки залишалось сільське та лісове господарство, де в кінці століття було зайнято 75% населення Східної Галичини та Північної Буковини, 85% населення Закарпаття. На рівнинній частині розвивалося екстенсивне землеробство (передусім вирощування пшениці), у гірській — екстенсивне тваринництво (передусім вівчарство). Традиційно розвиненими були солеварне (перші солеварні на парових машинах діяли у Калуші, Косові та Стебнику) та лісопильне виробництва. Майже вся деревина вивозилась за межі району, передусім на австрійські та угорські деревообробні заводи. Лісопереробку було представлено невеликою кількістю підприємств сірникової та паперової промисловості, а також кількома меблевими фабриками (зокрема «Мундус» в Ужгороді) та лісохімічними заводами (зокрема у Сваляві). З галузей харчової промисловості найрозвиненішими були спиртогорілчана, тютюнова та борошномельна.

З середини ХІХ ст. на території Карпатського району отримала розвиток паливна, передусім нафтова промисловість.

Особливо високими темпами нафтова промисловість розвивалась після запровадження глибинного буріння (1887 р.). Обсяги щорічного видобутку нафти збільшились з 20,9 тис. тонн 1874 р. до 326,3 тис. тонн 1900 р.

На початку ХХ ст. століття Бориславський нафтовий басейн за обсягами видобутку нафти посів одне з перших місць в Європі. Проте на місці перероблялась лише третя частина видобутої нафти, решта — на австрійських та угорських підприємствах, а також експортувалась до Німеччини (через низьке мито на ввезення нафти та високе — нафтопродуктів). Як супутня певний розвиток отримала озокеритова промисловість, але до кінця століття вона практично занепала через зменшення попиту та скорочення запасів. Невеликі буровугільні шахти діяли у Золочівському, Снятинському, Коломийському і Жовківському повітах.

Металургія та машинобудування не отримали значного розвитку через низьку якість залізної руди та неконкурентоспроможність місцевих залізовиробів.

З середини ХІХ ст. розпочалося будівництво залізниць, зокрема, Перемишль - Львів (1861 р., перша в Україні), Львів — Чернівці, Чоп — Ужгород, Львів — Бухарест, Стрий — Станіслав, Ярослав — Сокаль тощо.

Основними банківськими центрами на початку ХХ ст. стали Львів у Галичині та Чернівці на Буковині, де діяли філії Автро-Угорського держбанку, багатьох приватних віденських та празьких банків, Львівський кредитний, Буковинський торгівельний банки тощо.

У ХІХ ст. на території Карпатського району відкрився ряд курортів, серед яких Трускавець, Моршин.

У ці часи значно розширилась мережа вищих навчальних закладів. Зокрема, відкрито Технічну академію (згодом політехнічний інститут) та Академію ветеринарної медицини у Львові, університет у Чернівцях. Засновано Літературне товариство ім. Т.Г.Шевченка, на базі якого 1892 р. створено Наукове Товариство імені Т.Г.Шевченка — провідний науково- просвітній центр Західної України.

Учителів готували Ставропігійна бурса у Львові, учительська семінарія в Ужгороді та ін. Значну наукову роботу проводив інститут Оссолінських («Оссолінеум») у Львові.

На початку ХХ ст. спостерігалась масова еміграція населення регіону до інших країн. Так, лише за 1900-10 рр. з Галичини та Буковини виїхало 300 тис. осіб, за 1905-14 рр. із Закарпаття - 40 тис.

Після першої світової війни галицькі землі було захоплено Польщею (де вони увійшли до складу Станіславського та частково Львівського, Поліського, Краківського, Люблінського воєводств), буковинські — Румунією (провінції Буковина, частково Бессарабія, Мармарош), закарпатські — Чехословаччини (краї Підкарпатська Русь та частково Словаччина).

1939 р. Східну Галичину приєднано до УРСР у межах Львівської, Дрогобицької (1959 р. приєднано до Львівської) та Станіславської (з 1962 р. — Івано-Франківська) областей. Роком пізніше до УРСР приєднано Буковину та частину Бессарабії у межах Чернівецької області, які у часи другої світової війни були знов окуповані Румунією (до 1944 р.). Закарпатські землі у 1938-39 рр. захоплені Угорщиною, а після другої світової війни повернулися до Чехословаччини; з 1945 р. — перейшли до УРСР, де наступного року утворено Закарпатську область.

1951 р. в обмін на частину Дрогобицької області від Польщі до Львівської області приєднано Забужжя (центр — Белз).

У роки перебування земель району в складі Польщі, Румунії та Чехословаччини до другої світової війни для їх території характерним був застій господарського розвитку (85% підприємств були дрібними), аграрне перенаселення і, відповідно, нова хвиля еміграції до країн Західної Європи та Північної Америки.

У кінці 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. на території Карпатського району спостерігався значний підйом у розвитку промисловості. Відкрито потужні Долинське нафтове, Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське газові родовища; збудовано нафтопереробний завод у Дрогобичі, магістральний газопровід Дашава - Київ, Добротвірську ДРЕС; розпочато експлуатацію Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. На цей час припадає виникнення нової для району галузі — машинобудування (Львів, Станіслав, Мукачеве, Дрогобич, Коломия, Чернівці). Подальший розвиток отримали целюлозно-паперова та легка промисловість.

З кінця 1950-х рр. у Львові розпочато випуск перших телевізорів «Львів», а з кінця 1960-х рр. — кольорових телевізорів «Електрон».

Значну кількість нових вищих навчальних закладів засновано у другій половині 1940-х рр. — Ужгородський університет (1945 р., перший вуз Закарпаття), інститути у Львові, Станіславі, Чернівцях, Дрогобичі.

У 1950-80-х рр. на базі відкритих Роздольського та Яворівського родовищ сірки створено гірничохімічні комбінати, збудовано нові підприємства хімічної промисловості (Калуш, Сокаль), Бурштинську ТЕС, магістральний газопровід Уренгой — Помари — Ужгород. На початку 1960-х рр. новим явищем у вітчизняній легкій промисловості стало створення у Львові виробничих об’єднань-фірм: взуттєвого «Прогрес» та шкіряного «Світанок».

2. Природні ресурси.

До території макрорайону входять Передкарпаття, Закарпаття та гірська частина (Українські Карпати), де у Рахівському районі Закарпатської області знаходиться найвища точка України г.Говерла (2061 м).

Клімат району є помірно-континентальним з м’ якою і недовготривалою зимою та теплим і вологим літом. У горах клімат змінюється з висотою. На полонині Плай випадає максимальна кількість опадів в Україні — 1600 мм в рік.

У районі наявні значні запаси водних ресурсів. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Прут, Черемош, Буг. Вони використовуються для роботи ГЕС, судноплавства (Дністер), лісосплаву (Черемош).

Тут поширені сірі лісові, дерново-підзолисті, чорноземні ґрунти. Для гірської частини характерна висотна поясність у розміщенні ґрунтів (від сірих лісових до буроземів).

Найважливішим ресурсом району є ліси. Лісистість Гірських Карпат становить 40%. Поширені такі породи, як бук, граб, смерекові.

Рекреаційні ресурси району представлено мінеральними водами типу «Нафтуся» у Трускавці, сірководневими в Немирові, Чернівцях, сульфатно- натрієвими в Моршині й Трускавці, типу «Нарзан» в Ужгороді, Шаяні, типу «Боржомі» в Сваляві, Поляні, типу «Єсентуки» у Драгові, Квасах тощо; лікувальними грязями Івано-Франківської і Чернівецької областей; гірськими ландшафтами, гірським повітрям.

Міжрайонне значення мають паливні та нерудні мінеральні ресурси району: природний газ і нафта Передкарпатського нафтогазоносного басейну (насамперед газові родовища Дашава, Рудки, Битків та нафтові Борислав, Долина); кам’яне вугілля Львівсько-Волинського басейну; калійні солі Передкарпаття (Калуш, Стебник); кухонна сіль (Надвірна, Рахів, Солотвин); сірка Передкарпаття (Роздол, Яворів, Немирів); вапняки (Роздол); каоліни, алуніти (Берегове); мармур (Рахів, Ділове); скляні піски, глина; золото Мужіївського родовища в Закарпатті.

Передкарпатський нафтогазоносний басейн знаходиться на території Львівської, Івано- Франківської і Чернівецької областей. Його площа 15 тис. км². Основні поклади нафти зосереджено у Бориславсько-Покутській зоні на глибині 300-5000 м, газу - 800-2900 м. Видобуток нафти розпочато у ХVІІ ст. До другої половини ХІХ ст. його здійснювали на найстарішому в Європі Бориславському промислі колодязним способом. Промисловий видобуток газу розпочато з 1924 р. з відкриттям Дашавського газового родовища. У цілому розвідано 29 нафтових Долинське, Орів-Уличнянське тощо) і 82 газових (Угерське, Опарське, Залужанське тощо) і нафтогазових (Битків-Бабченське, Південно-Долинське, Заводнянське тощо) родовища.

Інтегральний ПРП Карпатського району становить майже 10% ПРП України. У компонентній структурі ПРП значний потенціал водних, лісових і рекреаційних ресурсів; мінерально-сировинними ресурсами добре забезпечені Львівська та Івано-Франківська області. Забезпеченість в Карпатському районі на душу населення лісовими ресурсами є майже втричі вищою, ніж у середньому в Україні, водними і рекреаційними - у півтора рази.

3. Демографічна ситуація, трудові ресурси, розселення населення.

Демографічна ситуація Карпатського району характеризується вищими порівняно з іншими районами України показниками народжуваності, найнижчою смертністю. Тут низькими є показники природного скорочення населення, а для Закарпатської області характерним є його приріст. Мобільність населення є низькою, тут його міграційний приріст є найнижчим.

За статевою структурою населення район відноситься до таких, де частка чоловіків найвища (на 1000 жінок припадає 912 чоловіків). Вікова структура населення — одна з найсприятливіших серед районів України. Діти і підлітки становлять 24%, населення працездатного віку - 55%, пенсіонери — 21%. При цьому у Закарпатській області це співвідношення таке: 26, 57, 17%. Тобто в районі одна з найнижчих питома вага пенсіонерів і значна частка осіб працездатного віку. На тисячу жителів припадає найменше в Україні пенсіонерів (260 чол.)

Густота населення є високою — 113 осіб/км², у тому числі найвищою у Львівській області — 126 осіб/км . Це пов’язано із позитивними тенденціями у природному відтворенні населення, що склались історично, густою мережею населених пунктів.

У районі знаходиться 77 міст, у тому числі чотири з чисельністю жителів понад 100 тис. Особливістю району є те, що він має одну з найвищих в Україні часток малих міст, при цьому частка міст з чисельністю жителів до 20 тис. є найвищою і становить 70%. Найбільшими містами району є Львів (795 тис. жителів), Чернівці (260 тис.), Івано-Франківськ (235 тис.), Ужгород (125 тис.), Мукачеве (90 тис.). Співвідношення міського і сільського населення є однаковим. Лише у Львівській області міських жителів більше (61%). У межах району сформувалась Львівська регіональна система розселення, ядром якої є Львівська агломерація.

Для сільського розселення рівнинної частини характерним є долинно-яружних тип сільських поселень. У Карпатах переважає тип гірсько-долинних сіл, що тягнуться вузькими смугами по долинах річок.

У Карпатському районі зосереджено 13% трудових ресурсів України. В їх структурі значною є частка осіб післяпрацездатного віку (10%). Для району характерною є диференціація рівнів зайнятості населення. Так, у Чернівецькій області - найнижчий рівень зайнятості, у Львівській - найвищий. У районі спостерігається найвищий в Україні рівень безробіття (12%).

Для території району характерною є диференціація щодо етнічної структури населення. Так, Львівська та Івано-Франківська області є мононаціональними. У них українці складають більше 90%, росіяни — 4-7%, проживають поляки, білоруси, євреї та представники інших національностей. У Закарпатській області українців — лише 78%, угорців — понад 12%, значною є частка словаків, росіян, румун. В етнічній структурі населення Чернівецької області українців — 70%, румунів — понад 10, молдован — 9, росіян — майже 7, євреїв — майже 2%.

У районі спостерігаються значні територіальні відмінності у релігійній структурі населення. Так, у Львівській та Івано-Франківській областях більше половини віруючого населення є греко-католиками (приблизно 55%), третя частина — православні; тут найнижчою в Україні є частка протестантів (до 5%). У Чернівецькій області майже 60% віруючих — православні, третя частина — протестанти. Найбільшою строкатістю відрізняється Закарпатська область. У ній низькою є частка православних (35%), приблизно по 1/5 становлять протестанти (у тому числі - 7% віруючих) та греко-католики, дещо підвищеною є частка римо-католиків (до 6%) та найвищою в Україні частка прибічників неохристиянських релігій. У цілому рівень релігійності населення Карпатського району є найвищим в Україні (вдвічі вищим за середній показник).

4. Загальна характеристика господарства. Виробнича сфера.

У Карпатському районі спостерігається значна територіальна диференціація рівнів економічного і соціального розвитку. Так, Львівська область є територією вище середнього рівня економічного і соціального розвитку, Івано-Франківська і Чернівецька — нижче середнього, Закарпатська - регіоном, що відстав у своєму розвитку. В областях району, окрім Львівської, виробляється валової суспільної продукції і національного доходу на душу населення значно менше, ніж в середньому в Україні.

Відповідно Львівська область є високорозвинутою промисловою областю з підвищеною часткою зайнятих у сфері послуг, Чернівецька, Івано- Франківська та Закарпатська — аграрно-промисловими областями. Львівська область є потужною історично сформованою базою з розвинутим трудомістким машинобудуванням, легкою, харчовою, хімічною галузями промисловості. Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька області мають високу питому вагу зайнятих в аграрному секторі, лісовому господарстві та деревообробці.

У Карпатському СГР сконцентровано 9% основних виробничих та 10% невиробничих фондів України. Тут найнижчим є рівень грошових доходів населення. Середньомісячна оплата праці робітників і службовців є значно нижчою за загальноукраїнський показник. Для району з 1991 р. характерним є значний спад сільськогосподарського і дуже значний промислового виробництва.

Виробнича сфера. Машинобудівний комплекс. У районі розвинуто неметаломісткі, але трудомісткі виробництва, оскільки він є значно віддаленим від основних металургійних баз України і має значний працересурсний потенціал досить високої кваліфікації. Машинобудування і металообробку в Карпатському районі представлено такими галузями: приладо- і верстатобудуванням з розміщенням найпотужніших підприємств в обласних центрах, виробництвом телевізорів (концерн «Електрон»), радіоелектронної, медичної апаратури, автобусів, мопедів, автонавантажувачів у Львові, автокранів у Дрогобичі, сільськогосподарських машин у Львові, Коломиї, Чернівцях, обладнання для легкої, харчової, нафтопереробної промисловості у Чернівцях.

Лісопромисловий комплекс району має завершений цикл і представлений лісовим господарством Українських Карпат, Передкарпаття та Закарпаття, деревообробкою в районах лісозаготівлі, меблевою (Львів, Ужгород, Мукачеве, Івано-Франківськ тощо), целюлозно-пареровою (Жидачів, Рахів, Львів) промисловістю, лісохімією (Свалява, Великий Бичків, Вигода, Перечин). У районі знаходиться третина підприємств лісопромислового комплексу країни.

Виробництво музичних інструментів (бандур, гітар) зосереджено у Львові («Трембіта»).

Хімічну промисловість представлено гірничою хімією (видобутком природної сірки в Новому Роздолі і Новояворівську та калійної і кухонної солі в Калуші, Стебнику, Солотвині); основною хімією (виробництво сірчаної кислоти, комплексних міндобрив у Новому Роздолі, калійних добрив у Калуші та Стебнику); хімією органічного синтезу (виробництво штучних волокон у Сокалі, технічного вуглецю в Дашаві, поліетилену в Калуші /концерн «Хлорвініл»/, пластмас у Львові); лакофарбовою (Львів, Борислав, Чернівці), хіміко-фармацевтичною (Львів) промисловістю; виробництвом предметів побутової хімії.

Харчова промисловість району включає такі галузі з основними центрами виробництва: цукрову (Золочів, Радехів, Ходорів), плодоовочеконсервну (Чернівці, Львів, Коломия), виноробну і коньячну (Ужгород, Берегове, Середнє, Іршава), тютюнову (Львів, Берегове), соляну (Дрогобич, Долина, Солотвино), кондитерську (Львів /»Світоч»/) розлив мінеральних вод (Трускавець, Свалява), виробництво кави (Львів / «Галка»/), м’ясну, молочну, маслоробну, та інші що забезпечують щоденні потреби населення у продуктах харчування.

Легка промисловість. Важливе значення для району мають хутрова (Тисмениця), текстильна (льонопереробна у Стриї, Самборі, Чернівцях, Калуші), швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва промисловість. У Львові розміщено перопухову фабрику. У районі поширено виробництво художніх виробів, сувенірів з дерева, вовни, шкіри, килимів, художня вишивка (Чернівці, Хотин, Вижниця, Косів, Коломия, Яремче, Львів, Свалява). Місто Косів є центром гуцульських ремесел.

У Львові розміщено ювелірний завод.

Будівельна промисловість. У Карпатському районі виробляються в’яжучі та стінові матеріали, залізобетонні конструкції, цегла, облицювальні матеріали (плитка, мармур) тощо. Найпотужніші підприємства знаходяться в обласних центрах та ряді великих міст району. Закарпаття є значним постачальником будівельного каміння.

Паливно-енергетичний комплекс включає вугільну, нафтову і нафтопереробну, газову промисловість та електроенергетику. Центром вугільної промисловості є місто Червоноград, де збагачується кам’яне вугілля. В Іршавському районі Закарпаття розвинутою є буровугільна промисловість місцевого значення. Торфорозробки здійснюються на Львівщині.

1938 р. геолог Я.Самсонович, здійснивши свердління ґрунту в районі Тартакова, Сокаля, Задвір’я, виявив у глибині вугленосні поклади, але нестача фондів, а згодом війна зупинили роботи. Експлуатація Львівсько-Волинського вугільного басейну розпочалась 1949 р., коли було закладено перші вугільні шахти в Іваницівському районі на Волині. Басейн розміщено у північній частині Львівської та південній Волинської областей. Промислові запаси вугілля оцінювались у понад 1,6 млрд тонн (розраховувались на видобуток до 2000 р.).

Нафтогазову промисловість розвинуто в районі Передкарпатського нафтогазоносного басейну. Нафтопереробка здійснюється на Дрогобицькому і Надвірнянському нафтопереробних заводах, у Львові, промислова переробка газу — на Бориславському газоліновому заводі. Обсяги видобутку нафти і газу в районі не забезпечують потреби його господарства.

У районі працюють Бурштинська та Добротвірська ТЕС, ряд ТЕЦ, Теребле-Ріцька ГЕС.

Агропромисловий комплекс. АПК Карпатського району має дуже різноманітну спеціалізацію. Рівнинна частина Передкарпаття має спеціалізацію Лісостепової агропромислової зони: м’ясо-, молокопромислову, бурякоцукрову та зернопромислову з виробництвом плодоовочевої продукції. На півночі Львівщини сприятливими є умови для вирощування льону-довгунця, хмелю, картоплі. У Гірській частині розвинуто пасовищне вівчарство, скотарство і конярство, а землеробство має підсобне значення. Спеціалізацією Закарпаття є плодоовочеконсервне, виноградно- виноробне, тютюново-ферментаційне, зерно-, м’ясо-, птахо-, молокопромислові виробництва. Навколо Львова, Івано-Франківська, Ужгорода та Чернівців діють АПТК приміської спеціалізації. Господарства району реалізують понад 8% картоплі, плодів і ягід, майже по 7% м’яса, яєць та цукрових буряків від загальної їх реалізації в Україні.

Основу АПК району становить сільське господарство. Загальна земельна площа району 5661 тис. га. Сільськогосподарські угіддя займають 46%, з них рілля - 67 %, сіножаті та пасовища — 30%. Низька частка сільськогосподарських угідь пояснюється особливостями рельєфу території.

У структурі посівних площ сільськогосподарських культур частка зернових є найнижчою серед районів України — 40%, технічних — 5%, картоплі і овочів — 15%. кормових — 40%.

У районі сформувались такі спеціалізовані підкомплекси: м’ясо-, молокопромислові, льонопереробний, бурякоцукровий, плодоовочеконсервний, тютюново-ферментаційний, виноградно-виноробний, вовнопромисловий.

5. Соціальна сфера. Транспорт.

У Карпатському районі низьким є рівень забезпеченості населення побутовими і платними послугами, незначним є товарообіг продовольчих і промислових товарів на душу населення. Винятком є лише Львів, де ці показники перевищують середні в Україні. При цьому в районі найвищою є частка підприємств побутового обслуговування, особливо в сільській місцевості, по відношенню до їх загальної кількості в Україні. Але на сьогоднішній день значна їх частина не працює, і інфраструктура ніяк не використовується. У Карпатському районі високою є частка підприємств громадського харчування, закладів торгівлі, бібліотек, клубів, шкіл при недостатній кількості закладів дошкільного виховання.

У Карпатському районі знаходиться 24 вищих навчальних заклади, у тому числі Львівський, Чернівецький, Ужгородський та Прикарпатський (Івано-Франківськ) університети. Тут зосереджено значний науковий потенціал. Наукові установи району входять до складу Західного наукового центру НАНУ.

Львівський університет засновано 1661 р. у складі філософського і технологічного відділів. 1940 р. університету присвоєно ім’я Івана Франка. Першу кафедру географії створено 1882 р., а географічний факультет — лише 1945 р. (з 1939 р. діяло геолого-географічне відділення природничого факультету). Нині на географічному факультеті університету, зокрема, діють кафедри економічної і соціальної географії, географії України.

У районі функціонує велика кількість театрів і музеїв. Театри розміщено у Львові (у тому числі опери та балету імені Івана Франка), Чернівцях, Івано- Франківську, Дрогобичі, Ужгороді, Мукачеве. Тут чимало залів органної музики (Львів, Самбір та ін.). Серед музеїв слід відзначити літературно- меморіальні І.Франка (Львів), О.Кобилянської, Ю.Федьковича (Чернівці), М.Черемшини (Снятин), «Русалки Дністрової» (Львів). Із специфічних відмітимо музеї історії релігії (Львів, Червоноград), української діаспори (Чернівці), лісу і сплаву (с.Синевир Закарпатської області), писанки (Коломия), історії солекопання (Солотвине), музей-аптеку (Львів) тощо. Окрему групу утворюють історико-етнографічні музеї: освіти Прикарпаття (Івано-Франківськ), народного мистецтва Гуцульщини і Покуття (Коломия), Бойківщини (Сколе) тощо.

1951 р. у Львові створено філію Академії наук УРСР, яку 1971 р. перетворено на Західний науковий центр. Нині він об’єднує наукові установи Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької, Тернопільської, Волинської та Рівненської областей.

На території Карпатського СГР функціонують такі науково-дослідні та проектно- конструкторські інститути: українознавства, регіональних досліджень, екології Карпат, фізико- механічний, геології і геохімії гірських копалин, геологорозвідувальний, поліграфічної промисловості, епідеміології і мікробіології та ін. у Львові, організації управління і економіки нафтової і газової промисловості у Івано-Франківську, галургії у Калуші, лісового господарства і агролісомеліорації в Мукачеві тощо. Також діють астрономічна обсерваторія у Львові, Закарпатська лісодослідна станція.

На території району знаходяться національні природні парки Карпатський, Синевир, заповідники Карпатський та Розточчя.

Важливими об’єктами туризму є замки-музеї Олеський і Мукачівський та велика кількість замків, Хотинська фортеця, надзвичайно велика кількість монастирів, церков - зразків гуцульської, буковинської та інших архітектур, ратуші, Личаківський цвинтар, парки Стрийський, Великий замок у Львові, парк-альпінарій в Ужгороді. Особливе місце посідає Львівський історико- архітектурний заповідник.

У межах давньоруської та середньовічної частини міста Львова 1975 р. створено Львівський державний історико-архітектурний заповідник. Особливою пам’яткою є городище давньоруського міста (руїни Високого замку ХІІІ-ХІV ст.). Тут збереглася величезна кількість релігійних споруд, серед яких собори Вірменський (ХІV ст.), латинський кафедральний з каплицями Боїмів та Кампіанів (ХІV-ХVІІІ ст.), греко-католицький святого Юри (ХVІІІ ст.); церкви П’ятницька (ХVІІ ст.), Миколаївська (ХІІІ-ХІX ст.), Успенська з баштою Корнякта та каплицею Трьох святителів (ХVІ-ХVІІ ст.), Преображенська (ХІХ ст.) та ін.; костьоли Марії Сніжної (ХІV ст.), бенедиктинок (ХVІ ст.), єзуїтів (ХVІІ ст.), Миколаївський (ХVІІІ ст.) та ін.; монастирі босих кармелітів (ХVІІ-ХХ ст.), бернардинців (ХVІІ-ХVІІІ ст.) тощо. Неповторні архітектурні ансамблі утворюють площа Ринок, Ратуша, Арсенал.

На території району зосереджено значну кількість об’єктів паломництва, передусім відомих монастирів, серед яких - уніатські Гошівський на Івано-Франківщині, Крехівський на Львівщині тощо. У Львові знаходяться всеукраїнські центри Української греко-католицької церкви, Організації свідків Єгови; Біла Криниця (Чернівецька область) — історичний центр старообрядництва. У Львові, Івано-Франківську, Мукачеві, Крехові діють уніатські духовні семінарії.

Рівень медичного обслуговування в Карпатському районі є нижчим за середній в Україні, за виключенням Львова.

Основою розвитку рекреаційного комплексу є наявність таких ресурсів, як мінеральні води (більше 600 різних джерел), лікувальні грязі, гірські, лісові, річкові ландшафти, гірський клімат тощо. Він представлений санаторно-курортним (п’ята частина санаторіїв та пансіонатів з лікування України), туристичним (туристичні бази, екскурсійні станції) господарством, сферою відпочинку (будинки і пансіонати відпочинку). Тут сформувався Карпатський рекреаційний район. Найпопулярнішими бальнеологічними курортами району є Трускавець, Моршин (Львівська область), Поляна, Шаян, Свалявська група (Закарпатська область), грязево-бальнеологічними — Немирів, Любень-Великий (Львівська область), Синяк (Закарпатська область), Черче (Івано-Франківська область), кліматичними — Яремче, Ворохта, Косів (Івано-Франківська область). Тут знаходиться Республіканська алергологічна лікарня в Солотвині, де лікування проводиться глибоко під землею у соляних шахтах. Особливістю району є наявність тут бази гірськолижного спорту у Ворохті.

У першій половині ХVІІІ ст. місцевий селянин І.Конів відкрив трускавецькі мінеральні води, і з 1827 р. Трускавець став курортом. Нині - це бальнеологічний низькогірний курорт, що функціонує на базі мінеральних вод (типу нафтуся) та озокериту (теплолікування) протягом усього року. У цілому рекреаційні ресурси ефективними при лікуванні захворювань печінки, жовчних шляхів, порушеннях обміну речовин. Використовується 26 джерел радонових, соляно- глауберових, сірководневих та ін. мінеральних вод. Діють два бювети. У Трускавці — музей історії курорту, планетарій.

У районі розвивається індустрія міжнародного туризму, основними передумовами формування якого є вдосконалення інфраструктури, підготовка кваліфікованих кадрів тощо.

Транспорт. Транспортний комплекс району представлений

залізничним, автомобільним, річковим, повітряним та трубопровідним його видами.

Довжина залізничних магістралей району становить 2,9 тис. км. Густота залізниць в районі є вищою, ніж в середньому в Україні, — 40 км/1000 км . Головна магістраль: Київ — Львів — Ужгород — Чоп. Тут діють пограничні станції Чоп і Мостиська. Найважливіші залізничні вузли — Львів, Чернівці, Ужгород, Івано-Франківськ, Дрогобич, Стрий, Чоп, Рава-Руська.

Довжина автомобільних шляхів з твердим покриттям дорівнює 18,5 тис. км. Густота автошляхів — одна з найвищих в Україні. Головними автомагістралями є Львів — Київ, Львів — Ужгород, Львів — Чернівці.

Річковий транспорт функціонує на Дністрі. Аеропорти розташовано у Львові, Ужгороді, Івано-Франківську, Чернівцях.

Територією району проходять нафто- та газопроводи Уренгой — Помари — Ужгород, «Дружба», «Союз» тощо, етиленопровід з Угорщини до Калуша.

6. Територіальна структура району. Господарські зв’язки.

У межах Карпатського району виділяють чотири мезорайони: Львівський, Івано-Франківський, Чернівецький та Закарпатський.

Львівський мезорайон сформувався на основі Львівського та Дрогобицько-Бориславського господарських вузлів. Його спеціалізацією є машинобудування (приладо-, верстатобудування, електронне, транспортне, сільськогосподарське), вугільна, газова, нафтова, нафтопереробна, лісова, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, хімічна, легка, харчова промисловість, рекреаційна діяльність.

Івано-Франківський мезорайон сформувався на основі Івано-Франківського господарського вузла та Калусько-Долинського і Коломийського районоформуючих господарських центрів. Він спеціалізується на виробництві продукції машинобудування (сільськогосподарське, приладо-, верстатобудування), лісовій, деревообробній, меблевій, хімічній, легкій, харчовій, нафтовій промисловості, рекреаційній діяльності.

Чернівецький мезорайон сформувався на основі Чернівецького господарського вузла. Він спеціалізується на машинобудуванні (сільськогосподарське, виробництво обладнання для нафтопереробної, легкої, харчової промисловості), легкій, харчовій, лісовій, деревообробній, меблевій промисловості.

Закарпатський мезорайон сформувався на основі Ужгородсько-Мукачівського господарського вузла. Його спеціалізацією є: машинобудування (сільськогосподарське, верстато-, приладобудування), лісова, деревообробна, меблева, целюлозно-паперова, лісохімічна, легка, харчова, будівельна промисловість, рекреаційна діяльність.

Рис. 13. Опорний каркас території Карпатського СГР

Господарські зв’язки. Частка району в експортних поставках України незначна — майже 5%, імпорті — 5%. У міжрайонному обміні район спеціалізується на виробництві автобусів, автонавантажувачів, сільськогоспродарських машин, телевізорів, приладів, калійних добрив, лісоматеріалів, меблів, паперу, винограду, вин, солі тощо. До нього завозять чавун, сталь, прокат, прилади, верстати, продукти нафтопереробки, продукцію легкої, харчової промисловості тощо.

7. Проблеми та перспективи розвитку.

1. Проблема наближення галузевої структури господарства району до структури ПРП, тобто раціональне використання рекреаційних і лісових ресурсів.

2. Розвиток рекреаційного комплексу.

3. Поглиблення переробки сировини, створення завершальних стадій виробництв, особливо у хімічній промисловості.

4. Територіальне розосередження екологічно шкідливих виробництв (особливо підприємств гірничо-хімічної промисловості, лісохімії) , що розміщені у Передкарпатті.

5. Поглиблення диспропорцій у життєвому рівні населення гірської та рівнинної частин.

6. У районі спостерігається найвищий рівень безробіття, тому існує проблема зайнятості населення.

7. Дефіцит води у великих містах.

8. Використання альтернативних джерел енергії (каскад малих ГЕС на річках.

У перспективі пріоритетними галузями розвитку господарства району будуть рекреаційне господарство (перш за все пішохідний туризм, гірськолижний відпочинок), деревообробна, хімічна промисловість, сільськогосподарське виробництво, працемісткі галузі машинобудування. Важливий напрям господарського розвитку пов’язаний із використанням потенціалу прикордоного географічного положення. Територія району разом з прикордонними територіями Польщі, Словаччини і Угорщини входить до складу єврорегіону «Карпати», створення якого спрямоване на вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів, підвищення ефективності економіки, поліпшення екологічних умов та підвищення життєвого рівня населення Карпатського регіону, а також облаштування та модернізацію прикордонної інфраструктури та інфраструктури кордону, сприяння розвиткові малого і середнього бізнесу тощо. Розробляється проект створення єврорегіону «Верхній Прут» (прикордонні території України, Молдови, Румунії).

Використання потенціалу транспортно—географічного положення та рекреаційного потенціалу району пов’язане із реалізацією проектів СЕЗ «Яворів», «Мостиська», «Жовква», «Курортополіс Трускавець» (Львівська область), «Закарпаття» / «Європа-центр», «Чоп-Інтерпорт», «Рахів»/ (Закарпатська область), «Яремче» (Івано-Франківська область), «Буковина»(Чернівецька область).

Запитання для самоконтролю:

1. Проаналізуйте історичні передумови розвитку господарства району.

2. Виділіть особливості розселення населення Карпатського району.

3. Охарактеризуйте територіальну організацію лісопереробного комплексу району.

4. Проаналізуйте чинники розвитку рекреаційного комплексу Карпатського району.

5. Визначте перспективні напрями розвитку господарства району.