Гендер і географія в Україні - Наталія Мезенцева 2013

Розділ 2. Зарубіжні дослідження з гендерної географії
2. Міжнародні організації в структурі гендерних досліджень

Гендерні дослідження в країнах світу здійснюються рядом міжнародних структур і спрямовані на обгрунтування індикаторів гендерної рівності.

ПРООН щорічно розраховує індекс розвитку з урахуванням гендерного фактора (ІРГФ) і показник розширення можливостей жінок (ПРМЖ).

За допомогою індексу розвитку з урахуванням гендерного фактора корегується показник Індексу людського розвитку (ІЛР) для визначення гендерної рівності за основними його вимірами: тривалістю життя, рівнем освіченості та рівнем матеріального добробуту. При однакових можливостях людського розвитку для чоловіків і жінок певної країни ІРГФ дорівнював би ІЛР.

Україна за показником ІРГФ займала рейтингові позиції від 55 до 65 з понад 140 країн світу, для яких він розраховувався. Досить високі позиції зумовлені тим, що в Україні відсутні гендерні відмінності у доступі до базової та професійної освіти, жінкам притаманні високі, за міжнародними стандартами, рівні економічної активності та зайнятості. Однак ці сприятливі потенційні можливості поєднуються із суттєвими гендерними диспропорціями у політиці, найвищих органах державного управління, у кар’єрному зростанні, рівні оплати праці.

За ПРМЖ Україна займає невисокі рейтингові позиції. Це зумовлено тим, що в Україні жінки незначною мірою присутні у представницьких органах влади та на вищих рівнях державного управління.

Індекс гендерної нерівності (ІГН) ілюструє нерівності між досягненнями жінок та чоловіків за напрямами: репродуктивне здоров’я, присутність у парламенті та економічна діяльність. Індекс гендерної нерівності включає гендерний індекс для жінок та гендерний індекс для чоловіків. Вони визначаються на основі складових індексів за трьома вимірами. Індекс репродуктивного здоров’я жінок визначається за двома показниками: рівень материнської смертності та коефіцієнт народжуваності серед підлітків і презентує вимір здоров’я (для даного виміру аналіз здійснюється лише для жінок). Індекси розширення прав та можливостей жінок і чоловіків та індекси економічної активності жінок та чоловіків розраховуються за показниками рівня економічної активності жінок та чоловіків, кількості жінок та чоловіків з щонайменше середньою освітою та показника розподілу кількості місць в парламенті між чоловіками і жінками. Ці індекси презентують два виміри - розширення прав та можливостей і ринок праці.

З 2005 року Всесвітній економічний форум визначає індекс гендерної нерівності, оцінюючи його за чотирма складовими нерівності між чоловіками та жінками: участь в економічній діяльності; освітні можливості; участь у політичних процесах; здоров’я і тривалість життя. Лідерами рейтингу щоразу є Швеція, Норвегія та Фінляндія. В 2010 році Україна за індексом гендерної нерівності посіла 63 місце із 134 країн світу з коефіцієнтом балансу 0,68 (коефіцієнт 1,0 відповідає абсолютній рівності у можливостях) [138].

Комплексний гендерний підхід (Gender Mainstreaming) затверджений як глобальна стратегія досягнення гендерної рівності у сфері економічного розвитку Платформою дій четвертої Конференції ООН із становища жінок в Пекіні в 1995 році. Він передбачав врахування двох складових. Насамперед, це нове розуміння цілей і завдань політики: що потрібно зробити для того, щоб у всіх соціальних проектах і рішеннях враховувалося те, який вплив вони будуть чинити на жінок і який - на чоловіків. По-друге, це нове бачення інструментів політики: помічати соціальну нерівність статей у будь-якому плануванні та прийнятті рішень і усувати його [175, с. 435; 188].

Під комплексним гендерним підходом розуміють оцінку наслідків для чоловіків та жінок будь-якої планованої дії у сфері законодавства, політики або програм в будь-якій області і на всіх рівнях. Комплексний гендерний підхід є стратегією інтеграції інтересів чоловіків і жінок в процес розробки, реалізації, моніторингу і оцінки всієї політики і програм в політичній, економічній і соціальній сферах таким чином, щоб гендерна нерівність зменшувалась. Кінцевою метою застосування комплексного гендерного підходу є досягнення гендерної рівності.

Комплексний гендерний підхід припускає дії, спрямовані на здійснення гендерного аналізу з метою виявлення фактів нерівності між чоловіками і жінками; забезпечення рівних можливостей для чоловіків і жінок та вживання заходів у випадках вираженої нерівності; розробку гендернозбалансованого бюджету; проведення гендерного аудиту.

В системі ООН комплексний гендерний підхід використовується в різних сферах — економічний розвиток, включаючи скорочення бідності, ринок праці, розвиток жіночого підприємництва, мікрокредитування, охорона здоров'я, освіта, сільське господарство тощо. Для інкорпорування гендерної перспективи в бюджетну політику самої ООН, її внутрішній бюджетний процес було створено Міжвідомчий комітет з проблем жінок та гендерної рівноправності. З метою подальшого розвитку інтеграції комплексного гендерного підходу в обговорення економічних проблем ООН сформована тренінгова програма. Одночасно переглядається методологія збору статистичної інформації з метою розширення збору даних з деталізацією за статтю.

В 2010 році згідно Резолюції прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН було створено структуру Організації Об'єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (United Nations Entity for Gender Equality and the Empowerment of Women (UN-Women)), яка називається «ООН — жінки». Організація утворена шляхом об'єднання і передачі їй існуючих мандатів і функцій Канцелярії Спеціального радника з гендерних питань та поліпшення становища жінок і Відділу з поліпшення становища жінок Секретаріату, а також Фонду ООН для розвитку в інтересах жінок та Міжнародного навчального і науково-дослідного інституту щодо поліпшення становища жінок [189].

Наведемо приклади впровадження комплексного гендерного підходу в діяльність окремих структур ООН. Організація ООН з продовольства і сільського господарства (FAO) розробила концепцію гендерного аналізу проблем сталого розвитку і продовольчої безпеки та План дій «Жінки у розвитку». Концепція виходить з розуміння гендерного аналізу, який не обмежується створенням особливої галузі знання про жінок, а полягає у переосмисленні реальних процесів (використання природних ресурсів та управління ними, структурні реформи і трансформації в економіці, демографічні зміни) з метою кращого розуміння гендерних факторів і реалій, які беруть в них участь.

Прогрес у зміні становища жінок розглядається FAO як головна умова стійкого розвитку. Жінки відповідають за управління природними ресурсами в своєму повсякденному житті, здійснюють постачання домогосподарств водою, продуктами харчування тощо. Однак вони фактично не впливають на рішення в сфері розміщення ресурсів. Тому економічно, екологічно та соціально ефективний розвиток вимагає переорієнтації зусиль на розширення можливостей жінок [190].

В рамках ВООЗ існують різноманітні механізми, які займаються інтеграцією гендерного підходу до проблем охорони здоров'я. З метою кооперації роботи відділів ВООЗ створена Робоча група з гендерних проблем (GWG). Ряд програм ВООЗ (Тренінг з проведення досліджень у сфері розвитку і людської репродукції; Тропічні захворювання: дослідження та тренінг та ін.) мають у своєму штаті фахівців з гендерних проблем [191].